АРХЕОГРАФІЧНИЙ ВСТУП

Наукове перевидання праці Вячеслава Липинського ’’Україна на переломі”, що пропонується сьогодні увазі читачів, здійснене з віденського видання 1920 p. Його текст збережений повністю, включаючи авторські примітки.

Разом з тим ми вважали за доцільне усунути окремі непослідовності, притаманні тексту видання 1920 p., зокрема, вживання одного й того ж слова у різній орфографії: шляхетський і шля- хецький, цих і ціх тощо. У таких випадках перевага надана тій формі, що зустрічається у переважній більшості випадків, як-от: шляхецький (а не шляхетський), магнацький (замість магнатський), Чернигів (замість Чернігів), християнський (а не христіянський чи христянський) тощо. Натомість коли виразна перевага того чи іншого варіанту не простежується і обидві форми вживаються практично нарівно, ми зберігали авторське написання: се — це, сей — цей, богатий — багатий, острий — гострий, взаїмно — взаємно, близчий — ближчий, західний — західній, патріярх — патріарх, ідеольогія — ідеологія, анти — анті, дісціпліна — дисципліна, принціп — принцип, авторітет — авторитет тощо. Te ж саме стосується і відмінкових закінчень, де розбіжності не уніфікувалися: у памяти — у памяті, в життю — у житті та ін.

Без застережень були виправлені друкарські та деякі граматичні помилки, а також звірені цитати з інших праць, наведені Липин-

ським; останні по можливості виправлялися за першоджерелом.

Бурхливий процес оновлення духовного, національного, врешті — державного життя на Україні, свідками й учасниками якого нам щастить бути, диктує свою ієрархію першочерговості проблем і для кабінетної науки. Глибоко символічним є те, що одночасно до читача материкової України вперше прийде одна з основоположних теоретичних праць Вячеслава Липинського — натхненника державницької школи в українській історіографії. Спроби знайти в історії України модель її майбутньої державності, роздуми над політичною системою публічної влади, загострена увага до організаційних проявів і форм історичного буття українського народу, аналіз конструктивних і деструктивних тенденцій у цій царині минулого — ось те коло проблем, яке робить твори Липинського гостро злободенними нині. Адже наша країна знову, як і в часи Хмельниччини, що їх досліджував Липинський-історик, перетворилася, вживаючи його дефініцій, на ’’страшний вузол соціальних, економічних, культурних, цивілізаційних і політичних суперечностей”; вона знову (вже вкотре) балансує ”на переломі” як ’’образ руху”, терен праці й змагань за державу, ”якої ще нема і яку ще треба створити”.

Успіх процесів відродження чималою мірою, як нам здається, пов’язаний з поверненням табуйованих тоталітарним режимом традицій незалежної суспільно-політичної думки на Україні, з оживленням спадщини концептуального політичного мислення, помноженого на здібність бачити факти сучасного в освітленні історичного досвіду. Тому Інститут української археографії Української Академії наук, беручи посильну участь у підготовці до перевидання праці Вячеслава Липинського ’’Україна на переломі”, піднятого зусиллями Східно-Європейського Дослідного Інституту ім. В.Липинського,вба- чає в цьому не лише форму наукової співпраці, а й свій почесний громадянський обов’язок.

Наталя M. Яковенко

Христина Пеленська

ххи