ПРАВО КОНКУРЕНЦІЇ СПІВТОВАРИСТВА. ЙОГО ЦІЛІ

Положення Договору, що пов'язує повноваження Ради в рамках блоку Спільнот зовнішньої політики в галузі безпеки ДЄС з повноваженнями згідно Договору про ЄС.

186

Розглядаючи конкретні цілі права конкуренції Співтовариства, можна виділити три основні течії, що лягли в основу політики конкуренції: інтеграція, справедливість, ефективність.

187

Інтеграція

Інтеграція породжує взаємну відкритість економіки дер-жав-членів. її можна досягти шляхом зняття бар'єрів для вільної торгівлі. Компанії зацікавлені у поширенні своїх операцій на інші країни-члени, внаслідок чого зростають прибутки та підвищується ефективність. Наслідком такої експансії для споживачів є пропозиція значно більшої кількості товарів і послуг, можливість працювати у роботодавців різних національностей; забезпечення співробітництва компаній різних країн-членів. Інтеграція не означає, що економіки різних країн-членів стають відкритими, і, таким чином, ринкові сили взаємодіють на території усього Співтовариства, а не тільки у межах однієї країни. Повна інтеграція буде досягнута, коли перепони для торгівлі між Лондоном і Міланом будуть тими ж самим, як і між Лондоном і Бірмінгемом.

Право конкуренції служить цілям інтеграції, оберігаючи підприємства від створення нових бар'єрів для вільної торгівлі, ліквідованих згідно інших положень Договору (наприклад, ст.ЗО про вільний рух товарів). Тому Суд ЄС вирішив1, що "угода.., яка може призвести до відновлення бар'єрів між державами у галузі торгівлі, має розглядатися як така, що руйнує найважливішу мету Співтовариства. Договір, преамбула і зміст якого мають на меті ліквідацію бар'єрів між державами.., не може дозволити підприємствам відновити такі перешкоди. З цією метою і була розроблена ст. 85(1)".

Отже норми конкуренції стають перешкодою на шляху до руйнування інтеграції з боку компаній.

1 Справи 56 та 58/64, Consten and Grundig v. Commision [1966] ECR 299, 340. Див. також Sixteenth Commission Report (1986), Introduction.

188

нальних кордонів, що створює на приватній основі бар'єри, які були ліквідовані положеннями Договору.

Справедливість та чесність

Дещо аморфна концепція "справедливості або чесності" на вільному ринку є визнаною метою політики конкуренції Співтовариства. Комісія визначила три напрями цієї мети: 1) рівність можливостей; 2) захист малих та середніх підприємств (так званих МСП); 3) розвиток споживання у загальних рисах1.

Якщо розглянути спочатку рівність можливостей, стає очевидним, що для досягнення цієї мети політика Комісії має зважати на три обставини: допомога держави, відносини між приватним і державним секторами економіки, а також рівноправність щодо неєвропейських комерсантів, які діють у межах ЄС. Що стосується державної допомоги (яка є частиною політики конкуренції згідно Договору про ЄС), Комісія уважно стежить2, щоб уряди не надавали допомоги своїм комерсантам через надання безкоштовних фінансових та інших переваг, завдаючи явних збитків їхнім конкурентам з інших держав-членів, які не отримують такої допомоги. Це є "чесність" або "справедливість" у відносинах між країнами-членами. Стосовно державних і приватних компаній Комісія пильнує, щоб державні підприємства не отримували фінансових або інших переваг щодо своїх конкурентів (тієї ж самої країни або, імовірніше, з інших держав).

Sixteenth Commission Report (1986), Introduction. 2

Див. вище.

