Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе- ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокуратура України є незалежним державним органом, який в межах та у спосіб, визначених Конституцією України і законами України, здійснює покладені на нього завдання. Прокуратура по­будована за принципами єдності, централізації, територіальності та спеціалізації.

Систему органів прокуратури утворюють: Генеральна про­куратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Органи прокуратури України становлять єдину централізова­ну систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпо­рядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Терито­ріальні прокуратури створені і функціонують відповідно до адмі­ністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом і діють в окремих сферах життєдіяльності. Система органів прокуратури включає такі спе­ціалізовані прокуратури: військові, природоохоронні та прокура­тури з нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарні­зонів (на правах міських).

Структуру та штатну чисельність Генеральної прокуратури Укра­їни, а також підпорядкованих їй прокуратур, установ прокуратури та науково-навчального закладу — Національної академії прокуратури України —затверджує Генеральний прокурор України.

На прокуратуру відповідно до ст. 121 Конституції України покладаються чотири основні функції.

Крім того, прокуратура продовжує виконувати функцію на­гляду за додержанням і застосуванням законів та функцію слідства у кримінальних справах — до введення в дію законів, які регулю­ють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введен­ня в дію законів, що регулюють її функціонування.

Прокуратура є багатофункціональним органом, а сукупність її функцій складає чітку систему, визначену Конституцією Укра­їни (п. 9 ст. 121 Перехідних положень).

Першою серед них є підтримання державного обвинувачення. Це —публічна процесуальна діяльність прокурора з доведення перед судом обвинувачення особи у вчиненні нею суспільно- небезпечного діяння, передбаченого законодавством про кримі­нальну відповідальність, з метою застосування до неї визначених цим законодавством заходів кримінально-правового впливу. Участь прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ регла­ментується Кримінально-процесуальним кодексом України, За­коном України «Про прокуратуру», відповідними наказами Гене­рального прокурора України.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосу­вання кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону та об’єктивною оцін­кою зібраних у справі доказів. Серед завдань прокурора під час підтримання державного обвинувачення можна виділити основні, спрямовані на забезпечення: його участі у судовому розгляді кри­мінальних справ; законності судових рішень у кримінальних справах; законних прав потерпілих, підсудних та інших учасників процесу.

Законом України «Про прокуратуру» і Кримінально-про­цесуальним кодексом України визначено дві основні форми ді­яльності прокурора в судовому вирішенні кримінальної справи: участь в її розгляді судом першої інстанції; участь у розгляді спра­ви судами апеляційної, касаційної інстанцій, а також реалізація своїх повноважень у перегляді судових рішень в кримінальних справах у зв’язку з нововиявленими обставинами та перегляді Верховним Судом України.

Державне обвинувачення розпочинається з того моменту, коли прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляють справу до суду, якому вона підсудна. Під­тримуючи його, прокурор набуває статусу учасника процесу, наді­леного рівними із стороною захисту правами, на підставі прин­ципу змагальності судового процесу. Керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, прокурор, підтримуючи перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у до­слідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Отже, прокурор у судовому розгляді кримінальної справи не здійснює інших, крім підтримання дер­жавного обвинувачення, функцій.

Найважливіше значення має діяльність прокурора у судовому слідстві, під час якого він повинен брати активну участь у дослі­дженні доказів судом, об’єктивно і неупереджено оцінювати їх, клопотати про виклик до суду додаткових свідків або долучений додаткових доказів, надання судових доручень, контролювати перебіг їх виконання. При виконанні своїх процесуальних функ­цій прокурор зобов’язаний реагувати на будь-які порушення за­кону, що обмежують права учасників процесу, шляхом подання до суду мотивованих клопотань і заперечень та висловлення ґрун­товних міркувань з питань, які виникають при розгляді кримі­нальних справ.

Підтримання державного обвинувачення, яке здійснюється прокурором, найбільш повно відображається в його обвинувальній промові. У ній прокурор обґрунтовує правильність визначеної на досудовому слідстві юридичної кваліфікації вчинених підсудним діянь і висловлює пропозицію суду стосовно міри покарання.

Прокурори, визначені кримінально-процесуальним законом України, мають право подати на судові рішення у кримінальних справах, які набрали чинності, касаційну скаргу. Кримінальна справа при цьому розглядається колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за обов’язковою учас­тю прокурора.

