Художня культура у другій половиніXX століття
Загальні тенденції розвитку культури.
Культура Європи і Америки в другій половині XX ст. є явищем складним, багатовимірним, неоднозначним. Культура набула вираженого синкре-тичного характеру - в ній сплелися всі існуючі стилі і напрямки, виникли новітні явища, що не мали аналогів у минулому.
Вона не отримала ще остаточного наукового аналізу, оскільки, по-перше, через малу чассгву віддаленість чимало культурних процесів і явищ перебувають у стадії осмислення. По-друге, у другій половині XX ст. з'явились культурні явища феноменального типу, до цього часу незнані, тому до них добираються адекватні методи оцінки і аналізу. По-третє, саме поняття культури змінюється за змістом в умовах потужних глобалізаційних процесів і перетину паралельних культурних просторів різних цивілізаційних рівнів.З припустимою мірою умовності в історії культури другої половини XX ст. можна окреслити певні періоди. Так, у 1940-і pp. культура визначалась переосмисленням ідей гуманізму, характеризувалася в першу чергу піднесенням пріоритету загальнолюдських цінностей, викликаним пережитим і усвідомленими уроками фашистської ідеології, її політики та впровадженого режиму. Набуток модерністичних течій був пропущений через призму уроків війни. У 50-і pp. відбулася криза політичного радикалізму західної інтелігенції, що виразилося у запереченні усталених буржуазних цінно-стей. Теми відчаю, відчуження, аномії (розклад цінностей), критики масового суспільства були відповіддю на обстановку політичного консерватизму. Речником бунту переважно виступила молодь, розпочавши сексуальну революцію і широкий рух хіпі, створивши рок-музику, поп-арт, літературу втраченого покоління. Науково-технічна революція 60-70-хрр. поглибила новітні протестні явища у культурі, оскільки культура отримала нові умови творення, трансляції, закріплення. З середини 70-х pp. у архітектурі й образотворчому мистецтві (живопис, скульптура, кіно, театр, література, музика) прийнято говорити про добу постмодернізму.
У 80-90-і pp. потужний розвиток нових інформаційно-комунікативних засобів та їх мереж створив нові сфери існування візуальної творчості у розвинутих постіндустріальних країнах, в тому числі світ віртуальної культури.Під впливом національно-визвольного руху колоніальних країн, а також здобутків НТР відбувся серйозний перегляд концепції культурного розвитку Заходу. Не міг бути зігнорований вплив Сходу і "третього світу". В умовах індустріального суспільства змінилась роль і питома вага індивідуальної творчості особи. Всепоглинаючі ринкові відносини і промислові тех -
504
нології почали диктувати норми і стандарти масової культури, а також пріоритети для еліти та істеблішменту. Сурогатна ерзац-культура почасти прирікала справжні унікальні культурні явища на маргінальне становище. Духовному виробництву при шаленому зростанні інформаційного об'єму теж надавався суто інформативний характер. Культурний продукт набув ознак товару повсякденного споживання, втратив особистісно-індивідуальну виключність. Технізація наклала відбиток на умови розвитку культури. Технічний аспект почасти став не тільки самостійним, а й визначальним у культурній творчості. Факти культури, їх якісний рівень, сфера поширення і закріплення у людській свідомості стали залежати від технічно-технологічної забезпеченості автора-творця. Слід визнати, що західна культура в останній третині XX ст. від багатьох традиційних пріоритетів, особливо у духовній сфері, звільнилася як від баласту. Сучасне суспільство, захоплене ідеєю онов-лення, інституціювало культурний авангард і визнало його верховенство в процесі соціальних змін. Естетичний експеримент став вищою цінністю у сучасній художній культурі. Нічим не обмежений пошук самовираження і чуттєвого сприйняття, воля і неприборкані бажання стали панувати над розумом і мораллю. Д.Белл пояснює це як реакцію, по-перше, на зміни у почуттєвому сприйманні соціального середовища і дезорієнтацією відчуття простору і часу, пов'язаними з революції в галузі комунікацій і транспорту, по-друге, на кризу самосвідомості через втрату релігійної віри.