189

Що стосується підтримки малих та середніх підприємств, Комісія усвідомлює необхідність їхнього захисту та заохочення, як прояв справедливого підходу до різних форм ринкових відносин. Існуюча у Співтоваристві структура ринку гетерогенна: відрізняються, часто докорінно, економіки країн-членів, ступінь інтегрування у світовий ринок і, особливо, розмір, а також рівень підготовки компаній та інших підприємств, що займаються торговельними операціями у цих країнах. Відомо, наприклад, що середня компанія у Португалії значно менша за розмірами, ніж її аналог у Німеччині чи Великій Британії. Проте МПС відіграють життєво важливу роль в економіках кожної з країн-членів і усього Співтовариства, і, отже, право конкуренції дозволяє акцентувати увагу на великих підприємствах за рахунок МСП.

Нарешті щодо значення споживання у широкому розумінні. Це — захист користувачів, споживачів і робітників. У здоровому ринковому середовищі повинен існувати баланс між попитом і пропозицією. Підприємства мають постачати товари та послуги за ціною, що передбачає достатню винагороду за зусилля виробників, а споживач — сплачувати суму, яка є прийнятною щодо вартості, якою оцінюються дані товари і послуги. На ринку, де постачальники мають перевагу, товари та послуги пропонуються тільки за надмірною ціною або за якістю, що є або дуже високою, або надто низькою.

Ефективність

До середини 1980-х років концепція "ефективності" рідко з'являлася у заявах Комісії щодо загальних цілей політики конкуренції. Однак радикальна переоцінка антимонопольно!

190

політики, що розпочалася в середині 1970-х років, зрештою змусила Комісію прийняти більш економічний підхід при оцінці угод і проблем, які щоденно доводилося вирішувати і розглядати чиновникам. Застосування економічних важелів при прийнятті рішень і їхня відносна вага порівняно з політичними інструментами (такими як інтеграція) залишає матеріал для роздумів і дискусій. Свідчення активнішої реакції Комісії на співвідношення між політикою конкуренції і ефективністю можна знайти у передмові до чотирнадцятого звіту Комісії про політику конкуренції1. Стверджується, що "при її задовільному функціонуванні очікується, що конкуренція має виконувати три функції, які сприяють гармонійному розвитку економічної діяльності у Співтоваристві: функцію розподілу ресурсів через заохочення до ефективнішого використання наявних факторів виробництва таким чином, щоб збільшувалася технічна ефективність підприємств і краще задовольнялись вимоги споживачів; функцію мотивації шляхом стимулювання підприємств до оптимізації показників щодо конкурентів; інноваційну функцію шляхом заохочення до надходження нових товарів до ринку і до розвитку нових процесів у виробництві і розподілі продукції".

Як зазначалося вище, темою нинішньої дискусії є ступінь пріоритету ефективності над іншими цілями або ступінь підпорядкованості їм. Необхідно визнати, що послідовне впровадження ефективності як мети може бути несумісним з іншими цілями. Як визнала сама Комісія, право конкуренції означає політику війни з собою. Якщо найконкурентоспроможніші компанії захищаються за будь-яку ціну, вони процвітатимуть за рахунок менших компаній з низькою конкурентоспроможністю, які, зрештою, збанкрутують. Політика конкуренції сприятиме утворенню ринку, де існуватимуть гігантські корпорації. У 1980 р. Комісія висловилась з незвичною елегантністю2: "Загальновідомо, що конкуренція несе у собі зародки саморуйнування. Надмірна концентрація економічної, фінансової і комерційної влади може призвести до таких суттєвих структурних змін, коли вільна конкуренція не зможе

Fourteenth Commission Competition Report (1985), Introduction. 2 Ninth Commission Competition Report (1980).

191

виконувати роль ефективного регулятора економічної діяльності".

У відповідь на таку очевидну загрозу Комісія сконцентрувала свої зусилля на підтримці конкурентного ринкового середовища. Здійснення цієї мети пов'язане з переміщенням ефективності до другого розряду цілей та намірів. Це пояснюється шляхом порівняння мети ефективності з метою заохочення МСП (один аспект "справедливості — чесності"). Зрозуміло, що непохитний поступ до зростання масштабів несумісний з прихильністю до підходу, що "маленький є чудовим".