На стадії перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявлени- ми обставинами прокурор проводить розслідування цих обставин, за наявності для цього підстав подає заяву про перегляд судових рішень до касаційного суду, а також бере участь у судовому засі­данні. В окремих випадках, визначених законом, прокурори в межах своєї компетенції мають право подати заяву про перегляд судового рішення у кримінальній справі Верховним Судом Укра­їни, у засіданні якого беруть участь Генеральний прокурор Укра­їни або його заступник.

Самостійною функцією прокуратури та правовою підставою участі прокурора в судовому процесі є представництво прокуро­ром інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визна­чених законом.

За правовою природою представництво в суді є правовідно­синами, в яких одна особа (представник) на підставі певних пов­новажень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, при­пиняючи) для неї права та обов’язки.

Зокрема, відповідно до рішення Конституційного Суду Укра­їни від 8 квітня 1999 р. під представництвом прокуратурою інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та зако­нами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з ме­тою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання проку­рором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої спра­ви за ініціативою прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхід­но для захисту інтересів держави.

Отже, зміст представництва прокуратурою інтересів громадя­нина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбаче­них законом.

Завданням представництва є: захист прав і законних інтересів громадян, які не спроможні з будь-яких причин самостійно за­хистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист майнових та інших інтересів держави, які порушу­ються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб; вжиття заходів щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина і держави, усунення причин та умов, що сприяли їх порушенню; притягнен­ня до встановленої законом відповідальності осіб, винних у по­рушенні прав і законних інтересів громадянина або держави, відшкодування завданих державі збитків.

Приводами для представництва в суді є звернення до прокура­тури громадян, юридичних осіб та посадових осіб, повідомлення в засобах масової інформації або власна ініціатива прокурора.

Підставами для представництва в суді є: неспроможність громадян за визначених у законі умов самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження; порушення або загроза порушення інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор має право самостійно визначати підстави для пред­ставництва у судах, форму його здійснення (заявлення позову, вступ у справу, оскарження рішення) і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому проце­суальним законом. При цьому прокурор, на відміну від інших форм представництва, не зв’язаний та не обмежений у вчиненні проце- суальнихдій позицією органу державної влади, в особі якого здій­снюється представництво. Обсяг повноважень, зміст прав та обов’язків прокурора визначаються Законом України «Про про­куратуру», а також процесуальним законодавством.

Основним завданням наступної функції прокуратури — нагля­ду за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, є сприяння: розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; вико­нанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчи­нений злочин; запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів щодо узгодження дій правоохоронних органів з протидії злочинності.

Крім того, виконуючи свої повноваження щодо нагляду за до­держанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, прокурор вживає заходів до того, щоб відповідні органи дотримувались передбаченого зако­ном порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, які містять ознаки злочину, проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також не порушували строків провадження слідства та три­мання під вартою; при розслідуванні злочинів неухильно виконува­ли вимоги закону про всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи, з’ясовували обставини, які викривають чи виправ­довують обвинуваченого, а також пом’якшують та обтяжують його відповідальність; виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів щодо їх усунення.

Особливого значення набуває забезпечення ефективного про­курорського нагляду за додержанням законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, ураховуючи, що така діяльність пов’язана із проведенням системи гласних і негласних пошукових заходів, що здійснюються із застосуванням оператив­них та оперативно-технічних засобів для пошуку і фіксації фак­тичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп з метою припинення і розкриття правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та при­рівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також упо­вноваженими наказом Генерального прокурора України началь­никами та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокура­тури України і прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Здійснюючи цей нагляд, прокурор у межах своєї компетенції використовує спеціальні повноважен­ня, визначені законом.

Однією з особливостей, що відрізняє нагляд прокурора за до­держанням законів при проведенні дізнання та досудового слід­ства від інших функцій прокуратури, є те, що зазначений напрям нагляду має виключно процесуальний характер, а наглядові повно­важення прокурора визначаються кримінально-процесуальним законодавством.

Суттєвою ознакою прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяль­ність, дізнання та досудове слідство, є його обов’язковий, імпе­ративний для цих органів характер, що передбачено положення­ми низки законодавчих актів, які регламентують правові засади та повноваження органів прокуратури.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов’яз­ковими для виконання всіма підприємствами, установами, орга­нізаціями, посадовими особами і громадянами. Вказівки проку­рора органам дізнання і досудового слідства у зв’язку з порушен­ням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані в поряд­ку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом Укра­їни, є для цих органів обов’язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених законом.