В сучасному постмодернізмі досягла крайньої виразності закладена в модерністському русі тенденція до звільнення позасвідомих інстинктів. її прояв не обмежений більше художньою уявою і художньою формою. Інстинкт проголошується рушійною силою творчої дії та реальної поведінки. Пафос сучасного модер-ністичного мистецтва спрямований проти цінностей і мотивації "звичайної" поведінки в ім'я еротизму, свободи імпульсів тощо. Значення модерністської доктрини в сучасному суспільному житті визначається перш за все саме цим поворотом від елітарно-естетичних до більш масових форм людської життєдіяльності. Культурний герой набув нових рис, етично-естетичні норми стали більш плюралістичними, в цих умовах культурна толерантність нерідко межує з байдужістю, а з ілюзією культурного тоталітаризму Європі і Америці довелося розпрощатися. Втім, гадаємо, про загальну кризу західної культури варто говорити доволі обережно, швидше, під триваючим про-цесом слід розуміти вироблення нової культурної парадигми XXI ст. Ще недавня загальна технологічна ейфорія тепер змінюється технофобією і небезпідставними побоюваннями, що розвиток науки і техніки, який не спирається на моральні імперативи, знищить історичний тип одухотвореної мислячої людини. На межі ХХ-ХХІ ст. художня культура розвивається на тлі глибокої і багатоаспектної кризи сучасної цивілізації. Людство попри високий рівень розвитку науки і техніки так і не змогло впоратись з низкою505
важких глобальних проблем: не забезпечено прожитковий мінімум для со-тень мільйонів жителів планети; чимало народів так і не мають громадянсь-ких прав і свобод; накопичені озброєння становлять загрозу масового зни-щення; посилюється екологічна криза тощо.
Симптомом-проблемою є те, що цивілізація майбутнього є не стільки міською, скільки мегаполісною. Мегаполіси зростають і у країнах "третього світу". За 1950-1995 pp. населення земної кулі зросло більше ніж вдвоє, сягнувши 6 млрд. осіб. Число городян збільшилося у три рази, кількість міст .
з населенням понад мільйон зросла за цей період з 77 до 275. Серед найбільших виділяються своєю кількістю Токіо (понад 25 млн.), Нью-Йорк (16 млн.), Шанхай (14 млн.) тощо. Міста та зосереджені у них виробничі комплекси потребують електроенергії. Перша в світі атомна електростанція була побудована в СРСР у 1955 р. На кінець XX ст. у світі вже діяли 432 атомних енергоблоки, що давали приблизно 16% всієї електроенергії. Після трагедії на Чорнобильській АЕС зросли витрати по забезпеченню надійності атомних електростанцій: у 80-і pp. тисяча мегават коштувала приблизно 1 млрд. дол., а наприкінці століття - вже 3 млрд.Освіта.
Ще у 1925 р. було створене Міжнародне бюро освіти при Лізі націй, яке з 1969 р. стало складовою частиною ЮНЕСКО, під його опікою знаходиться справа інформації та видавництва. З 1963 р. розпочав діяльність Міжнародний інститут планування освіти, вихідним принципом у діяльності якого були кон'юнктурні потреби виробництва. У 60-і pp. були розроблені регіональні програми для подолання неписьменності у країнах так званого "третього світу": для Азії - "План Карачі", для Африки - "План Адіс-Абе-би", для Латинської Америки - "План Сантьяго". Та, на жаль, повністю виконати ці програми не вдалося ні у 70-і, ні у 80-і pp. І сьогодні однією з великих проблем є високий рівень неписьменності. На середину 90-х pp. кількість елементарно неписьменних дорослих в світі становила понад 1 млрд. осіб, 95% з них проживали у країнах, що розвиваються; в розвинутих. країнах неграмотні складали до 4%. Загрозливих масштабів набула в останні десятиліття функціональна неписьменність, що призводить до аварій на ви-робництві і на транспорті, до неадекватної суспільно-політичної поведінки. За останніми обстеженнями, функціонально неписьменними по країнах Європи визнається до 2-3 млн., в США число таких осіб перевищує 20 млн. Зростає вага вищої освіти, вона дедалі стає необхідною, аби відповідати потребам виробництва і невиробничої сфери. У 1940-х pp. в Європі університетську освіту здобували близько 5% молодих людей, у 70-і їх число збільшилось до 10-15%, на середину 90-х pp.
