ОСНОВИ ЖІНОЧОЇ СЕКСОЛОГІЇ

Нерідко зустрічаються сексуальні розлади, з якими жінки звертаються до лікарів-гінекологів чи, за їх направленням, до сексопатолога.

Сексуальна функція включає: статевий потяг (libido), статеве збуджен­ня й оргазм.

Статевий потяг (libido) зумовлений статевим інстинктом і проявляєть­ся двома компонентами — бажанням взаємної близькості з особами проти­лежної статі й бажанням статевої близькості. Один із найбільш ранніх про­явів першого компонента статевого потягу — інтерес до протилежної статі, що має чисто платонічний характер.

Бажання інтимної близькості виникає у процесі статевого життя і нерідко лише після розвитку оргастичної функції.

У жінок libido має спрямованість на певну особу, виникає в переважній більшості випадків після попередньої підготовки (ласки). Цей потяг має фізіологічні коливання, пов’язані зі змінами в організмі жінки під час ова­ріально-менструального циклу. Так, вважають, що максимуму статевий потяг сягає безпосередньо перед овуляцією, найменший — перед менструацією. Зустрічаються жінки, у яких найбільший сексуальний потяг виникає під час менструації. Негативно впливає на статевий потяг розумо­ва та емоційна перевтома. Щодо віку, то libido сягає максимуму до ЗО років, тримається до 55, а потім поступово спадає.

Статеве збудження. Виникає під впливом сексуальних подразників і супроводжується загальними змінами в організмі — прискореним серце­биттям, підвищенням AT, набуханням молочних залоз і сосків. У геніталіях під час статевого збудження також відбуваються зміни — набухання та збі­льшення клітора, малих і великих статевих губ. Зволожується слизова обо­лонка піхви. Виникає виражений місцевий застій крові, завдяки чому зву­жується вагіна. Усі ці зміни сприяють охопленню статевого члена вагіною, що посилює еротичну стимуляцію як жінки, так і чоловіка.

Оргазм, як складова частина сексуальної функції, є основним її кри­терієм.

Серед розладів статевої функції розрізняють такі.

Аноргазмія — відсутність оргазму. Ця форма сексуальних розладів трапляється найчастіше. Причиною її нерідко є дисгармонія в подружніх стосунках.

Розрізняють абсолютну й відносну аноргазмію.

Абсолютна — коли оргазм не настає за жодних обставин. Відносна — коли оргазм при певних обставинах все ж таки виникає.

Існує ще симптоматична аноргазмія як прояв різноманітних захво­рювань — запальних процесів жіночої статевої сфери, що супроводжують­ся болем при статевих зносинах, звуження вагіни, недорозвитку статевих губ, різноманітних ендокринних порушень. Якщо пацієнтка звертається до лікаря з приводу аноргазмії, необхідно насамперед виключити наявність цих захворювань.

Лікування аноргазмії значною мірою зумовлюється її формою. Необ­хідно виявити в пацієнтки найбільш виражені ерогенні зони і дати відповідні рекомендації. Слід роз’яснити необхідність створення емоційного фону та додаткової стимуляції ерогенних зон. Мають значення пози, які використо­вують партнери при здійсненні статевого акту. У разі переваги вагінального оргазму парі підходить традиційна європейська поза, при кліторному — поза на боці чи поза «вершника». Необхідно переконати пару, що зайва сором’язливість у виборі поз, нехтування еротичними пестощами може бути причиною виникнення аноргазмії. При симптоматичній аноргазмії слід своє­часно лікувати патологічні стани, що до неї призвели.

Фригідність — повна відсутність або різке зниження статевого потя­гу. Вона може бути первинною і вторинною. Первинна фригідність частіше буває у молодих «непробуджених» дівчат і продовжується до перших орга- стичних відчуттів.

Вторинна фригідність виникає з різноманітних причин, проте найчас­тіше буває результатом аноргазмії як наслідку невмілої поведінки чоловіка при статевому акті, причому психічні переживання, що супроводжують це явище, поглиблюють аноргазмію і знижують лібідо. Основним симптомом фригідності є відсутність статевого потягу навіть після попередніх пестощів з боку партнера.

