ДИСГОРМОНАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ

Захворювання молочних залоз поза вагітністю та лактацією назива­ються дисгормональними дисплазіями або мастопатією.

Молочні залози є частиною репродуктивної системи жінки, а отже, органом-мішенню для гормонів яєчників, пролактину, тому залозиста тка­нина молочних залоз зазнає циклічних змін упродовж менструального циклу, відповідно до його фаз.

За визначенням ВООЗ (1984), мастопатія — фіброзно-кістозне захво­рювання, якому притаманний спектр проліферативних і регресивних змін тканини залози з ненормальним співвідношенням епітеліального і сполуч­нотканинного компонентів.

Мастопатія — одне з найпоширеніших захворювань: її частота скла­дає 30-45 %, а серед жінок з гінекологічною патологією — 50-60%. Найча­стіше хворіють жінки віком 40-50 років, далі частота мастопатій знижуєть­ся, натомість зростає захворюваність на рак молочної залози.

Форми мастопатії:

I — дифузна фіброзно-кістозна мастопатія:

• з переважанням залозистого компонента;

• з переважанням фіброзного компонента;

• з переважанням кістозного компонента;

• змішана форма.

II — вузлова фіброзно-кістозна мастопатія.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням залозистого компо­нента клінічно проявляється болючістю, набуханням, дифузним ущільнен­ням усієї залози чи її ділянки. Симптоми посилюються в передменструаль- ний період. Ця форма частіше трапляється в молодих дівчат наприкінці періоду статевого дозрівання.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням фіброзного компо­нента. Цій формі захворювання притаманні зміни сполучної тканини між часточками молочної залози. При пальпації визначаються болючі, щільні, тяжисті ділянки. Такі процеси переважають у жінок передменопаузального віку.

Фіброзно-кістозна мастопатія з переважанням кістозного компонен­та. Утворюється багато кістозних утворів еластичної консистенції, добре від­межованих від навколишньої тканини. Характерною ознакою є біль, що по­силюється перед менструацією. Ця форма трапляється в жінок у менопаузі.

Кальцинація кіст і наявність у них кров’янистого вмісту є патогномо- нічною ознакою злоякісного процесу.

Вузлова фіброзно-кістозна мастопатія характеризується тими ж самими змінами в тканині залози, але вони не є дифузними, а локалізуються у вигляді одного або кількох вузлів. Вузли не мають чітких меж, збільшу­ються перед і зменшуються після менструації, не з’єднані із шкірою.

Діагностика. Клінічне обстеження молочних залоз, окрім пальпації, включає ретельний збір анамнезу з урахуванням факторів ризику розвитку раку молочної залози (РМЖЗ).

Фактори ризику розвитку раку молочної залози: вік більше 35 років; сімейний анамнез: за наявності онкопатології у родичів; вік менархе до 12 років; перші пологи після ЗО років; менопауза після 55 років; атипія внаслідок забору попередніх біопсійних матеріалів; зловживання алкоголем (вживання більш 100 мл міцних напоїв або 200 мл вина в день); вживання екзогенних гормонів: при безперервному вживанні KOK або ЗГТ — більше 10 років.

У клінічному обстеженні молочних залоз визначальним є принцип онко- застереженості. Клінічні ознаки малігнізації наступні: пухлина, яка вияв­ляється при пальпації; втягування соска або шкіри соска; асиметрія соска; ерозія соска; біль у молочній залозі; аксилярна лімфаденопатія; набряк вер­хньої кінцівки; набряк шкіри молочної залози — «лимонна шкірка»; біль в аксилярній ділянці.

При обстеженні молочних залоз, уразі виявлення патології молочної залози застосовується правило семи позицій:

1) положення — обстеження жінки проводитися спочатку в положенні сидячи, далі — стоячи, після цього — лежачи з піднятими руками;

2) розміру — звертають увагу на асиметрію розмірів залоз;

3) пальпації — проводиться за годинниковою стрілкою подушечками пальців;

4) тиску — визначають щільність молочної залози, за умови наявності утворення — його щільність та зміщення;

5) методика обстеження — повинна відповідати прийнятому алго­ритму;

6) зворотного зв ’язку — передбачає узгодженість та наступність дій спеціалістів різного фаху;

7) диспансерне спостереження.