у провідних країнах студентами були від 25 до506
40% населення. Перед у наданні вищої освіти вели такі відомі елітарні зак-лади як Гарвардський, Стенфордський. Колумбійський університети в США. Оксфордський та Кембріджський у Великій Британії, "великі школи" у Франції, Токійський університет у Японії. В Японії з 80-х pp. за ініціативою міністерства освіти почав діяти "Університет в ефірі", який мав кілька гума-нітарних та природничих факультетів. У визначений час вранці та ввечері по телебаченню і радіо транслюються лекції для студентів цього університе-ту, консультпунктн діють в зручний для них час. Таким чином підвищується загальнокультурний рівень освіченості. В США запроваджено з цією ж ме-тою напів-очну освіту ("part-time study"), у багатьох країнах все більше звертається уваги на післядипломне підвищення кваліфікації спеціалістів. У середині 70-х pp. у Флоренції був відкритий Європейський університет для кваліфікованих працівників європейських країн. Тенденція посилення міжна-родних зв'язків у галузі освіти стає все помітнішою. Так, для студентів були відкриті загальноєвропейські обмінові програми "Еразмус^' (1987) та "Лінгва" (1990).
Роль молоді у підтриманні цивілізаційно-культурних досягнень зростає. ЮНЕСКО у 1994 р. започаткувала проект "Участь молоді в захисті і популяризації всесвітнього культурного спадку". Вже через рік в Норвегії був проведений Міжнародний форум молоді по охороні культурної спадщини. У 1996 р. Асамблея Ради Європи схвалила документ "Рекомендації по вивченню історії в Європі", де вказувалось: "Вивчення історії грає ключову роль в сучасній Європі. Знання історії вкрай важливе для зміцнення громадянського суспільства. Без іакого знання індивід стає особливо вразливим і може стати об'єктом політичних та інших маніпуляцій". У 1993 р. під егідою ЮНЕСКО було створено Міжнародну комісію по освіті для XXI ст., яку очолив Ж.Делор. Одна з проблем сучасної освіти - це рівень її фінансування, він становить в середньому 5-7% від валового національного продукту, але у деяких європейських країнах є нижчим (наприклад, у Греції виділяєть-ся-на освіту тільки 2,4%, а в перерахунку на одну особу - це тільки 100 доларів, тоді як у Данії на одну людину витрачається 1,5 тис.
дол.). Доброю підтримкою є філантропічні фонди Рокфеллера, Сороса, Карнегі, Форда тощо. У 1990 р. в США була схвалена і розпочата програма "Національні цілі освіти". Ще у 80-х pp. Дж. Гелбрейт у книзі "Нове індустріальне суспільство" ввів поняття "техноструктура", під яким розумів ієрархічну організацію високоосвічених спеціалістів, причетних до політичних державних рішень. Д.Белл, який виконував у 70-і pp. обов'язки голови "Комісії 2000" при Академії мистецтв і наук США, переконливо доводив, що в недалекому майбутньому провідну роль в житті держави відіграватимуть не промислово-фінансові магнати, а вчені, люди науки і освіти. У Франції Ж.Фурастьє так само наполягав на створенні спеціальної підготовки для державних чи-507
Н0ВНИК1В.
Наука і техніка.
