МІХУРОВИЙ ЗАНЕСОК
Міхуровий занесок — це одна з форм трофобластичної хвороби (патологія плідного яйця), що характеризується своєрідною зміною хоріона. Вона проявляється різким збільшенням розмірів ворсинок і утворенням за їх ходом міхуровоподібних розширень, наповнених світлою рідиною, які нагадують грона винограду (рис.
141).Етіологія і патогенез трофобластичної хвороби (у тому числі і міху-рового занеска) не вивчені. Вважають, що міхуровий занесок розвивається внаслідок запліднення яйцеклітини, що втратила своє ядро. Захворювання частіше спостерігається у вагітних юного або старшого віку.
Міхуровий занесок буває повним і частковим. У першому випадку перероджуються всі ворсинки, у другому — їх частина. Трапляється також деструктивний міхуровий занесок, при якому міхурці проростають крізь децидуальну оболонку і занурюються на різну глибину в міометрій (у рідкісних випадках аж до серозної оболонки, тобто через всю стінку матки), руйнуючи м'язові елементи і судини (рис. 144, 145). Це нагадує ріст пухлини.
Повний міхуровий занесок розвивається у перші тижні вагітності. Відбувається гіперплазія елементів цито- і синцитіотрофобласта, набряк ворсин. Набряк призводить до стиснення мезенхіми та утворення «цистерн» — ворсин, у яких скупчується рідина. При повному міхуровому занеску плід гине завжди.
Частковий міхуровий занесок нагадує мозаїку — нормальні ворсини чергуються з гідропічно зміненими.
Клініка, Міхуровий занесок характеризується такими основними ознаками, кожна з яких спостерігається не завжди:
• невідповідність величини матки та терміну вагітності (розміри матки перевищують нормальні для даного терміну);
• щільно-еластична консистенція матки;
• неодноразові малі (рідше значні) кров'янисті виділення, іноді з міхурцями занеска (абсолютна ознака);
• частий розвиток раннього токсикозу (в рідкісних випадках при великому терміні вагітності трапляється пізній токсикоз);
• відсутність достовірних ознак вагітності (плід не визначається за допомогою ультразвукового та рентгенологічного дослідження, пальпації;
серцебиття плода не прослуховується і не реєструється при апаратному дослідженні);
• ультразвукова картина «снігової бурі» в матці (рис.
142);• різке підвищення рівня гормонів у сечі;
• розвиток двобічних текалютеїнових кіст (у 30-40% хворих).
Характерною ознакою міхурового занеска є значне підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну, що відбиває ступінь збільшення маси трофо-бласта. У вагітних з нормальним перебігом вагітності концентрація хоріонічного гонадотропіну в сечі забезпечує позитивний тест на вагітність тільки з нерозведеною сечею. У хворих із міхуровим занеском реакція буде позитивною при розведенні сечі 1:50 і навіть 1:100.
Невидалений міхуровий занесок на 5-6-му місяці часто народжується самостійно. При деструктивному міхуровому занеску може виникнути небезпечна для життя кровотеча (рис. 145).
Небезпека міхурового занеска полягає в тому, що після нього може розвинутися злоякісна пухлина — хоріонепітеліома (найтяжча форма трофобластичної хвороби). Вона швидко росте і дає масивне метастазування (насамперед у легені). Усім вагітним з міхуровим занеском проводять рентгенологічне дослідження грудної клітки для діагностики можливих ускладнень.
Лікування. Після встановлення діагнозу видаляють міхуровий занесок з матки. Для цього використовують вишкрібання великою акушерською кюреткою (велика небезпека перфорації), вакуум- аспірацію, пальцеве видалення занеска (якщо матка пропускає 1-2 пальці) з наступним вишкрібанням. При великих розмірах матки вдаються до збудження її скорочень
за допомогою окситоцину або простагландинів. За наявності кровотечі, що загрожує життю, необхідне хірургічне лікування, яке полягає у видаленні матки. Всі видалені тканини обов'язково відправляють на гістологічне дослідження.
Після одержання результату гістологічного дослідження, який підтверджує діагноз, жінку направляють в онкологічний диспансер, де вирішують питання про необхідність хіміотерапії (метотрексат). Така хвора потребує ретельного медичного нагляду протягом 1,5-2 років у зв'язку з можливістю розвитку хоріонепітеліоми. У перший рік її оглядають щомісяця з визначенням хоріонічного гонадотропіну, у другий — через кожні 3 міс. При нормальній вагітності рівень ХГ знижується до нормального через 20 днів, при міхуровому занеску — через 4 місяці. У тому разі, коли реакція на хоріоніч-ний гонадотропін виявилася позитивною у більш пізні терміни, це свідчить про збереження активності трофобласта, тоді хвору госпіталізують для уточнення діагнозу і лікування. Вагітність протипоказана протягом 2 років.