У разі виявлення патології під час проведення скринінгу здійснюється подальше обстеження стану молочної залози, яке проводиться з викорис­танням потрійного тесту, що передбачає:

• клінічне обстеження молочних залоз;

• білатеральну мамографію;

• за наявності об’ємних утворень — тонкоголкову аспіраційну біопсію під контролем УЗД із поетапною цитологією (маніпуляція проводиться кваліфікованим лікарем УЗД).

Інтерпретація результатів тонкоголкової аспіраційної біопсії прово­диться патоморфологом.

У жінок молодше 35 років з метою зниження променевого навантаження на організм при пальпаторному виявленні об’ємного новоутворення в мо­лочній залозі для діагностики доцільно замість мамографії використовувати УЗД молочних залоз.

Лікування призначають тільки тоді, коли за допомогою усіх діагнос­тичних методів переконалися, що у хворої немає злоякісної пухлини. Фібро­аденома підлягає видаленню хірургічним шляхом. Інші форми мастопатії лікують консервативно: лікар призначає гормонотерапію — прогестерон у другій половині циклу. Рекомендована вітамінотерапія — вітаміни A, B_p B₆, Є, препарати йоду — йодид калію протягом 6-12 місяців. Серед жінок, які застосовують оральну контрацепцію (мерсилон), дуже мало хворих на фіброзно-кістозну мастопатію, тому ефективне застосування гестагенних препаратів з незначними дозами естрогенів протягом 6-12 місяців. Ефек­тивним є використання мастодинону H по ЗО крапель 2 рази на добу протя­гом 3-х місяців без перерви в період менструації.

Профілактика пухлин молочної залози поділяється на первинну та вторинну. Первинна профілактика полягає у припиненні тютюнопаління, надмірного вживання алкоголю, зниження надмірної ваги, гіподинамії, уник­ненні стресових ситуацій, надмірного сонячного опромінення. Вторинна профілактика полягає в ранньому виявленні доброякісних дисгормональ­них захворювань молочної залози та у своєчасній корекції гормональних розладів, які є передумовою розвитку пухлин.

Кратність та методи обстеження молочних залоз обумовлені віком жінки.

Скринінг патології молочної залози

Таблиця 5.4

Роль фельдшера, акушерки в роботі з пацієнтками з порушеннями менструального циклу

Відповідний акушерський догляд відіграє важливу роль в лікуванні хворих з порушеннями менструального циклу. Вагомого значення надають санітарно-просвітній роботі. Це бесіди про гігієну менструального циклу, гігієну статевого життя, здоровий спосіб життя, гігієну клімактеричного періоду. У разі звернення на фельдшерсько-акушерський пункт пацієнток з порушеннями менструального циклу фельдшер чи акушерка повинні взяти до уваги вік хворої, надати невідкладну допомогу і намагатися госпіталізу­вати її у відповідний лікувальний заклад. Особливу увагу слід звернути на дівчаток з ювенільними матковими кровотечами, допомогти їм відрегулю­вати режим навчання та відпочинку, виключити надмірні навантаження. Пацієнтки, у яких клімактеричний період, потребують відповідного спілку­вання та уважного ставлення. При роботі з такими хворими в гінекологіч­ному відділенні акушерка повинна ознайомити пацієнток з розпорядком дня, гігієнічним режимом і режимом харчування, яке повинно бути високо­калорійним, вітамінізованим, багатим на білки й залізо.

Пацієнтки повинні бути поінформовані про необхідінсть тривалого й дисциплінованого лікування. Правильне і своєчасне виконання акушеркою призначень лікаря відіграє велику роль у терапії порушень менструального циклу, попереджує розвиток ускладнень даних захворювань.

Перелік контрольних питань:

■ порушення меструального циклу: етіопатогенез, класифікація;

■ аменорея, її форми, діагнотика, принципи лікування;

■ маткові кровотечі, клініка, діагностика, невідкладна допомога, принципи лікування;

■ альгодисменорея;

■ нейроендокринні синдроми в гінекології: передменструальний, постоваріо- ектомічний, клімактеричний, вірильний;

■ дисгормональні захворювання молочних залоз;

■ роль фельдшера, акушерки в роботі з пацієнтками з порушеннями менстру­ального циклу.