В роки війни світова наукова думка була спрямована на вироблення засобів для подолання фашизму. Чимало наукових проектів, що безпосередньо не пов'язані із забезпеченням переваги над ворогом, були закриті або призупинені, мінімально фінансувались. Перехід науки і техніки на мирні рейки після перемоги був також деформований через розгортання "холодної війни" між США та СРСР. Тривалий час наукові потенціали провідних країн світу були спрямовані на посилення свого військово-оборонного комплексу. Так, кращі радянські фізики під керівництвом І.В.Курчатова ще в роки війни розпочали роботи над створенням ядерної зброї. У 1949 р. радянська атом-на бомба була випробувана. І.Є.Тамм отримав урядове завдання для ство-рення водневої бомби. Він запросив до спецгрупи молодих фізиків А.Саха-рова та В.Гінзбурга, які і запропонували оригінальну ідею розв'язання по-' ставленого завдання. Воднева бомба була випробувана у серпні 1953 р. Далі академік А.Д.Сахаров продовжував працювати над вдосконаленням ядерної зброї (нейтронної бомби). Але вже з кінця 50-х pp. А.Д.Сахаров звертався до керівників СРСР з листами про необхідність припинення виготовлення та випробування зброї масового знищення. Разом з І.Таммом, П.Капицею та 22 іншими видними інтелектуалами А.Сахаров надіслав листа Л.Брежневу про неприпустимість відродження сталінізму. Так він протиставив себе офіційним колам, його було звільнено з усіх посад, пов'язаних з військовими секретами. У 1970 р. А.Сахаров заснував комітет "За права людини" і став лідером дисидентського руху в СРСР. За громадянську мужність у 1975 р. був відзначений Нобелівською премією миру. Наукову спадщину А.Сахарова вдасться повною мірою оцінити, коли закінчиться термін секретності його праць.
1960-і pp. ввійшли в історію науки як космічні. Космічна ера в історії землі розпочалася із запуском радянськими вченими першого штучного супутника Землі у жовтні 1957 р. У 1961 р. Ю.О.Гагарін здійснив перший космічний політ, через кілька років О.Леонов першим вийшов у космічний простір. У 1969 р. американські астронавти Н.Армстронг і Е.Олдрін висадились на поверхню Місяця. Справу коротких експедицій у позаземний простір продовжили спеціально створені орбітальні станції (радянські "Салют" з 1971 р. та "Мир" з 1982 p., американська "Скайлеб" з 1973р.).
Робота вчених-астрономів не мала такої гучної слави, але саме в цей період відбулися значні відкриття в астрономії. Так, у 1963 р. були відкриті дослідним шляхом астрономічні об'єкти за межами нашої Галактики - квазари, які віддаляються від нашої Галактики з величезною швидкістю. 1965 р. американські вчені А.Пензіас та Р.Вільсон за допомогою радіотелескопа
508
довели, що Всесвіт має фонове випромінювання, яке І.С.Шкловський на^ звав реліктовим (relictum - залишок). Два експериментально доведених по-ложення - розширення Всесвіту і його реліктове випромінювання - стали переконливим доказом на користь так званої стандартної моделі походження Всесвіту, або теорії "великого вибуху". Ряд вчених називають цю подію революцією в астрономії, оскільки довелось відмовитись від теорії стаціонарного становища, згідно з якою Всесвіт завжди був майже таким самим, яким його спостерігають сучасники. У 1967 р. було відкрито пульсари -космічні тіла, що є джерелом потужного радіовипромінювання, їх відносять до розряду нейтронних зірок. Із застосуванням новітньої техніки астрономічно-космічних досліджень знання про Всесвіт постійно розширюються і уточнюються.