При звертанні пацієнтки з приводу фригідності необхідно насамперед виявити можливу причину і дати поради щодо її усунення. Хороші резуль­тати дає психоеротичне тренування пари. Спочатку слід виявити ерогенні зони жінки, роз’яснити бажаність їх стимуляції чоловіком, а потім у делікат­ній формі провести бесіду з чоловіком, краще за відсутності жінки.

Гіперсексуальність (німфоманія) — підвищений статевий потяг. Трап­ляється досить рідко; є дві форми — у молодих жінок і клімактерична. Молоді жінки рідко звертаються за допомогою — лише коли потреба у ста­тевих контактах вимушує жінку до аморальної поведінки. Клімактерична німфоманія перебігає важко і приносить жінкам надзвичайні страждання. У переважній більшості випадків німфоманія є симптомом захворювання ЦНС, зокрема гіпоталамічної ділянки, а також деяких психічних захворю­вань (шизофренії, олігофренії, маніакальних станів). Лікування гіперсексу- альності полягає в радикальному лікуванні основних захворювань, що при­зводять до цієї патології.

Онанізм (мастурбація) — отримання статевої насолоди шляхом по­дразнення статевих органів. Патологічною мастурбація вважається лише тоді, коли вона проводиться часто, особливо на тлі нормального статевого життя. У більшості випадків жінки вдаються до мастурбації на тлі тривалої відсутності оргазму за наявності статевого збудження. Не вважається пато­логією, коли зрідка здорова жінка за тимчасової відсутності статевого жит­тя мастурбує.

Для профілактики сексуальних порушень у жінок необхідне правильне психостатеве виховання дівчаток. Завдання полягає в тому, щоб дати пра­вильну інформацію про гігієну статевого життя, про дітонародження. Одно­часно слід пам’ятати про делікатність такої інформації. Не потрібно завчас­но пробуджувати в дівчаток статевий потяг, але не можна й залякувати їх.

Роз’яснення повинні мати індивідуальний, а не масовий характер. Лікарі повинні проводити бесіди про статеве виховання з батьками дівчаток, щоб вони могли правильно орієнтувати дітей у цьому питанні. Дуже важливими є дошлюбні консультації з питань гігієни статевого життя.

Важливою у запобіганні сексуальних порушень є можливість реалізації статевого акту. Партнери повинні знати, що вони мають поважати індивіду­альні особливості та потреби одне одного. Статевий акт повинен здійсню­ватись у цивілізованих умовах, при повному усамітненні. Після першого статевого акту слід рекомендувати на деякий час утриматись від коїтусу, щоб біль не призвів до негативної реакції на статевий акт. Не рекоменду­ються статеві зносини під час запальних процесів, менструацій.

У профілактиці фригідності та аноргазмії ці чинники мають велике значення. Крім того, слід пам’ятати, що, крім тіла, ерогенними зонами мо­жуть бути будь-які органи відчуттів — зір, слух, нюх.

Щодо частоти статевих зносин, то можна вважати, що коли здорові люди відчувають потребу у щоденних статевих актах і після них не відчу­вають втоми — це норма. Шкідливими слід вважати статеві акти, які повто­рюються через короткі проміжки часу, тому що вони призводять як до за­гального виснаження, так і до травматизації статевих органів. Несприятли­во відображається на статевому житті і здоров’ї пари перерваний статевий акт. Він не лише призводить до застою крові в органах малого таза, а й несприятливо впливає на психоемоційну сферу, що може спричинити сек­суальні порушення. Одним із важливих моментів запобігання аноргазмії є надійна контрацепція. Виникненню стійкої аноргазмії сприяють моральна травма та больові відчуття, перенесені жінкою під час штучного перери­вання вагітності. Тому при проведенні абортів слід попередньо психологі­чно підготувати пацієнтку, а також застосувати ретельне знеболювання.