УСКЛАДНЕННЯ

Народження фіброматозного вузла

Підслизова фіброміома сприймається маткою як стороннє тіло. Вузол опускається в нижні відділи матки, подразнює рецептори перешийка, роз­починаються скорочення міометрія, розкривається шийка і матка виштов­хує вузол у піхву.

Рис.12.7. Субмукозний вузол, що народився

Лікування. Вузол на довгій ніжці можна видалити через піхву шляхом перетину і перев’язування ніжки. Якщо ніжка коротка і широка, спроба ви­далення вузла може призвести до перфорації матки. У такому випадку вда­ються до екстирпації матки.

Перекрут вузла

Перекрут вузла дуже часто трапляється при його субсерозній локалі­зації. Клінічно виявляється різким болем унизу живота. З’являються ознаки подразнення очеревини, підвищується температура тіла, порушується функ­ція сечового міхура та прямої кишки. Настає некроз та нагноєння вузла.

Лікування хірургічне. Об’єм втручання — видалення вузла (при вида­ленні вузла важливо не розкручувати перекручену ніжку, затискач накла­дають біля матки, нижче місця перекруту), суправагінальна ампутація або екстирпація матки залежно від віку хворої, кількості та локалізації вузлів, стану матки.

Некроз вузла

Некроз вузла зумовлений порушенням його живлення. Може настати при перекрученні ніжки, інколи розлади трофіки вузлів бувають під час вагітності. Настає набряк вузла, з’являються крововиливи в капсулу (рис. 12.8). Клінічно це виявляється болем постійного характеру внизу живота, що посилюється при пальпації вузла. З’являються ознаки подразнення оче­ревини. У результаті інтоксикації продуктами розпаду підвищується темпе­ратура тіла.

Лікування — хірургічне.

Рис.12.8. Некротичні і дегенеративні зміни фіброматозного вузла

Нагноєння вузла

Первинно виникає дуже рідко. Інколи буває наслідком некрозу. Нагно­юються переважно субмукозні та інтерстиціальні вузли. Розвивається тяж­кий септичний стан, що вимагає ампутації або екстирпації матки.

Розрив капсули та судин вузла

Розрив капсули та судин вузла буває рідко. Супроводжується різким болем, ознаками внутрішньої кровотечі (геморагічний шок).

Злоякісне переродження фіброміоми матки

Злоякісне переродження фіброміоми матки в саркому виникає у 5-7% випадків.

Фіброміома матки і вагітність

Вагітність при фіброміомі матки настає переважно при субсерозній та інтрамуральній локалізації вузлів. Підслизові вузли перешкоджають настан­ню вагітності.

Діагностика вагітності у таких хворих становить значні труднощі. Слід використати тест на вагітність і УЗД, оскільки лише за допомогою соно- графії можна чітко встановити термін вагітності. У хворих на фіброміому часто бувають викидні, передчасні пологи. Вагітність вдається доносити приблизно половині жінок. Упродовж вагітності виникає загроза її перери­вання, внаслідок порушення кровопостачання вузла (його некроз, кровови­ливи у капсулу), порушується функція сечового міхура та прямої кишки. Положення плода часто буває неправильним — косим, поперечним, плід займає тазове передлежання, якщо вузли не дають голівці вставитися у вхід в малий таз. Під час пологів часто буває передчасне вилиття навколоплодо- вих вод, первинна і вторинна слабкість пологової діяльності.

Якщо вузли розміщуються за ходом родового каналу і блокують вихід з малого таза або чинять перешкоди плоду, вдаються до кесаревого розти­ну, в інших випадках пологи ведуть через природні пологові шляхи.

У третьому періоді пологів слід чекати кровотечі (у випадку прикріплен­ня плаценти в ділянці фіброматозного вузла), тому часто доводиться вдава­тись до операції ручного відокремлення та виділення плаценти та ручного обстеження порожнини матки.

Упродовж подальшого перебігу пуерперію, особливо у жінок з повно­цінною лактацією, фіброматозні вузли можуть зазнати зворотного розвит­ку аж до повного їх розсмоктування.