Після закінчення війни електроніка і нова потужна обчислювальна техніка стали основою багатьох виробничих процесів. У 1946 р. американці Еккерт і Маучлі створили ЕОМ "EN1AC", через два роки англійці Кілбурн і Вільямс з Манчестерського університету запропонували машину "МАРК-1", в якій вперше була використана ідея збереження пам'яті. Тим часом Еккерт і Маучлі заснували свою фірму, а з 1951 р. налагодили серійний випуск своїх машин "UNIVAC-1", того ж року було створено першу радянську ЕОМ академіка Лебедева. У 1952 р. перший промисловий комп'ютер випустила фірма IBM. Перші ЕОМ діяли на основі вакуумних електронних ламп. Електронні лампи були громіздкими, мали короткий термін експлуатації, невисокий ККД через великі теплові витрати. Ще наприкінці 40-х pp. був винайдений транзистор, що невдовзі зробив цілу революцію в електроніці. Саме з винайденням транзисторів-напівпровідників стався якісний стрибок у розвитку техніки, розпочався другий період в історії електроніки, який тривав до початку 60-х pp. Швидкості переключення у транзисторів були у сотні разів вищими, ніж у вакуумних ламп. ЕОМ стали використовувати на кораблях і літаках. Попит на транзисторні ЕОМ швидко, ріс. Серійний ЇХ випуск практично водночас розпочався у 1958 р. у США, Японії, ФРН. Наступний винахід - створення інтегральних схем - вчені порівнюють з такими поворотними подіями в історії науки і техніки, як винайдення книгодрукування, парового двигуна тощо. З появою мікросхем у першій чверті 60-х pp. розпочався третій етап історії електроніки. Ключовою подією, що означила прихід інтегралізації в електроніку, була пропозиція американського інженера Дж.Кілбі з фірми "Texas Instruments" отримувати еквівалентні елементи для всієї схеми у монолітному шматку чистого кремнію. Уже в 1961 р. було випущено першу серійну мікросхему для ЕОМ. У 19.62 р. фірма RCA розробила інтегральні мікросхеми матриць пам'яті для запам'ятовуючих приладів ЕОМ. У 1971 р. було створено мікропроцесор - інтегральну мікросхему для виконання арифметичних та логічних завдань. У 1964 р. IBM нала-
509
голила випуск машин 1ВМ-360 - першої ЕОМ на інтегральних схемах. Тоді стало можливим поєднувати машини у комплекси і без будь-яких змін пере-носити програми, написані для однієї ЕОМ, на будь-яку іншу з цієї ж серії. Так було здійснено стандартизацію апаратного і програмного забезпечення ЕОМ. За кілька років було реалізовано близько 20 тис. ЕОМ даної серії, а попит зростав. У 1976 р. з'явилися машини четвертого покоління на вели-ких інтегральних схемах (вони складались приблизно з 300 чипів-мікрос-хем і здійснювали до 100 млн. операцій на секунду).
Така передісторія персонального комп'ютера. У 1976 р. два молоді американські техніки, що не мали інженерної освіти, Стефан Возняк і Стів Джобс, самотужки створили комп'ютер "Ейпл" для відеоігор. Джобс створив фірму "Ейпл комп'ютер" для їх масового виробництва і вона дуже скоро стала процвітаючим підприємством. Це спонукало інші фірми звернути ува-гу на ринок персональних комп'ютерів. У 1981 р. свою першу "персоналку" випустила IBM, що отримала визнання завдяки зручному мікропроцесору Intel-8088 і прекрасному програмному забезпеченню фірми Microsoft. У 1983 p. IBM випустила швидкодіючий персональний комп'ютер з жорстким дис-ком, операційною пам'яттю 640 КБ. До кінця десятиліття комп'ютери фірми IBM стали самими масовими і популярними. Комп'ютер став не тільки тех-нічним засобом, а й категорією соціальної градації. Детальний аналіз соц-іально-економічних змін у США, викликаних НТР за останні 25 років, зро-бив Джон Нейсбіт у книзі "Мегатенденції" (1982). Один з промовистих вис-новків-прогнозів був наступним: суспільство і світ поділилися на дві части-ни - ті, що мають комп'ютер і включені до інформативних мереж, і ті, хто цим не володіє.
