Джерельна база дослідження
Для написання дисертаційного дослідження використано чимало архівних матеріалів з архівів України та Російської Федерації, які ще не публікувалися. В першу чергу, це документи, що належать до діловодства Другої Малоросійської колегії, Генерального військового суду, Канцелярії Малоросійського скарбу, Генеральної лічильної комісії та інших установ, що зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в м.
Києві. Дослідження цих документів дає змогу проаналізувати особливості діяльності П. Рум’янцева-Задунайського, яку він здійснював на посаді генерал - губернатора.Чимало важливої для нашого дослідження інформації зберігається в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві. Великий інтерес для нас становить фонд 736 “Канцелярія київського, чернігівського і новгород-сіверського генерал-губернатора”. В цьому фонді зберігаються чимало документів господарської діяльності П. Рум’янцева-Задунайського: фінансові документи, звіти, земельні питання, проведення перепису, а також відомості про підвищення звань старшини і чиновників та відправлення їх у відставку.
Є в Центральному державному історичному архіві й окремий фонд щодо роботи Другої Малоросійської колегії (Ф. 54), в якому зберігаються документи адміністративної діяльності П. Рум’янцева-Задунайського, різноманітні ордери, накази та реляції. Значне місце в роботі генерал-губернатора посідає проведений ним на початку адміністративної служби перепис населення та майна колишньої Гетьманщини, матеріали якого містяться у 57 -му фонді (Рум’янцевський Генеральний опис Малоросії). І хоча й Рум’янцеву не вдалось його завершити, цей опис має велике значення для дослідження історії України XVIII ст., адже подає нам відомості як про кількість населення тогочасної України, так і їхню приналежність до соціальних класів, національності та власне належне їм майно.
Значна частина матеріалу, яка використовувалась для дослідження, зберігається в рукописному вигляді в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.
Вернадського. Основна маса необхідних матеріалів міститься у фонді під номером 8 (Київський університет Св. Володимира). В цьому фонді зберігається чимало офіційних документів з діяльності П. Рум’янцева-Задунайського, зокрема “Книга запису надходжень царських і сенатських указів, промеморій полкових канцелярій, рішень генерального, полкових і міських судів та рішень по них Малоросійської колегії”, “Ордери Рум’янцева-Задунайського Малоросійській колегії”, різного роду реляції та донесення генерал-губернатора імператриці Катерині ІІ, подання до Сенату про скарги від українців.Велику цінність для нас становлять матеріали епістолярного жанру, які теж в основному зосереджені у 8-му фонді Інституту рукопису. Саме особисте листування П. Рум’янцева-Задунайського дає нам змогу простежити його стосунки з імператрицею, його підданими та друзями. Особливо часто можна натрапити на його листи до А. В’яземського, И. Чернишева, Г. Потьомкіна, П. Завадовського, А. Безбородька, Н. Паніна, Г. Полетики та іншим. У цих листах простежується дуже тонке розуміння П. Рум’янцевим свого завдання на посаді генерал-губернатора, він досить лестиво ставиться до своїх адресатів, особливо це видно з листування з українською старшиною, яку він намагався зробити прихильною до імперської влади. З іншого боку, відчувається напруження у відносинах з графом Потьомкіним, а також до певної міри байдужість до дружини і дітей.
В Інституті рукопису зберігається і велика кількість матеріалів щодо організації та проведення на українських землях виборів для складання “Нового положення”. В декількох томах “Справи про вибори в комісію для складання проекту Нового Положення” натрапляємо на чимало інформації щодо особливостей проведення виборів у різних регіонах, настроях щодо цих виборів звичайного населення, а також, що особливо цікаво, те, яку роль у складанні Нового Положення відіграла козацька старшина, з якими промовами виступали представники тогочасної української еліти та наскільки поширеною все ще була ідея української автономії.
Оскільки Петро Рум’янцев-Задунайський був підданим тільки Російської імперії і значною мірою його діяльність координувалась саме з центральних органів імперської влади, ми не могли обійти увагою архіви, які розташовані на території сучасної Російської Федерації. В цьому плані особливу увагу було зосереджено на Російському державному архіві давніх актів, який знаходиться в Москві. Фактично більшість матеріалів, які стосуються діяльності П. Рум’янцева на посаді генерал-губернатора Малоросії, зібрані у 13-му фонді цього архіву, який присвячений справам по Україні. В цьому фонді зберігаються як вихідна кореспонденція з імперського палацу та Сенату, так і чимало офіційних документів, які П. Рум’янцев-Задунайський надсилав з української території. Тут відображено чимало документів, які стосуються усунення від влади К. Розумовського та призначення генерал-губернатора на Гетьманщині: “Про обмеження влади і прав по службі гетьмана малоросійського”, “Про створення Малоросійської колегії”, “Про малоросійські чини з переписки Григорія Теплова з оригінальним наказом Катерини ІІ” та інші. У своїй діяльності П. Рум’янцев-Задунайський регулярно надсилав до Петербурга звіти про свою роботу, а деколи й міркування щодо того, що варто зробити на українських землях - з цими документами теж можна ознайомитися в Російському державному архіві давніх актів.
