Додаток Привілеї та імунітети

(стаття 16)

1. Для цілей цього Додатка посилання на членів Комітету включає експертів, згаданих у пунктів статті 7.

2.Члени Комітету, підчас виконання своїх повноважень і подорожування для виконання своїх повноважень, користуються такими привілеями та імунітетами:

1. імунітетом від арешту або затримання і від конфіскації їхніх особистих речей, а також імунітетом від будь-якого переслідування на підставі висловлених ними думок або підготовлених матеріалів і всіх дій, здійснених ними в офіційній якості;
2. імунітетом від будь-яких обмежень їхньої свободи пересування при виїзді з країни їхнього постійного проживання та поверненні до неї і при в’їзді до країни, в якій вони виконують свої повноваження, та виїзді з неї, а також звільненням від реєстрації іноземців у країні, яку вони відвідують, або через яку вони прямують транзитом для виконання своїх повноважень.

3. Підчас подорожей, здійснюваних для виконання їхніх повноважень, членам Комітету, у питаннях, що стосуються митного та валютного контролю, надаються:

1. їхнім власним урядом * такі ж пільги, які надаються високим посадовим особам, що відбувають за кордон у тимчасове відрядження;
2. урядами інших Сторін - такі ж пільги, які надаються представникам іноземних урядів під час їхніх тимчасових офіційних візитів.

4. Документи і матеріали Комітету, які стосуються діяльності Комітету, є недоторканними.

Офіційна кореспонденція та інші офіційні повідомлення Комітету не можуть ні затримуватися, ні підлягати цензурі.

5. Для забезпечення членам Комітету повної свободи слова і повної незалежності у виконанні ними своїх обов’язків, імунітет від переслідування на підставі висловлених ними думок або підготовлених матеріалів і всіх дій, здійснених ними на виконання своїх обов’язків, продовжує надаватися їм, навіть якщо відповідні особи вже не виконують такі обов’язки.
6. Привілеї та імунітети надаються членам Комітету не для їхньої особистої користі, а з метою забезпечення їм незалежності у виконанні їхніх повноважень.
   Позбавити свого члена імунітету може тільки Комітет; він не тільки має право, але й зобов’язаний позбавити свого члена імунітету в усіх випадках, коли, на його думку, застосування імунітету перешкоджатиме здійсненню правосуддя і коли імунітет може бути скасований без шкоди для цілей, заради яких він був наданий.

European Treaty Series/126

Збірка договорів Ради Європи.

Парламентське видавництво, Київ - 2000

Протокол N1

до Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

Страсбург, 4 листопада 1993 року

(Протокол ратифіковано Законом України N2689-НІ від 13.09.2001)

Офіційний переклад

Держави -члени Ради Європи, які підписали цей Протокол до Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, підписаної у Страсбурзі 26 листопада 1987 року (далі «Конвенція»),

вважаючи, що держави, які не є членами Ради Європи, повинні мати можливість приєднуватися до Конвенції на пропозицію Комітету міністрів, погодились про таке:

Стаття 1

У пункті статті 5 Конвенції включається такий підпункт:

«Коли у Комітет має бути обраний член від держави, яка не є членом Ради Європи, Президія Консультативної асамблеї пропонує парламєн- тові цієї держави висунути трьох кандидатів, з яких принаймні два повинні бути її громадянами. Вибори в Комітеті міністрів відбуваються після консультацій з відповідною Стороною.»

Стаття 2

Стаття 12 Конвенції викладається у такій редакції:

«З урахуванням правил конфіденційності, викладених у статті 11, Комітет кожного року подає Комітету міністрів загальну доповідь про свою діяльність, яка надсилається Консультативній асамблеї та будь- якій державі, що не є членом Ради Європи, але бере участь у Конвенції, і оприлюднюється.»

Стаття З

Текст статті 18 Конвенції стає пунктом 1 цієї статті і доповнюється таким другим пунктом:

«2.