Від 70-х pp. темпи та масштаби отримуваних людиною знань, зміни в діяльності та побуті, повсякчасне розповсюдження техніки досягай такого рівня, що можна говорити про вступ ряду країн світу в якісно нову стадію свого розвитку - постіндустріальну або інформаційну. Вперше в історії зу-силля по здобуттю і переробці інформації перевищили витрати на отримання енергії, сировини чи матеріалів. За всю історію людства нараховують три інформаційні революції: перцйГбула викликана винайдення писемності, друга - книгодрукуванням. Наприкінці XX ст. розпочалася третя інформаційна революція, яка в перспективі має кардинально змінити всі умови життя лю-дини. Вона пов'язана з появою глобальної інформаційної комп'ютерної ме-режі Інтернет. Перші локальні обчислювальні мережі виникли в 60-і pp. Спочатку це були мережі окремих фірм, далі вони сприяли появі територі-ально-регіональних мереж кількох фірм та організацій. Логічним завершен-ням процесу до швидкого і зручного обміну інформацією стало винайдення системи Інтернет. її започатковано у січні 1969 р. урядом СІЛА у галузі військової стратегічної інформації (APRANET). У 1980 р. були створені ще
510
кілька національних комп'ютерних мереж. У 1986 р. Національний науко-вий фонд США зв'язав учених всієї країни з п'ятьма суперкомп'ютерами різних наукових центрів (NSFNET). Ця система і стала основою для Інтер-нету, що охопив всю земну кулю. Спочатку Інтернетом користувались тільки спеціалісти, тепер же коло користувачів не обмежене. Одна з фундамен-тальних проблем НТР - це постійний інформаційний вибух і пошук виходу з нього. Криза переінформації (обсяг наукової інформації подвоюється кожні 22 місяці) призводить до кризи непоінформованості. Людина губиться в безмірі інформації, пошуки знайти потрібне часто є марними.
У XX ст. людство стало свідком швидкого стрибка у розвитку зв'язку, особливо телефонії, радіо та телебачення. Завдяки їм, а також суиутниковій космічній системі, сучасна людина отримала виключні можливості у цій сфері. Не зважаючи на сучасні технології, магістральні телефонні лінії бува-ють часто перевантажені або пошкоджені. Наприкінці XX ст. зародилась нова наукова галузь оптоелектроніка. Ера сучасного оптичного зв'язку розпоча-лась ще у 1960 р. після створення лазера. Використання мікронних хвиль світла замість радіохвиль покращило передачу інформації. Але земна ат-мосфера активно поглинає і розсіює оптичне випромінювання, тому лазери можна використовувати лише на малих відстанях. У 1966 р. японські вчені Као і Хокема запропонували для передачі світлового сигналу довгі скляні волокна. Так було започатковано систему волокнисто-оптичного зв'язку. Оптичний зв'язок набув визнання вже у середині 70-х pp. через універсаль-ну спроможність трансляції інформації будь-якого виду, але поки що такий зв'язок є дорогим.
На рубежі 60-70-х pp. в історії науки і техніки сталися кардинальні зміни. Традиційні технології опинилися на межі своїх фізичних можливостей. В першу чергу це відчували традиційні галузі - металургія, машинобудування, енергетика. Ще з 50-х pp. постало питання про вдосконалення сталели-варної промисловості. Перший промисловий кисневий конвертор був побу-дований в Австралії у 1952 р. Киснево-конверторний метод переплавлення чавуну на сталь склав конкуренцію мартенівському методу. На 70-і pp. будівництво мартенівських печей практично було припинене у всьому світі. Прак-тично вичерпав свої можливості механічний удар -- один з самих розповсюд- . жених технологічних прийомів. Гранично експлуатувались традиційні транс-портні засоби, дійшли максимального їх рівня потужність, вантажопідй-омність, швидкість тощо. При новому віражі НТР йшлося про розвиток немеханічних технологій. Домінуючими стали такі процеси, коли вироб-ництво не передбачало безпосередньої механічної дії на матеріал ззовні, а відбувалось за рахунок енергії міжмолекулярних і міжатомних зв'язків, зміни внутрішньої структури.
Стали виникати нові наукові галузі та напрямки. На межі фізики елек-
511
тричних явищ і традиційної механіки виникла мехатроніка. Розвиток квантової радіофізики сприяв народженню лазера. Йшов активний пошук та впровадження альтернативних джерел енергії: геоенергетика, енергія вітру та припливу, створення синтетичного палива. Отримала дальший розвиток гідропоніка ^безперервне, цілорічне і цілодобове автоматизоване виробництво сільськогосподарських продуктів, що не залежать від ґрунтів, погодних чи кліматичних умов. Над поліпшенням генетичного коду агрокультур пра-цює генна інженерія.