Варто зазначити, що окремі матеріали діловодства П. Рум’янцева- Задунайського відображено у фондах Російської державної бібліотеки, куди було передано величезний особистий книжковий фонд Н. П. Рум’янцева та створено Рум’янцевський музей. Зокрема: “Документи та листування гр. П.О. Рум’янцева-Задунайського за 1780 - 1786 рр.”, “Документи та
переписка гр. П.О. Рум’янцева-Задунайського, які відносяться до подорожі гр. Фалькінштейна в Київ та Могилів, до подорожі кн. Марії Федорівни і до подорожі Катерини ІІ в південну Росію за 1780 - 1786 рр.”, “Рапорти гр. П.О. Рум’янцева, 1780-1781 рр.”, “Листи до П. О. Рум’янцева” та інші.
Для написання кандидатської дисертації використано широкий спектр досліджуваних джерел різних видів. У першу чергу, до уваги бралися різного роду настанови, накази та маніфести, які видавала імператриця Катерина ІІ. Багато з них були опубліковані в різноманітних історичних журналах, зокрема петиції до законодавчої комісії 1767 р., документи О. Безбородька та чимало листів Катерини ІІ були надруковані в “Сборнике Императорского русского исторического общества” (Санкт-Петербург, 1867 - 1916 рр.). Офіційні документи Катерини ІІ, архів П. Рум’янцева з листуванням, козацькі хроніки та офіційні документи, що мають відношення до історії Г етьманщини зберігається у “Чтениях в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете” (Москва, 1846 - 1918).
В окрему групу джерел можна віднести нормативні документи: закони, накази і розпорядження Катерини ІІ та Рум’янцева. Чимало з них опубліковані в збірнику “Полное собрание законов Российской империи” (Санкт-Петербург, 1830), а також у “Сенатском архиве” (Санкт -Петербург, 1888 - 1913 рр.).
Деяку інформацію про призначення П. Рум’янцева та створення Малоросійської колегії відображено в документах, підготовлених сенатськими службовцями. Документ під назвою “Экстракт 1786 года” у вступній частині містить короткий опис історії України в період з 1654 по 1786 р. У ньому зазначаються основні причини призначення генерал-губернатора та створення Малоросійської колегії. У ньому вказується, що:
• президент колегії отримує можливість на місці контролювати діяльність старшини;
• це краща форма управління українськими землями порівняно з інститутом гетьманства;
• Україна залишається в підданстві всеросійського престолу;
• збір податків тепер буде спрямовуватись у загальну імперську казну [145, с. 4-5].
Таким чином, автор висловив імперську точку зору і виправдав економічні та політичні прагнення царської влади взяти контроль над українськими землями і поряд з тим готовність до боротьби з будь-якими відцентровими рухами, а особливо з тими, що мали національний характер.
Фактично в кожному номері періодичних видань “Киевская старина”, “Русский архив”, “Чтение в историческом обществе Нестора Летописца” та газеті “Черниговские губернские ведомости”, які виходили протягом ХІХ ст., відображені матеріали, цікаві для нашого дослідження. Зокрема, нами досліджено такі документи, як “Маніфест імператриці Катерини ІІ” [173], “Наказ Катерини ІІ про запровадження малоросійської колегії”, “Накази малоросійським депутатам 1767 р.” [147], “Настанови, дані П. Рум’янцеву при призначенні його малоросійським генерал -губернатором” [148] та ін. Чимало інформації можна почерпнути і з джерел епістолярного жанру, як, наприклад, “Листи Катерини ІІ до А. В. Олсуфьева” [163], “Листування гр. Рум’янцева про повстання в Україні 1768 року” [ 161], “Листи графа П. Рум’янцева до генерал- прокурора князя А. А. В’яземського про нагородження малоросіян чинами” [164] та ін. Безпосередньо про діяльність П. Рум’янцева на посаді генерал- губернатора можна дізнатися з діловодних документів: “Акти по управлінню Малоросії гр. П. О. Рум’янцева за 1767 р.” [120], “Архів Малоросійської колегії при Харківському університеті” [ 122], “Доповідь графа П. Рум’янцева про різні дії з управління Малоросією” [130], “Доповідь графа П. О. Рум’янцева імператриці Катерині ІІ 1781 року” [ 131], “Розпорядження П. Рум’янцева з управління Малоросією” [168].
Загалом, при написанні роботи було використано широку джерельну базу, яка зберігається в архівних установах та бібліотечних фондах України і Російської Федерації. Це дало змогу на основі першоджерел проаналізувати діяльність П. Рум’янцева-Задунайського та простежити його особисті переживання, особливості комунікації з різними особами та ставлення до тих чи інших подій.
1.3.