СТЕРИЛІЗАЦІЯ ІНСТРУМЕНТАРІЮ
Основним видом стерилізації є термічне знезаражування. Основна кількість мікроорганізмів може існувати лише в певних температурних межах, причому верхня межа температури для більшості вегетуючих мікробів становить 50 0C.
Спори, захищені термостійкою оболонкою, можуть переносити і вищу температуру. Високочутливі мікроорганізми (неспоро- утворюючі бактерії, віруси, гриби) гинуть за температури IOOoC через 2 хвилини, за температури 121-132 0C (пара під тиском) — через 1 хв, при дії сухого жару, за температури 160-180 0C — через 3-1 хв. Слабкорези- стентна флора (вірус гепатиту, збудник газової гангрени) гинуть відповідно через 5, 1-2, 1-4 хвилини. Клостридії, палички сибірки при кип’ятінні гинуть через 10 хв, при дії більш високої температури—через 1-4 хв. Високо- резистентна спороутворююча флора (клостридії правця, ботулізму) при кип’ятінні гине через 300-500 хвилин, при дії пари під тиском — через 12- 25 хвилин, при дії сухого жару — через 30—60 хв.Обпалювання. У полум’ї палаючого спирту (600 °С) гинуть усі мікроорганізми, що містяться на гладенькій поверхні скальпелів, ножиць, лотків тощо. Однак щоб досягти знезараження інших металевих інструментів, особливо складної форми, із зубчиками, необхідно довести їх до температури червоного розжарювання, після чого матеріал стає крихким і непридатним до вжитку. Крім того, висока температура досягається лише на поверхні полум’я, а інструменти, залиті спиртом, під полум’ям не прогріваються до необхідної для стерилізації температури. Тому для використання в стаціонарі метод недоцільний. Він може застосовуватись лише в екстремальних ситуаціях, коли існує загроза життю хворої, а інші способи стерилізації недоступні.
Стерилізація сухим жаром. Апарати для сухожарової стерилізації використовують для знезараження лабораторного посуду: чашок Петрі, колб, пробірок: інструментів з металу: дзеркал, шпателів, кюреток, корнцангів, металевих катетерів тощо.
Стерилізація проходить за температури 180— 200 0C. Процес стерилізації триває близько 2 годин, з яких близько 1 години потрібно на прогрівання шафи до 180 0C, 40 хвилин — на власне стерилізацію, 20 хвилин на охолодження до температури 80-90 °С.Недоліком методу є довготривалість робочого циклу, придатність тільки для знезараження термостійких матеріалів.
Кип’ятіння. Використовується для стерилізації хірургічного інструментарію. У стерилізатор наливають дистильовану воду, додають 2 г гідрокарбонату натрію на кожні 100 мл води. Кип’ятіння триває 30 хвилин.
У сучасних умовах цей метод використовується нечасто, але в деяких ситуаціях він необхідний.
Стерилізація парою під тиском. Метод підвищеного тиску пари дозволяє досягти більш високої температури, за якої гинуть спори мікроорганізмів. При тиску в 1 кГс/см2 температура досягає 120 °С, час стерилізації 45 хвилин; тиск у 2 кГс/см2 забезпечує температуру пари 133 0C, час стерилізації — 20 хвилин.
У парових стерилізаторах — автоклавах — стерилізують перев’язувальний матеріал, операційну білизну, серветки, інструменти. Стерилізацію проводять у біксах, у які закладають матеріал, а потім вміщують у стерилізаційну камеру. У бікс кладуть також індикатор стерильності, який дозволяє перевірити, чи була досягнута під час обробки температура, необхідна для знищення мікрофлори. Отвори у біксах повинні бути відкриті. Під час процесу стерилізації контролюють за приладами тиск та температуру в камері. Після закінчення часу стерилізації автоклав вимикають, коли тиск впаде до атмосферного — бікси виймають з камери і одразу закривають отвори, інакше при охолодженні пара-конденсат осяде на білизні і вона стане вологою.
Стерилізація в автоклавах потребує складної апаратури, тому проводиться централізовано в спеціальних приміщеннях. Цей спосіб в сучасних умовах є найбільш ефективним і основним у хірургічних стаціонарах.
Автоклав, як і кожен апарат, що працює під тиском, є потенційним джерелом небезпеки з огляду на можливість вибуху.
До роботи з автоклавами допускається лише спеціально навчений персонал, який суворо дотримується правил техніки безпеки.Контроль стерилізації проводиться бактеріологічними, технічними та термічними методами.
Бактеріологічний метод є найточнішим контролем, але він має лише ретроспективне значення, бо результати можна отримати лише через 1-2 доби.
Технічні методи. Упродовж стерилізації проводиться контроль показників манометрів та термометрів у стерилізаційній камері.
Термічний контроль ґрунтується на здатності деяких речовин змінювати колір або плавитися під дією певної температури. Дуже давньою, але ще досить поширеною є проба Микуліча, яка полягає в тому, що на смужці паперу пишуть слово «Стерильно», змащують смужку 10 % розчином крохмалю, коли крохмаль просохне, змащують розчином Люголя. Папір темніє, слово «Стерильно» стає невидимим. При температурі 100 oC сполука крохмалю та розчину Люголя руйнується і напис стає видимим. Проба за сучасних умов непереконлива, оскільки в автоклавах застосовується значно вища температура.
Більш ефективні проби з порошкоподібними речовинами, які за певної температури плавляться і перетворюються в компактну масу. Найчастіше використовується: сірка (температура плавлення 111-120 0C), антипірин (113 °С), резорцин (110-119 °С), бензойна кислота (121 °С), сечовина (132 °С), фенацетин (134—135 °С). Для контролю сухожарової стерилізації використовують тіосечовину (температура плавлення 111-120 °С), бурштинову кислоту (180-184 °С), аскорбінову кислоту (187-192 °С).
Дуже зручний метод—застосування кольорових стрічок, що змінюють свій колір залежно від температури.
Якщо термоіндикатор не змінив свій колір чи не розплавився після закінчення часу стерилізації, матеріал вважається нестерильном і не придатним для використання.