Стаття 4

У пункті 2 статті 19 Конвенції слова «держави-члена»замінюються словом «держави», а слова «чи затвердження» замінюються словами «затвердження чи приєднання.»

Стаття 5

У пункті 1 статті 20 Конвенції слова «чи затвердження» замінюються словами «затвердження чи приєднання.»

Стаття 6

1. Вступне формулювання статті 23 Конвенції викладається у такій редакції:

«Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени та будь-яку державу, яка не є членом Ради Європи, але бере участь у Конвенції, про»

2. У статті 23b Конвенції слова «чи затвердження» замінюються словами «затвердження чи приєднання;».

Стаття 7

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, які підписали Конвенцію і які можуть висловити свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу шляхом:

1. підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження;

або

2. підписання з умовою ратифікації, прийняття чи затвердження, з подальшою ратифікацією, прийняттям чи затвердженням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 8

Цей Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду від дати, на яку всі Сторони Конвенції висловили свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу відповідно до положень статті 7.

Стаття 9

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради Європи про:

1. будь-яке підписання;
2. здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь- якого документа про прийняття чи затвердження;
3. дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 8;
4. будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі четвертого дня листопада місяця1993 року англійською і французькою мовами, причому оби два тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради

Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі-члену Ради Європи.

European Treaty Series/151

Збірка договорів Ради Європи.

Парламентське видавництво, Київ - 2000

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про ратифікацію Європейської конвенції про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. N11, ст.94)

Верховна Рада України постановляє:

Європейську конвенцію про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі, ратифікувати.

Голова Верховної Ради України              О.              Мороз

м. Київ, 24 січня 1997 року N 33/97-ВР

Протокол N 2 до Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

Страсбург, 4 листопада 1993 року

(Протокол ратифіковано Законом України N2690-ІН від 13.09.2001, ВВР, 2002, N2. ст.9)

Офіційний переклад

Держави -члени Ради Європи, які підписали цей Протокол до Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, підписаної у Страсбурзі 26 листопада 1987 року (далі «Конвенція»),

впевнені у доцільності надання членам Європейського комітету з питань за побігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі «Комітет») можливості бути переобраними двічі;

з огляду також на необхідність гарантувати упорядковане поновлення членського складу Комітету, погодились про таке:

Стаття 1

1. У пункті 3 статті 5 друге речення викладається у такій редакції: «Вони можуть бути переобрані двічі.»
2. Стаття 5 Конвенції доповнюється такими пунктами 4 і 5:

«4.3 метою забезпечення, по можливості, поновлення кожні два роки половини членського складу Комітету Комітет міністрів може до початку будь-яких наступних виборів вирішити, що тривалість строку або строків повноважень одного або декількох членів, які мають бути обрані, становитиме період, інший ніж чотири роки, але не більше шести і не менше двох років.

5. У випадках, коли йдеться про більше ніж один строк повноважень і коли Комітет міністрів застосовує попередній пункт, розподіл строків повноважень здійснюється Генеральним секретарем за жеребом одразу ж після виборів.»

Стаття 2

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами-членами Ради Європи, які підписали Конвенцію або приєдналися до неї і які можуть висловити свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу шляхом:

а)              підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження; або

2. підписання з умовою ратифікації, прийняття чи затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям чи затвердженням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття З

Цей Протокол набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення трьохмісячного періоду від дати, на яку всі Сторони Конвенції висловили свою згоду на обов’язковість для них цього Протоколу відповідно до положень статті 2.

Стаття 4

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави-члени Ради Європи і держави, які не є членами Ради Європи, але беруть участь у Конвенції, про:

1. будь-яке підписання;
2. здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь- якого документа про прийняття чи затвердження;
3. дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 3;
4. будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписати цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі четвертого дня листопада місяця 1993 року англійською і французькою мовами, причому оби два тексти є однаково автентентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи.

European Treaty Series/152

Збірка договорів Ради Європи.

Парламентське видавництво, Київ - 2000