ЛІКУВАННЯ ФІБРОМІОМИ

Лікування фіброміоми може бути оперативним та консервативним.

Показаннями до оперативного лікування є: величина матки більша, ніж при 12-тижневій вагітності; швидкий ріст пухлини; наявність симптоматики: болі, кровотечі, вторинна анемія; ускладнення фіброміоми; підозра на злоякісне переродження; поєднання з ендометріозом та гіперплас-тичними процесами в ендометрії.

з приводу злоякісних пухлин в анамнезі, ВІДСУТНІСТЬ ефекту від гормонотерапії.

Оперативні втручання поділяють на радикальні та консервативно-пластичні.

Радикальні операції полягають у видаленні матки —її екстирпації або надвагінальній ампутації.

Екстирпацію матки проводять жінкам, старшим 45 років при рості пухлини у менопаузі, наявності патологічних змін у шийці матки (дисплазія, ерозії, поліпи, рубці), поєднання фіброміоми з передраком ендометрія або шийки матки, ендометріозом, при фіброміомі шийки матки і перешийка. В інших випадках проводять суправагінальну ампутацію матки.

Консервативно-пластичні операцїївикоїіукуть для відновлення або збереження менструальної та репродуктивної функцій жіночого організму. Їх застосування виправдане у молодих жінок для збереження анатомо-функщ-онального комплексу матка — маткові труби — яєчники — зв'язковий апа­рат. Найчастіше виконують міометректомію (видалення частини мюметрія з мюматозними вузлами) або її різновид — дефундацію матки (видалення частини міометрія над рівнем прикріплення маткових труб), консервативну мю-мектомію (видалення поодинокого мюматозного вузла) Субмукозні вузли на ніжці видаляють шляхом ендоскопічної операції через шийку матки.

Після проведення консервативно-пластичних операцій не виключений рецидив фіброміоми, проте збереження менструальної функції, а іноді, —

коли вузол заважав заплідненню, імплантації або виношуванню вагітності, — відновлення репродуктивної функції цілком виправдовує їх застосування у молодих жінок.

Консервативне лікування при фіброміомі матки є патогенетичне обгрунтованим і спрямоване на корекцію гормональних співвідношень, лікування анемії, метаболічних порушень, гальмування росту пухлини.

Показання. Консервативне лікування рекомендоване у будь-якому віці, при малосимптомному або безсимптомному перебігу хвороби, наявності протипоказань до оперативного лікування.

Негормональна медикаментозна терапія включає дієтотерапію з вживанням продуктів, що містять вітаміни А, Е, К, С, мікроелементи: мідь, цинк, йод, залізо; антианемічну терапію; вітамінотерапію; утеротонічні препарати для зменшення менструальної крововтрати; препарати йоду, лікувальний ефект яких зумовлений гальмівним впливом на яєчники: мікродо-зи йоду — 0,25% розчин йодистого калію по 1 столовій ложці 1-2 рази на день безперервно протягом 6-10 місяців. Приймання препаратів йоду доцільно поєднувати з фітотерапією — 1/4 склянки картопляного соку на день. Електрофорез 1-2% розчину калію йодиду, на курс 40-60 процедур.

Гормональна терапія. Гіфотоцин внутрішньом'язово по 1 мл 12-15 днів з 5-7 дня менструального циклу протягом 6-8 циклів. Препарат рекомендовано при менорагіях у будь-якому віці хворої.

Андрогени слід застосовувати при міомі матки у пременопаузі. Ефект обумовлений гальмівним впливом на гіпофіз. Андрогени викликають атрофію ендометрія, пригнічують фолікулярний апарат яєчників. Метиландро-стендіол використовують по 50 мг на добу по 15 днів у першу фазу менструального циклу протягом 3-4 місяців. Метилтестостерон по 2 табл. під язик тричі на день по 20 днів із 10-д енною перервою впродовж 3-х місяців.

При міомі невеликих розмірів і значній менструальній крововтраті у віці жінки понад 48 років рекомендовано меностаз: після припинення кровотечі або інструментального видалення ендометрія призначають тестостерону пропіонат по 50 мг на тиждень протягом перших 2 тижнів, потім 2 тижні по 50 мг 2 рази на тиждень, надалі по 50 мг 1 раз на тиждень до загальної дози 1000 мг.

Гестагени вживають при фіброміомі матки з огляду на їх антиестро-генний ефект.

Препарати II прогестеронової групи — норетистерону ацетат, норко-лут призначають з 5-го по 25-й день менструального циклу хворим репродуктивного віку або з клімактеричним порушенням менструальної функції та при поєднанні міоми з гіперпластичними процесами ендометрія.

Синтетичні прогестини використовують за стандартною схемою з 5-го по 26-й день менструального циклу або з 5-го дня після вишкрібання порожнини матки. Призначають гестагени пролонгованої дії: депо-провера — 150 мг 1 раз на місяць або 50 мг 1 раз на тиждень протягом 3-6 місяців.

Принципово новим видом лікування є антагоністи рилізінг-факторів лютеїнізуючого гормону: бузерелін, гозерелін, гестринол — декапептиди, що викликають гіпоестрогенію. Бузерелін призначають підшкірне перші 14 днів менструального циклу в дозі 200 мг, потім ендоназально по 400 мкг на день упродовж 6 місяців. Золадекс-депо вводять підшкірне по 3,6 мг через кожні 28 днів протягом 6 місяців.

Використання антагоністів РФ-ЛГ призводить до зменшення фіброміоми, але іноді, при великих розмірах пухлини, цей ефект буває тимчасовим. У хворих з невеликою міомою через 3-6 місяців вживання препарату вузли значно зменшуються або повністю зникають.

З методів фізіотерапевтичного впливу використовують електрофорез препаратів міді у П фазу менструального циклу, радонові та йодо-бромні ванни.