Складні чи небезпечні для людини ділянки виробництва потребували спеціальної машинізації - створення робота. Найперші зразки простих про-мислових роботів були створені у 1962 р. в США ("Версатран" та "Юні-мейт"). Вони діяли по суворій схемі при незмінних умовах праці. Роботи другого покоління стали більш автономними завдяки створенню підсистем сенсорної та ЕОМ. Прообразом адаптивного робота був маніпулятор Ернста 1961 р. У 1969 р. у Стенфордському університеті був створений робот "Шейкі", який мав технічний зір, міг розпізнавати предмети і оперувати ними по заданій програмі. Роботизація активно прогресувала в Японії. У 1982 р. фірма Міцубісі оголосила про створення робота, який міг сам розкурити цигарку і знімати телефонну трубку. Але американці у цьому ж році ство-рили робота, що міг складати кубик Рубіка. Роботизація виробництва, крім позитивного (підвищення якості і темпів виробництва), має і негативний бік: загроза безробіття внаслідок гегемонії механічних приладів на місцях, стре-си працюючих, травматизм. Перший випадок вбивства роботом людини став-ся в Японії у 1981 р.. тому Міжнародна організація праці (МОП) виробила правила користування роботами на масових підприємствах. Нині вчені роз-робляють роботів третього покоління - із штучним інтелектом. їх основне призначення - цілеспрямована дія у складному, погано організованому, не прогнозованому середовищі.
У другій половині XX ст. однією з провідних наук стала кібернетика (наука про інформаційне управління), батьком якої називають американсь-кого вченого Норберта Вінера (1894-1964). У 1948 р. вчений видав книгу "Кібернетика", яка зробила його всесвітньо відомим. Його заслуга полягала в тому, що він вперше зрозумів принципове значення інформації в процесах управління.
Людина поглиблювала свої знання не тільки про світобудову, а й про саму себе. У 1962 р. Нобелівська премія в галузі фізіології і медицини була присуджена англійцю Ф. Кріку, американцям Д.Уотсону та М.Уїлкінсу за створення моделі ДНК у 1953 р. та поглиблене вивчення структури та ме-ханізмів дії нуклеїнових кислот. Поглиблювались знання про нервову систему, на новому рівні вивчали позасвідоме. Так, у 1983 р. спільно з математиком Гремом Мітчісоном Френсіс Крік висунув гіпотезу про те, що сновидін
512
ня є побічним ефектом процесу звільнення людського мозку від надмірних і некорисних асоціацій, накопичених у стані бадьорості.
У травні 1990 р. група американських вчених з Медичної школи ім. Гопкінса (Вашингтон) вперше виростила в лабораторії колонію людських нейронів, відкривши шлях в біохімію і генетику людського мозку, створення нейротехнологін для ЕОМ. У лабораторіях компанії IBM 1990 p. вчені отримали метод точно переміщувати окремі атоми. Це відкрило шлях для ство-рення таких мікросхем, в яких інформація обертатиметься на молекулярно-му рівні. Науковою сенсацією стало здійснення в одному з англійських уні-верситетів у 1997 р. клонування великого дорослого ссавця. Вівця Доллі, що з'явилася на світ в результаті цього експерименту, забезпечила собі місце в історії науки. Американський учений Річард Сід оголосив про початок екс-периментів по клонуванню людини, тобто створенню штучної людини із окремої клітини нестатевим способом. Такі досліди засуджені Ватиканом і заборонені законом Великобританії. Значення таких експериментів важко усвідомити. Йдеться про довільні зміни і конструювання біологічної природи людини, створення кібернетичних організмів. На практичному горизонті медицини серед інших вирізняється фармако-генетика — методика сканування геному і створення ліків, призначених для конкретної людини.