4. Міжнародні відносини наприкінці 1980-х - 1990-хроках

Наприкінці 1980-х років у соціалістичних країнах відбулися кардинальні зміни. Слідом за розпочатими в СРСР перебудовчими процесами демократичного характеру одна за одною почали звільнятися від радянської моделі соціалізму східноєвропейські країни.

Об'єднання Німеччини. Більше ніж 40-річна історія «німецького питання» завершилася у 1990 році. Це стало можливим у зв'язку з демократичною революцією в НДР 1989 року, ліквідацією берлінської стіни та іншими демократичними змінами. Окрім внутрішніх факторів, у процесі об'єднання двох Німеччин значну роль відіграли і міжнародні. В лютому 1990 року країни-переможниці в другій світовій війні домовилися про створення переговорного механізму за формулою 2 плюс 4 (ФРН, НДР плюс США, СРСР, Англія, Франція). Наслідком переговорів стало підписання у вересні 1990 року Договору про об'єднання Німеччини, який набрав чинності 3 жовтня 1990 року. Умови об'єднання були такими: територію майбутньої держави

501

складають ФРН, НДР і Західний Берлін; Німеччина не має жодних територіальних претензій до своїх сусідів; нова держава відмовляється від виробництва, збереження та застосування атомної, біологічної та хімічної зброї; з моменту створення єдиної німецької держави всі права та відповідальність 4-х держав ліквідовуються; армія зменшується до 370 тис. осіб; СРСР протягом 3-4-х років виводить свої війська з німецької території. За обопільною згодою ФРН виділяла для виведення радянських військ 12 млрд. марок. У березні - квітні 1991 року всі договори між СРСР та Німеччиною були ратифіковані парламентами обох держав.

Розвиток Гельсінського процесу. У листопаді 1990 року відбулася зустріч на вищому рівні глав країн-учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) у Парижі, на якій було прийнято на основі гельсін-кських принципів Паризьку хартію для нової Європи, створено постійні органи: секретаріат НБСЄ, Бюро вільних виборів, Центр для відвернення конфліктів. Учасники зустрічі домовилися також про регулярні політичн.і консультації. Напередодні Паризької наради країни - члени двох військово-іюлітичних блоків - НАТО та ОВД - підписали Договір про скорочення звичайних озброєнь в Європі та Декларацію про відносини партнерства між двома колись ворожими блоками. Одночасно з розвитком загальноєвропейського процесу відбулися переговори між СРСР та США про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ЄНО). Наприкінці травня - на початку червня 1990 року під час візиту М. Горбачова до США було погоджено основні положення цього договору, а також укладено договір про ліквідацію переважної частини хімічної зброї і відмову від її виробництва. Після розпаду СРСР учасниками договору СНО-1 стали Росія, Україна, Казахстан і Білорусь, які в травні 1992 року уклали в Лісабоні угоду про знищення на теренах останніх трьох держав протягом 7-річного терміну ядерної зброї. Розвиваючи лісабонську угоду, президенти США Дж. Буш та Росії Б. Єльцин підписали в січні 1993 року новий договір СНО-2 про скорочення удвічі стратегічних наступальних озброєнь. У той же час розпад соціалістичного табору призвів до ліквідації в липні 1991 року ОВД та РЕВ.

Інтеграційні процеси в Західній Європі. Маастріхтські угоди. Натомість у Західній Європі спостерігається посилення економічної інтеграції. В лютому 1992 року 12 країн "Спільного ринку" підписали в Маастріхті (Нідерланди) Договір про створення Європейського союзу та Заключний акт про валютно-фінансовий союз. Згідно-з угодою, з 1 січня 1993 року в рамках "Спільного ринку"' передбачалося практично вільне пересування товарів, послуг, капіталів та громадян, одночасно створювалася загальноєвропейська інфраструктура в галузі транспорту, телекомунікацій та енергетики.

502

новано єдиний Європейський банк, заплановано запровадження єдиної валюти - екю (1 екю дорівнює 1,18 дол.), єдиного громадянства, погодженої зовнішньої політики. 1 січня 1999 року 11 країн Європейського Союзу (окрім Англії) запровадили єдину європейську валюту - євро; 2002 року у цих країнах відбувається заміна національних грошей на євро.

З метою сприяння розвитку ринкової економіки в колишніх європейських соціалістичних країнах створено 1990 року Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Упродовж 1994-1996 року подали офіційні заявки на вступ до ЄС ще 10 країн, які виникли на теренах колишньої соціалістичної системи. Серед них і Україна, яка висловила бажання стати асоційованим членом цієї євро-пейської організації.

Інтеграційні процеси проходять і на інших континентах. Так, у 1990 року США, Канада та Мексика підп исали Договір про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА). 1991 року президенти Аргентини, Бразилії, Уругваю та Парагваю підписали угоду про створення Спільного ринку країн Південної Америки (МЕРКОСУР).

Війна в Перській затоці. Поряд з позитивними зрушеннями, які зага: лом характеризують міжнародні відносини кінця 1980-х - 1990-х років виникали небезпечні локальні вогнища агресії. Так, президент Іраку Саддам Хусейн, утвердившись у своїй абсолютній владі та зіткнувшись з рядом внутрішніх проблем, розпочав 1989 року відкриту агресію проти сусіднього Кувейту. Іракська армія окупувала цю країну і оголосила її частиною Іраку. Рада Безпеки ООН ініціювала економічні санкції проти агресора та визначила кінцеву дату виведення іракських військ з Кувейту- 15 січня 1991 року. В разі невиконання цієї вимоги ООН зобов'язувалася санкціонувати засто-сування збройних сил. Спроби СРСР та Франції мирно урегулювати воєн-ний конфлікт були безуспішними. 17 січня 1991 року багатонаціональні сили на чолі з США завдали масових повітряних та ракетних ударів по військах і військових об'єктах Іраку. Згодом були використані сухопутні сили. Війна тривала до кінця лютого і завершилася визволенням Кувейту та поразкою Іраку. Рішучі дії ООН під час цього воєнного конфлікту засвідчили зростання її ролі та впливу після завершення "холодної війни".

503