Також важливим є право прокурора приймати до свого про­вадження у повному обсязі будь-яку кримінальну справу, неза­лежно від її підслідності. Зазначене право прокурора безпосеред­ньо пов’язане із реалізацією його наглядових повноважень на стадії досудового розслідування.

З метою належної реалізації зазначеної конституційної функ­ції прокуратура здійснює координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії злочинності та корупції, а також між­народне співробітництво.

Функцією прокуратури є також нагляд за додержанням за­конів на завершальній стадії кримінального судочинства — при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Ця стадія пов’язана із суттєвим погіршенням правового статусу особи, об­меженням її певних прав і свобод у зв’язку з визнанням її винною у вчиненні правопорушення. Тому прокурорський нагляд у цій сфері набуває особливого значення.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебу­вання осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або за­ходи примусового характеру, які призначаються судом, додержан­ня встановленого кримінально-виконавчим законодавством по­рядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків.

Відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу Укра­їни, а також законів України «Про попереднє ув’язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу», «Про міліцію», «Про психіатричну допомогу», «Про судову експертизу» нагляд за до­держанням законів у діяльності органів і установ, що виконують кримінальні покарання та інші примусові заходи, що обмежують особисту свободу громадян, здійснюється Генеральним прокуро­ром України і підпорядкованими йому прокурорами.

Основними завданнями такого нагляду є:

- забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

- усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, ви­могам Конституції України і чинним законам.

У процесі нагляду прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається в їх господарську чи оперативну діяльність, якщо така діяльність не суперечить чин­ному законодавству.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

- у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виконання покарань, опитувати осіб, які там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосо­вано заходи примусового чи виховного характеру;

- перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих органів та установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

- прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка неза­конно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або застосування медичних заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора (письмові чи усні) щодо усу­нення порушень вимог законодавства про порядок і умови три­мання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосо­вано заходи примусового характеру, є обов’язковими. Вони ви­конуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені особисто прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Кримінально-процесуальним законодавством встановлено, що розпорядження прокурора, які стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують.

Таким чином, функцію нагляду за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань та застосування інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, можна умовно поділити на дві частини:

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рі­шень у кримінальних справах;

- нагляд за додержанням законів під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Такий поділ та окремий розгляд цих складових обумовлені тим, що для реалізації кримінальних покарань і примусових за­ходів установлені різні правові підстави, кримінальні покарання та інші примусові заходи виконуються та реалізуються різними державними органами та установами тощо. Відповідно організа­ція і здійснення прокурорського нагляду за законністю діяльнос­ті цих органів та установ мають істотні відмінності, які регулю­ються відомчими актами Генеральної прокуратури України.

Крім функцій, визначених ст. 121 Конституції України, про­куратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функції, визначені п. 9 розділу XV «Перехідні положення».

Першою з них є нагляд за додержанням і застосуванням за­конів, здійснення якого зберігається за прокуратурою до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. До цього часу такі закони в дію не введено, тому прокуратура продовжує виконання цієї функції відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру». У ній зазначається, що прокурорський нагляд за додержанням і правиль­ним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністер­ствами та іншими центральними органами виконавчої влади, ор­ганами державного і господарського управління та контролю, Ра­дою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підпри­ємствами, установами та організаціями, незалежно від форм влас­ності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами і громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Міські, районні (міжрайонні) і прирівняні до них прокурори здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів місцевими державними адміністраціями та іншими орга­нами виконавчої влади місцевого рівня, місцевими радами та їх виконавчими органами, підприємствами, установами, організа­ціями міста чи району, незважаючи на їх відомчу підпорядкова­ність; місцевими осередками об’єднань громадян.

Прокурорський нагляд здійснюється за додержанням Кон­ституції України і законів України, в тому числі міжнародних нормативно-правових актів (міжнародних договорів), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які, таким чином, стали частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України). Передусім це стосується Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших угод і конвенцій у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого само­врядування) наголосив, що Закон України «Про прокуратуру», прий­нятий до набрання чинності Конституцією України, є чинним у час­тині, що не суперечить Основному Закону України.

