Розділ XVII ОРГАНІЧНО ВИРОЩЕНІ ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ

Нинішня ситуація на світових ринках продовольства свідчить про велику зацікавленість споживачів у здоровому та повноцінному харчуванні. З підвищенням рівня життя, особливо в європейських країнах, суттєво змінилося їх ставлення до харчових продуктів.

Світовий ринок біологічних (органічних) продуктів харчування, за орієнтовними розрахунками спеціалістів, може забезпечити щорічний їх продаж до 69 2010 р. в обсязі 102 млрд. дол. США. Вартість європейського ринку продажу таких продуктів оцінюється в 5,2 млрд. дол., Японії — у 3 млрд. дол. Виробники органічної продукції у країнах ЄС займають великий сегмент світового ринку за рахунок урядових субсидій (з 1991 р. запроваджені стандарти сертифікації таких продуктів і програми підтримки сільського господарства та екології) [3].

Крім цього, триває дискусія стосовно того, чи можна віднести до органічних продукти, виготовлені з використанням генетично модифікованих (трансгенних) культур. Ціна на продукцію органічного землеробства, як правило, на 10—50 % вище, ніж на вирощену з допомогою добрив, пестицидів та інших засобів інтенсифікації землеробства. Однак, незважаючи на високі ціни на продукцію органічного землеробства, попит на неї постійно зростає. За прогнозами вчених, до 2010 р.

Поняття «біологічне землеробство» ширше, оскільки при вирощуванні продукції не використовуються продукти хімічного синтезу; органічні добрива використовуються тільки після їх компостування; зберігається біологічна активність ґрунту у процесі його обробітку; сівозміни насичені бобовими культурами; пестициди застосовуються виключно рослинного походження. Головною метою обох напрямків землеробства є застосування сучасних технологій для виробництва екологічно чистої продукції. Біологічне (органічне) землеробство зберігає родючі властивості ґрунту, якість і смак продукції [3].

Звичайно, продукція, вирощена без синтетичних хімічних елементів, або так званим «дідівським способом», набагато смачніша. Проте, органічне землеробство надто трудомістке, потребує багато років для того, щоб підготувати добрий ґрунт. Головні зусилля при веденні органічного землеробства спрямовуються не на рослину, а на ґрунт, і якщо він буде в доброму стані, можна вирощувати здорові продуктивні рослини.

Основними чинниками, які зумовлюють розвиток органічного землеробства і переваги порівняно з інтенсивним веденням землеробства, є наступні: органічні продукти харчування смачніші; сертифікований органічний продукт знижує ризик захворювань, викликаних застосуванням пестицидів, та ризик забруднення води шляхом ґрунтового самоочищення; сприяє збереженню поверхневого шару ґрунту; зберігає необхідний баланс для здорової екосистеми; є важливим елементом виживання сімейних ферм і сільської громади; сприяє інноваційним дослідженням з метою зниження сільськогосподарського вторгнення в навколишнє природне середовище; менш залежний від цінових коливань; сприяє збиранню й збереженню насіння унікальних сортів і видів.

Існуючі системи землеробства переважно спрямовані на отримання максимального прибутку за рахунок застосування інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Проте, продукція, одержана при внесенні надвисоких доз мінеральних добрив, наприклад азоту, практично непридатна для тривалого зберігання. Ґрунтовий шар втрачає родючість, виникають проблеми ерозії, погіршується структурний склад ґрунту, багаторічне внесення великих доз мінеральних добрив і пестицидів зумовлює появу їх компонентів у токсичних кількостях в ґрунтових і підземних водах. Хімізація, як одна з дорогих складових сільськогосподарського виробництва, є однією з причин втрати природної родючості гранту. Крім того, більшість вітчизняних виробників практикують вирощування монокультури, застосовують для обробітку ґрунту важку сільськогосподарську техніку. Хімічні препарати, які через сільськогосподарські продукти потрапляють в організм людини, завдають шкоди її здоров’ю, і тому постає питання, чи не краще займатися вирощуванням сільськогосподарських культур, поклавши в основу принцип збереження та збільшення природної родючості ґрунту [3].