Лікування здійснює гінеколог з урахуванням віку хворої, швидкості росту пухлини, ступеня вияву симптоматики, локалізації вузлів, наявності ускладнень. Консервативне лікування проводять при невеликих пухлинах і помірних кровотечах (норколут, примолют-нор, золадекс). Операцію слід проводити при швидкому рості пухлини, значних маткових кровотечах, які призводять до недокрів’я, при симптомах стиснення суміжних органів, пере- круті ніжки вузла, некрозі вузла пухлини, субмукозних міомах, міомі шийки матки. Оперативні втручання можуть бути такими: ампутація або екстир­пація матки і консервативна міомектомія (видалення міоматозного вузла).

Догляд за хворими. Об’єм долікарської допомоги при маткових кро­вотечах висвітлений у розділі «Невідкладна допомога в гінекології».

При догляді за анемізованими внаслідок маткових кровотеч хворими слід уважно стежити за їх правильним харчуванням. Рекомендують про­дукти, багаті на білок, мікроелементи, зокрема залізо, вітаміни. Хвора по­винна вживати м’ясо (телятина), печінку з мінімальною термічною оброб­кою, овочі та соки з них (морквяний, буряковий, сік з чорної редьки), фрукти (чорну смородину, гранат, абрикоси; у сушеному вигляді — курагу, урюк) та соки з них, ізюм, мед та маткове молочко, горіхи. Детальніше про гемости- мулювальну терапію див. розділ «Консерватичні методи лікування гінеколо­гічних хворих». Якщо хворій призначені препарати заліза, медична сестра повинна пояснити їй, що слід суворо дотримуватись дозування, призначе­ного лікарем, оскільки ці препарати у вищих дозах не тільки не допоможуть швидше вилікувати анемію, а навпаки, зашкодять.

Для контролю крововтрати необхідно оглядати підкладні серветки, бо хвора не завжди правильно дає оцінку кількості втраченої крові, а це може призвести до діагностичної помилки та неадекватного лікування. Щодня контролюють рівень гемоглобіну та еритроцитів. За потреби вдаються до переливання крові.

Деонтологія. Лікування хворих на фіброміому переважно хірургічне, тому, якщо йдеться про оперативне втручання, хвору слід заздалегідь налаштувати на необхідність операції. Тут роль фельдшера, акушерки величезна, бо саме вона повинна поступово і щодня зміцнювати в пацієнтки думку, що тільки операція приведе до повного одужання. Часто жінки, особ­ливо молоді, турбуються, чи не вплине видалення матки на її працездатність, чи не призведе втрата менструальної функції до передчасного старіння та зменшення її жіночої привабливості, чи не буде її чоловік після операції ставитися до неї як до «інваліда» в сексуальному плані. Проконсультував­шись з лікарем-куратором, акушерка повинна делікатно і тактовно спросто­вувати ці побоювання. Під час підготовки до операції необхідно розвіювати у хворої страх перед болем, який обов’язково турбує тією чи іншою мірою кожну жінку. Варто розповісти про наркоз, згадавши при цьому, що поши­рена думка про його нібито шкідливість хибна, про величезний досвід анес- тезіолога, який забезпечуватиме знеболювання під час операції, про те, що у нього вже багато років не було жодного ускладнення під час наркозу і таке інше.

Після операції акушерка, доглядаючи хвору (догляд детально описано у розділі «Оперативні методи лікування у гінекології»), повинна бути особливо чуйною та уважною, не відповідати на запитання на зразок: «А що у мене видалили? А чи це не рак?», посилаючись на те, що на ці запитання може дати відповідь тільки лікар. Повідомляти про об’єм опера­тивного втручання родичів хворої, її чоловіка абсолютно недопустимо. Це може робити тільки лікар за попередньою домовленістю з хворою, вра­ховуючи стосунки в сім’ї, результати гістологічного дослідження тощо. Часто жінки не хочуть, щоб чоловік знав про видалення матки, і вони мають цілковиту рацію; тоді лікар повинен інформувати родичів, що видалено тільки пухлину чи фіброматозний вузол. Медична сестра мусить підтри­мувати цю версію і бути уважною, щоб не сказати зайвого, бо родичі іноді вдаються до спроб «вивідати правду». Слід бути пильною до збереження професійної таємниці.