Завдання прокуратури зі здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів пов’язуються з метою утвердження прин­ципу верховенства закону, відповідно до якого суспільні відноси­ни регламентуються передусім актами найвищої юридичної си­ли — законами, яким повинні відповідати всі інші нормативно- правові акти. У цьому зв’язку на прокуратуру покладається за­вдання нагляду за тим, щоб, по-перше, всі нормативні та індиві­дуальні акти органів і посадових осіб, на яких поширюється ком­петенція відповідних прокурорів, відповідали законам, і, по-друге, щоб юридичні і фізичні особи неухильно їх додержувалися.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підпри­ємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально- економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачено інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжна­ціональних відносин, охорони навколишнього середовища, мит­ниці та зовнішньоекономічної діяльності.

До підстав для прокурорських перевірок належать:

- звернення (заяви і скарги) громадян та організацій, за ви­нятком тих, вирішення яких належать до компетенції суду або прокурора вищого рівня;

- матеріали друкованих та інших засобів масової інформації;

- матеріали про порушення законності, одержані у процесі участі прокурора в засіданнях колегіальних органів;

- ознаки порушень закону, виявлені прокурором при прове­денні перевірок на інших об’єктах;

- аналіз матеріалів кримінальних справ, у тому числі закритих, і матеріалів про відмову в порушенні справ;

- аналіз матеріалів цивільних, господарських, адміністратив­них справ і справ про адміністративні правопорушення;

- інформація про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

- матеріали державної статистики;

- вказівка прокурора вищого рівня або включення відповід­ного заходу до плану роботи прокуратури області (Автономної Республіки Крим, Києва, Севастополя, у тому числі стосовно даної міської чи районної прокуратури);

- звернення іншого прокурора такого самого рівня, яке міс­тить інформацію про наявність правопорушень.

Для проведення перевірок у контролюючих органах підстава­ми є насамперед відомості про перевищення службових повно­важень і зловживання з боку керівників та службових осіб цих органів (за даними, що містяться у заявах і скаргах, матеріалах кримінальних справ) і бездіяльність з боку цих органів у боротьбі з правопорушеннями, про що свідчить явна невідповідність між виявленими і фактично вчиненими порушеннями закону (за да­ними з інших інформаційних джерел).

При проведенні перевірки додержання і застосування законів прокурор не має права втручатися в оперативно-господарську чи оперативно-розпорядницьку діяльність, витребовувати і одержу­вати інформацію з питань, що не стосуються предмета перевірки, давати оцінки і звертатися з вимогами неправового характеру. Водночас вжиття заходів щодо виявлення та усунення порушень закону в господарській діяльності не можна розглядати як проти­правне втручання.

Також на період, визначений Перехідними положеннями Конституції України, прокуратура продовжує здійснювати досу- дове слідство.

Конституційний Суд України Рішенням від 10 вересня 2008 року в справі про відповідність Конституції України деяких положень Закону України «Про прокуратуру» визнав конститу­ційними положення статті 17 Закону України «Про прокуратуру» на період дії пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Консти­туції України стосовно продовження виконання прокуратурою функцій досудового слідства до формування системи такого слід­ства і введення в дію законів, які регулюють його функціонуван­ня. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верхов­ної Ради України на необхідність законодавчої реалізації положень зазначеного пункту

В обґрунтування свого рішення Суд зазначив, що системний аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність слідчих під­розділів у відповідних органах, свідчить про незавершеність про­цесу створення системи досудового слідства. За таких умов на час перехідного періоду мають місце підстави для застосування як конституційної основи для законодавчого унормування діяльнос­ті слідчих прокуратури положень пункту 9 розділу XV Конституції України. Зазначена конституційна норма не передбачає скасуван­ня чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, захищаючи та відображаючи цінності, закладені в Конституції України.

Перелік злочинів, підслідних слідчим органів прокуратури, та порядок їх розслідування визначаються Кримінально-проце­суальним кодексом України.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим слідство здійснюють старші слідчі в особливо важливих справах та слідчі в особливо важливих справах; у про­куратурах областей, міст та прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських — старші слідчі і слідчі.

Крім слідчих, досудове слідство здійснюють прокурори- криміналісти. Вони забезпечують впровадження у слідчу прак­тику наукових рекомендацій та передового досвіду роботи з пи­тань організації слідства, тактики розслідування, застосування науково-технічних засобів, надають практичну допомогу в роз­слідуванні злочинів та в необхідних випадках беруть участь у про­веденні слідчих дій.