ДОГЛЯД ЗА ХВОРОЮ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

Вдало виконана операція та адекватне знеболювання є важливими чин­никами, що визначають термін видужання хворої, проте інколи в після­операційному періоді виникають ускладнення, які зводять нанівець зусилля хірургів, надовго відкладають повернення пацієнтки до активного життя, а часом, як не прикро, призводять до трагічних наслідків.

Одразу після операції хвору переводять у спеціальну палату для щойно прооперованих хворих. Палати повинні бути невеликими, щоб забезпечити пацієнткам максимальний комфорт і спокій. Для обслуговування цих палат виділяється спеціальний медперсонал — медична сестра та молодша медич­на сестра з догляду за хворими. Палати для прооперованих хворих повинні знаходитися недалеко від операційної, щоб хвору з операційної можна було швидко перевезти на каталці в палату і покласти у заздалегідь приготоване зігріте ліжко. З каталки хвору перекладають на ліжко і прикладають до її ніг грілки. Із метою запобігання опікам температура води для грілок повинна бути не вища 40 ⁰C, прикладати їх потрібно поверх ковдри.

На живіт хворої для зменшення болю в операційній рані кладуть міхур із льодом. Холод слід прикладати через пелюшку, через кожну годину міхур знімають на ЗО хв, щоб запобігти переохолодженню хворої та порушенню функції сечового міхура.

Лікар, який курує прооперованих хворих, та акушерка, яка їх доглядає, повинні стежити за пульсом, артеріальним тиском, диханням, забарвлен­ням шкіри, станом пов’язки на післяопераційній рані, сечовипусканням, температурою тіла. Важливо контролювати кількість, колір та інші характе­ристики виділень із дренажних трубок та катетерів.

У палаті для післяопераційних хворих повинні бути всі необхідні пред­мети для догляду за ними: ниркоподібні лотки, індивідуальні підкладні суд­на, грілки, міхури для льоду, газовідвідні трубки, все необхідне для клізми та для промивання шлунка, металеві та гумові катетери, роторозширювач,

язикотримач, шприци, голки, системи одноразового використання, штатив для систем, гумові рукавички, стерильний матеріал, у достатній кількості стерильні пелюшки, чисті простирадла. У спеціальній шафі повинні зберіга­тися медикаменти на випадок виникнення ускладнень або термінальних станів, вони повинні бути напоготові, щоб у будь-яку хвилину можна було їх одержати і ввести хворій.

У післяопераційному періоді хворих часто турбує біль, для зменшення якого треба вводити 1 % розчин промедолу по 2 мл, розчин димедролу по 1-2 мл через 4—6 годин. Із 3^4-ї доби замість промедолу вводять анальгін.

У перші 6-8 годин після операції хворій не дозволяють пити, тільки змочують їй губи та слизову оболонку рота вологим тампоном. Згодом дають пити воду невеликими порціями. З другої доби рідину дозволяють пити в кількості 1-1,5 л, а також бульйон, кефір. На 3-тю добу можна вживати протерті супи, до 7-8-ї доби хвора поступово переходить на загальний стіл. Хворим після вагінальних операцій до 6-8-ї доби рекомендують рідку легко­засвоювану їжу, щоб відкласти дефекацію до загоєння швів.

У більшості хворих вже на кінець першої доби після операції починають відходити гази, з’являється перистальтика кишечника. Для стимуляції перистальтики з першої доби післяопераційного періоду вводять прозерин, церукал. Якщо перистальтика відсутня, на 2-гу добу роблять гіпертонічну клізму, а на 3-тю — у разі необхідності — очисну.

Дуже важливою в післяопераційному періоді є функція сечового міхура. Необхідно пильно стежити за частотою сечовипускання, і в разі виникнення проблем допомогти хворій спорожнити сечовий міхур. Утруднення сечовипускання може бути пов’язане з горизонтальним положенням хворої, а також з тим, що хвора не відчуває наповнення сечового міхура. Це може бути викликане рефлекторним нервовим впливом, бо під час гінекологічних операцій сечовий міхур безпосередньої операційної травми не зазнає. Для полегшення сечовипускання потрібно передусім використати місцеву дію теплом (грілка на ділянку сечового міхура) та рефлекторні способи — по­ливання статевих органів теплою водою, звук води, що тече з крана. У деяких хворих спазм сфінктера сечового міхура виникає у відповідь на контакт з холодним металевим предметом, тому підкладне судно перед вико­ристанням обов’язково потрібно облити теплою водою, щоб зігріти його. У разі неефективності цих заходів можна ввести 0,5-1 мл пітуїтрину 2-3 рази на добу. Лише за умови використання всіх можливих засобів вдаються до катетеризації сечового міхура, дотримуючись при цьому всіх правил асептики та антисептики. Катетеризація проводиться не частіше як через 8-12 годин. У більшості хворих функція сечового міхура відновлюється, як тільки їм дозволяють вставати.

Відсутність сечі чи поява в ній крові свідчить про можливу травму сечового міхура або сечоводів під час операції, тому медичній сестрі слід негайно повідомити про це лікаря, щоб вжити термінових заходів.

Активне ведення післяопераційного періоду передбачає для хворих раннє вставання (при неускладненому перебігові вони можуть вставати через 1 добу після операції), використання лікувальної фізкультури, зокрема дихальної гімнастики. Після вагінальних операцій, особливо пластичних, хворі повинні дотримуватись постільного режиму до 1-2 діб.

Особливо пильної уваги потребує післяопераційна пов’язка. Першу перев’язку роблять на 2-гу добу. Далі, якщо післяопераційний період про­ходить без ускладнень, перев’язки роблять в міру необхідності.

— решту.

Двічі на день хворим проводять туалет зовнішніх статевих органів, обмиваючи їх дезінфекційними розчинами. Особливо ретельно проводять туалет хворим після вагінальних операцій. Після обмивання ділянки швів просушують марлевим тампоном і обробляють розчином діамантового зеле­ного. Прикладають стерильну підкладну пелюшку.

Хворим у післяопераційному періоді проводиться інтенсивна інфу- зійна та трансфузійна терапія, спрямована на відновлення дефіциту еритроцитів, плазми та її компонентів, корекцію порушень обміну електро­літів, кислотно-лужного стану організму, реологічних властивостей крові. З метою запобігання ускладнень гнійно-запального характеру, проводять антибактеріальну профілактику.

Зі стаціонару жінку виписують на 8-10-ту добу післяопераційного пері­оду за умови загоєння післяопераційної рани, при стабільних гемодинаміч- них показниках, нормалізації функцій усіх органів та систем організму.