НЕБЛАСТОМАТОЗШ НЕПРОЛІФЕРАТИВШ ПУХЛИНИ ЯЄЧНИКІВ (кісти яєчників)

Кіста яєчника — це порожнина, виповнена рідким вмістом, яка вини­кає в результаті затримки та надмірної секреції рідини. Найчастіше кісти локалізуються в яєчнику (кіста жовтого тіла, фолікулярна кіста яєчника, лютеїнові кісти, дермоїдна кіста) та у придатку, розташованому над ним (параоваріальна кіста).

Кіста яєчника фолікулярна

Кіста яєчника фолікулярна — однокамерний тонкостінний пухлино­подібний утвір тугоеластичної консистенції з прозорим вмістом, який ви­никає внаслідок скупчення рідини в кістозноатрезуючому фолікулі. Може виникати в будь-якому віці, частіше — внаслідок перенесеного запального процесу. У такому утворі відсутній справжній бластоматозний процес, обо­лонка кісти не являє собою новоутвореної тканини, це надмірно розтягне­на оболонка фолікула. Зазвичай кіста буває невеликих розмірів. Її діаметр не перевищує 10 см. Росте в бік черевної порожнини.

Клініка. Основний симптом — біль унизу живота, рідше — порушен­ня менструального циклу у вигляді гіпер- чи поліменореї або маткова кро­вотеча в результаті гіперпродукції естрогенів, яка призводить до гіперплазії ендометрія. У деяких випадках може перекручуватись ніжка кісти — тоді з’являються ознаки гострого живота. Кіста визначається збоку чи спереду від матки. Вона щільноеластичної консистенції, малоболюча при пальпації, її діаметр не перевищує 10 см. Нерідко супроводжується запальним проце­сом у ділянці придатків матки. Проте частіше перебіг фолікулярної кісти безсимптомний, і тоді її виявляють при онкопрофоглядах.

Лікування. Спостереження протягом 2-3 менструальних циклів. Якщо пухлиноподібний утвір не розсмоктується, то рекомендовано хірургічну операцію — резекцію чи видалення яєчників. Це необхідно, оскільки до операції важко диференціювати кісту від серозної кістоми яєчника. У жінок клімактеричного періоду та в постменопаузі виконують операцію видален­ня придатків та матки.

Після операції додаткову терапію не проводять.

Кіста жовтого тіла

Трапляється відносно рідко (2-5 % всіх пухлин яєчників).

Кіста жовтого тіла — це ретенційний утвір діаметром до 8 см, напов­нений рідиною жовтого кольору, інколи з домішками крові. Стінки кісти товсті. Пухлина найчастіше однобічна, трапляється в жінок віком від 16 до 55 років.

Клініка. Основна скарга — біль унизу живота у зв’язку із супровідним запальним процесом у придатках матки. Відсутні специфічні клінічні озна­ки. Бувають ускладнення — крововилив у порожнину кісти. Кіста жовтого тіла частіше пальпується збоку від матки, має нерівномірну консистенцію. Нерідко виникає під час вагітності, після переривання якої швидко роз­смоктується.

Лікування. При підозрі на кісту жовтого тіла слід провести спостере­ження протягом 2-3 менструальних циклів, оскільки вона може розсмокта­тися. Якщо цього не трапилося, то слід здійснити оперативне втручання, позаяк до операції неможливо виключити наявність справжньої пухлини яєчника.

Текалютеїнові кісти

Текалютеїнові кісти також належать до ретенційних кіст яєчників. Ці кісти частіше двобічні. їх розміри можуть коливатись від величини апель­сина до голівки новонародженого. Вони виникають при вагітності, міхуро- вому занеску чи хоріонепітеліомі, досить швидко ростуть. Кісти можуть самостійно розсмоктуватись у результаті лікування основного захворюван­ня — міхурового занеска або хоріонепітеліоми матки.

Параоваріальна кіста

Кіста параоваріальна — ретенційний однокамерний утвір між листками широкої зв’язки матки, який походить із розташованого над яєчником при­датка. Виникає в основному у віці 20-40 років. Це пояснюється тим, що саме у репродуктивному віці придаток досягає найбільшого розвитку, у жінок стар­шого віку він піддається атрофії. Параоваріальна кіста у дитячому віці трап­ляється дуже рідко. Вона має щільноеластичну консистенцію, гладеньку по­верхню, округлу чи овальну форму, наповнена прозорим рідким вмістом. Кісти можуть бути як маленькими, так і гігантськими, частіше діаметр їх стано­вить 8-10 см.

Рис. 13.1. Параоваріальна кіста

Клініка. Біль унизу живота, у попереку. При великих розмірах пухли­ни наявні симптоми стиснення сусідніх органів. При перекруті ніжки параоваріальної кісти розвивається клінічна картина гострого живота. При вагінальному дослідженні збоку від матки пальпують пухлиноподібний утвір з гладенькою поверхнею, еластичної консистенції, неболючий, з об­меженою рухомістю.

Лікування хірургічне — видалення кісти (бажано зберегти яєчник). В окремих випадках можна проводити прицільну пункцію кісти з відсмок­туванням серозного вмісту. Вважаємо за доцільне підкреслити, що ретен- ційні кісти зустрічаються в основному у жінок молодого віку. З великою обережністю такий діагноз можна ставити жінкам у клімактеричному пері­оді, після виключення справжньої пухлини яєчника.

Диспансерне спостереження. Хворі з діагнозом кісти яєчника повинні перебувати на диспансерному обліку. Акушерка, фельдшер ФАП, жіночої консультації повинні стежити за вчасною їх явкою на прийом, при потре­бі — викликати жінок телефоном або листом, запис про виклик робити у карті диспансерного спостереження. Контроль за величиною пухлини здійснюється за допомогою ультразвукового дослідження. Ретенційні кісти невеликих розмірів можуть розсмоктуватись під впливом протизапальної терапії, тому допустимо лікувати їх консервативно до 4-6 тижнів. Необхідно пам’ятати, що своєчасна діагностика і лікування ретенційних кіст у кінце­вому результаті є профілактикою раку яєчника. Справжня пухлина яєчника виявляється у кожної третьої-четвертої хворої жінки з діагнозом ретенційної кісти. Тому доцільно вчасно ставити питання про оперативне лікування.