Сучасне сільське господарство України не повинно бути осторонь агроекологічного напрямку дослідження та виробництва безпечних для здоров’я людини продуктів харчування. Україна має достатні можливості для цього: по-перше, науковий потенціал, здатний розробляти екологічні технології та реалізувати їх на практиці; по-друге, екологічно чисті території, на яких можна одержувати чисту продукцію при застосуванні сучасних технологій; по-третє, категорія населення, яка бажає споживати екологічні продукти і платити за них вищу ціну; по- четверте, можливий експорт такої продукції. В Україні запровадження органічного землеробства можна вважати перспективним напрямом, навіть незважаючи на те, що родючість верхнього шару грантів різко погіршилась, зокрема чорноземів. Внаслідок економічної кризи в країні дещо призупинилося знищення природної родючості ґрунтів, тому що виробники сільськогосподарської продукції почали менше вносити мінеральних добрив через відсутність обігових коштів, проте це явище тимчасове.

В умовах України є реальні можливості поширити систему екологічного землеробства на великі площі й істотно збільшити виробництво продуктів харчування, зменшивши негативний вплив на навколишнє природне середовище. Основною метою має бути досягнення максимально високої продуктивності як основи для вищого рівня життя людей в гармонії з природою. Звичайно, існує і буде продовжуватися протидія застосуванню методу органічного ведення землеробства в основному з боку тих комерційних структур, чий бізнес залежить від продажу мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Для того, щоб створити сприятливі умови в Україні для розвитку біологічного (органічного) землеробства необхідно: по-перше, опрацювати нормативно-законодавче поле та нормативну базу критеріїв оцінки стану земельних ресурсів країни; по-друге, удосконалити механізм системи управління родючістю ґрунтів на екологічно чистих територіях; по-третє, розробити сучасні технології одержання екологічно чистої продукції.

Необхідно зазначити, що у теперішній час у Верховній Раді України знаходиться на розгляді проект Закону України «Про органічне виробництво» (реєстр. № 3446 від 05.04.2007 р.). Проектом пропонується прийняти Закон України «Про органічне виробництво», який запроваджує нові законодавчі поняття: «органічне виробництво», «органічна продукція» тощо, які мають місце у законодавстві Європейського Союзу і ще не адаптовані до чинного вітчизняного законодавства.

Ідея прийняття проекту відповідає екологічній політиці держави та взятого Україною курсу на гармонізацію національного законодавства із законодавством Європейського Союзу. Разом з тим, необхідно звернути є увагу на те, що термінологія проекту має бути узгодженою із національною правовою системою. В екологічному законодавстві України не існує нормативно-правових актів, які б містили термін «органічний» у розумінні «екологічно чистий». Навпаки, термінологія «органіка», «органічний» є усталеною і має дещо інше значення, ніж подане у проекті. Так, Закон України «Про ветеринарну медицину» (стаття 1), даючи визначення забруднюючої речовини, серед іншого, називає органічні речовини; Закон «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (стаття 1), при визначенні факторів середовища життєдіяльності, називає органічні фактори як складову хімічних факторів; Закон «Про пестициди і агрохімікати» (стаття 1) виділяє органічні добрива як складову агро- хімікатів. Таким чином, прийняття вказаного Закону потребує узгодження термінології в інших правових актах.

Наведене у статті 1 проекту визначення поняття «органічне виробництво» не дає достатньо чіткого уявлення про таке виробництво.

У проекті не відображені вимоги щодо умов транспортування, зберігання органічної продукції та її реалізації. Зазначимо, що, відповідно до законодавства ЄС, для присвоєння продукції статусу «organic» контролюючі органи інспектують кожен етап цього шляху «від поля до прилавку»: посівний матеріал, сільськогосподарські угіддя і агротехнічні заходи щодо збереження, переробки, пакування тощо.

Поза увагою проекту залишаються вимоги про відповідність продукції вимогам центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Зауважимо, що у статтях проекту (статті 4, 5), присвячених органам, які здійснюють регулювання у відповідній сфері, центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я не згадується.