Міжнародне перевезення

Уніфіковані матеріально-правові норми таких конвенцій містять вимоги до документації, визначають порядок прийому вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.

Для визначення перевезення дійсним достатньо укласти договір міжнародного перевезення з видачею відповідного транспортного документа.

Транспортні документи, видані перевізнику відправником вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге, обіговим документом. Вони дозволяють відправнику вантажу отримати від банка плату за проданий товар.

Варто зауважити, що не вважаються міжнародними перевезення між державами, що не регламентуються відповідними міжнародними угодами. В цьому разі процес переміщення здійснюється в два відокремлені етапи з укладенням двох відповідних договорів перевезення, а саме:

до прикордонної станції — за внутрішніми правилами держави відправлення;

після переходу кордону — за правилами внутрішнього законодавства відповідної іноземної держави.

Тобто, вищезазначені договори містять матеріально-правові норми загального характеру відповідних держав.

Якщо ж певні питання, що стосуються міжнародних перевезень, не врегульовані матеріальними нормами конвенцій, то в цих конвенціях містяться уніфіковані колізійні норми, що відсилають до законодавства відповідної держави, де ці питання врегульовані.

Найпоширенішими колізійними нормами, що застосовуються при міжнародних перевезеннях, є закон:

країни відправлення;

країни призначення;

країни суду;

країни перевізника.

Насамперед потрібно зазначити, що перевезення бувають внутрішніми та міжнародними.

загалом міжнародні перевезення мають дві притаманні їм ознаки, на відміну від внутрішніх:

переміщення вантажів, пасажирів та їх багажу територією різних держав;

обумовленість перевезень міжнародними угодами (транспортними конвенціями).

Існує досить широка класифікація міжнародних перевезень, визначена за певними критеріями.

Найпоширенішою є класифікація за видами транспорту, а саме:

міжнародні морські перевезення; міжнародні автомобільні перевезення; міжнародні авіаційні перевезення; міжнародні залізничні перевезення; міжнародні річкові перевезення; переміщення трубопровідним транспортом.

Із зазначеної класифікації випливає ще одна: міжнародні перевезення можуть бути простими, коли використовується лише один вид транспорту, та змішаними, коли використовується кілька транспортних засобів.

Залежно від об'єкта міжнародні перевезення поділяють на такі:

перевезення вантажів; перевезення пасажирів та їх багажу;

перевезення пошти (пошта — особливий вид вантажу, перевезення якого не регулюється залежно від виду транспорту, а потребує незалежного врегулювання).

Залежно від використання транспортних компаній перевезення можна поділити на такі:

перевезення однією або кількома транспортними організаціями прямого сполучення (в цьому разі видається один документ, навіть якщо в перевезенні беруть участь кілька компаній; усі компанії несуть солідарну відповідальність; умови перевезення єдині);

перевезення кількома послідовними перевізниками (в цьому разі замовник укладає з кожним співперевізником окремий договір із застосуванням транспортної документації кожного співперевізника, деякі транспортні умови можуть бути єдиними);

перевезення непрямого сполучення (тобто кожний зі співпере- візників укладає свій договір перевезення, застосовуючи свою транспортну документацію та свої умови).

Залежно від прямування перевезення поділяють:

на міжнародні перевезення в суміжному сполученні (між двома країнами, що мають спільний кордон);

на міжнародні перевезення в транзитному сполученні (з перетинанням території іноземної держави);

на перевезення наскрізного сполучення (коли для перевезення вантажу до пункту призначення, що розташований в тій самій країні, що й пункт відправлення, необхідно перетнути територію іноземної держави).

Міжнародні перевезення можуть бути пересадочними або безпересадочними.

Транспортні операції тісно пов'язані з виконанням контрактних зобов'язань у частині обов'язку продавця здійснити поставку товару (вантажу).

Якби міжнародний транспорт функціонував у межах одного правового режиму, то особливих юридичних потреб щодо питань транспортування товарів не було б. Але за своєю природою міжнародні перевезення пов'язані з перетинанням кордонів різних країн і з дією різних національних правових систем. Без міжнародного правового режиму, який врегульовує такі перевезення, різні етапи цих перевезень регулювались би по-різному, в межах окремих національних юрисдикцій.

Ускладнює процес правової регламентації міжнародних перевезень і наявність різноманітних транспортних засобів та видів транспорту, кожен з яких має власну історію розвитку та юридичну специфіку.

Отже, правова регламентація відносин, що виникають із здійснення перевезень, має свою специфіку.

По-перше, її найважливіші умови визначені у міжнародних угодах — транспортних конвенціях, що є основним джерелом регулювання. Ці конвенції створюють уніфіковане право. Це

означає, що вони об'єднують не лише держави, а використовуються для деяких приватних договорів з перевезень, що укладаються певними юридичними та фізичними особами. Міжнародні транспортні конвенції містять уніфіковані мате-ріально-правові норми, а також уніфіковані колізійні норми, що відсилають переважно до законодавства окремих держав.

По-друге, норми цих конвенцій є імперативними.

По-третє, джерелами правової регламентації міжнародних перевезень можна назвати двосторонні угоди, а також національне законодавство.

Ці два джерела є дуже важливими. Так, зокрема, двосторонні угоди конкретизують правову регламентацію перевезень, встановлену конвенціями для держав, що уклали угоду. Адо національного законодавства, у свою чергу, часто відсилають уніфіковані колізійні норми. В Україні основними нормативно-правовими актами, що регламентують міжна-родні перевезення, є: Цивільний кодекс України; Кодекс торговельного мореплавства України; Повітряний кодекс України; Закони України "Про транспорт", "Про дорожній рух", "Про транзит вантажів", "Про залізничний транспорт"; Статут залізниць України; Статут автомобільного транспорту України тощо.

При плануванні відправлення вантажу і вибору виду транспорту треба ретельно проаналізувати такі фактори:

Вид вантажу.

Вантажі, що швидко псуються — вибір єдиний, найнадійніший, — підлягають перевезенню авіатранспортом.

Легкозаймисті, вибухонебезпечні вантажі для авіапереве- зень неприпустимі.

Масові наливні і навалочні вантажі: сира нафта і нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно — ці вантажі становлять основну частину міжнародних морських перевезень.

Відстань і маршрут перевезення.

Місце відправлення вантажу і кінцевий пункт призначення є також визначальними для вибору виду транспорту. У внут-рішньоконтинентальних перевезеннях використовують заліз-

ничний, автомобільний і авіаційний транспорт, і вирішальною умовою при виборі одного з них є, крім вищезазначеної, вид вантажу.

Фактор часу.

Найшвидший спосіб доставки вантажів — авіатранспортом, але його суттєвий недолік — дорого. Тому не варто поспішати при виборі цього виду транспорту. Використовувати його потрібно тільки в тих екстрених ситуаціях, коли головним завданням постає доставка вантажу в мінімально короткий термін. В інших випадках потрібно заздалегідь ретельно планувати програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній, щоб уникнути непередбачуваних витрат.

Вартість перевезення.

У табл. 10 надана інформація щодо класифікації умов Інко- термс (International Commercial Terms) залежно від обраного виду транспорту.

Таблиця 10

Класифікація умов Інкотермс-2000 се

в & Умови Інкотермс Транспорт

(вид перевезень) Обов'язки продавця Скорочена міжнародна назва Український еквівалент Будь- який Тільки водний 1 2 3 4 5 6 Е Відправлення то-вару EXW Франко-завод (місце зазначене) + FCA Франко- перевізник (місце зазначене) + F Основні витрати на перевезення не оплачені FAS Франко вздовж борту судна (порт доставки зазначений) + FOB Франко-борт (порт відвантаження зазначений) +

1 2 3 4 5 6 СFR Вартість і фрахт (порт призначення зазначений) + Основні витрати СШ Вартість, страхування і фрахт ... (порт призначення зазначений) + С на перевезення оплачені СРТ Перевезення оплачене до ... (місце призначення зазначене) + СІР Перевезення і стра-хування оплачені до ... (місце призначення зазначене) + DАF Поставка до кордону ... (місце зазначене) + DЕS Доставлено франко- строп судно ...

У табл. 11 наведена класифікація умов Інкотермс за видами транспортування.

Таблиця 11

Класифікація умов Інкотермс за видами транспортування Вид транспорту Умови Інкотермс назва український еквівалент Повітряний FCA — Free Carrier Франко-перевізник (зазначений пункт) Залізничний FCA — Free Carrier Франко-перевізник (зазначений пункт) Морський і річковий FAS — Free Alongside Ship ФАС — франко вздовж борту судна FOB — Free on Board ФОБ — франко-борт судна CAF — Cost and Freight КАФ — вартість і фрахт CIF — Cost, Insurance and Freight СІФ — вартість, страхування і фрахт DES — Delivered Ex Ship АЕС поставлено з борту судна DEQ — Delivered Ex Quay ДЕК поставлено з причалу Різні види EXW — Ex Works Франко-завод FCA — Free Carrier Франко-перевізник CPT — Carriage Paid to ... Доставка сплачена до... CIP — Carriage and Insurance paid to . Доставка і страхування сплачені до... DAF — Delivered at Frontier Доставлено на кордон DDU — Delivered Duty Unpaid Доставлено без оплати мита DDP — Delivered Duty Paid Доставлено з оплатою мита

.