Поняття та засади конституційного ладу і його співвідношення з державним ладом

У поняття конституційного ладу вкладається різне значення. Так, зокрема, він визначається:

1) як фактична конституція або цілісна система основних політико- правових, економічних і соціальних відносин, які встановлюються й захищаються конституцією та іншими конституційно-правовими (державно- правовими) нормами;

2) як певний спосіб (форма) організації держави, який закріплено в конституції;

3) такий стан відносин (або порядок), що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці й правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв’язків між людиною, громадянським суспільством і державою або як установлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав та свобод людини і громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави.

Конституційний лад — це встановлена Конституцією та іншими правовими актами система соціальних, економічних і політико-правових відносин, що закріплюють такий спосіб організації держави, за якого визнаються та гарантуються права і свободи людини й громадянина, а держава підкорюється праву та демократичному Основному Закону.

Конституційний лад не варто ототожнювати з державним ладом. На відміну від останнього, конституційний лад завжди передбачає наявність у державі конституції. Необхідними ознаками конституційного ладу є також народний суверенітет, поділ влади, непорушність та невідчужуваність загальновизнаних прав і свобод людини та громадянина. У свою чергу, державний лад може і не містити вказаних ознак.

Засади конституційного ладу - це система вихідних принципів організації державної влади в конституційній державі, взаємовідносин конституційної держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. Ці принципи визначають і закріплюють основи правового статусу суб’єктів конституційно-правових відносин.

Терміном «засади конституційного ладу України» позначають також загальний конституційно-правовий інститут, що закріплює основні принципи організації Української держави, які характеризують її як конституційну державу, а також визначає засади і найважливіші принципи взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Норми цього інституту містяться в розділі І Конституції України «Загальні засади». Провідною статтею є ст. 1, котра присвячена українській державності. Суверенітет дає можливість самостійно здійснювати як внутрішню, так і зовнішню політику України.

Із суверенності України випливає й її незалежність - право самостійно вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання в них будь -якої іншої держави.

Конституція характеризує Україну як демократичну державу, яка за формою правління є республікою. Про демократичний характер нашої держави свідчить те, що законодавчий орган, Президент України, органи місцевого самоврядування обираються громадянами України на принципах періодичних, альтернативних, вільних виборів.

Україна проголошена соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, держава для людини, а не навпаки.

Україна проголошена правовою державою. За сучасних умов таке закріплення ще не відображає реальності сьогодення, а є одним із перспективних завдань, норма-мета, якої необхідно досягти. Основні риси правової держави: верховенство права, закону, Конституції України; визнання пріоритету прав та свобод людини і громадянина; взаємна відповідальність держави і громадянина; демократична форма правління; соціальна справедливість і гуманізм тощо.

Ч. 2 ст. 2 Основного Закону закріплює положення про те, що Україна за своїм державним устроєм є унітарною державою. Вона має єдину конституцію, єдиний уряд, єдине законодавство тощо. До її складу входить утворення з особливим статусом - Автономна Республіка Крим, яка є невід’ємною складовою частиною України.

Ст. 3 Основного Закону встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У частині другій ст. 3 конституційно передбачено відповідальність держави перед людиною за свою діяльність, адже головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Ст. 4 Конституції України закріплює принцип єдиного громадянства, що забезпечує єдиний правовий статус для всіх громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 5 носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Це можуть бути всеукраїнський та місцевий референдуми, вибори та інші форми. Конституція України встановлює гарантії прав суверенітету народу. Це заборона на узурпацію державної влади, оскільки єдиним її джерелом є суверенний народ, а також право народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Таке право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

У ст. 6 Основного Закону закріплено поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це один із основоположних принципів організації державної влади. Гілки влади, за Конституцією, є відносно незалежними, мають свою чітко встановлену компетенцію.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади мають здійснювати свої повноваження в межах, встановлених Конституцією України та відповідними законами.

Основним Законом гарантовано функціонування місцевого

самоврядування (ст. 7). У нормативному значенні положення даної статті пов’язані з принципом народовладдя. Україна розглядає самоврядування як фундаментальні засади устрою суспільства і держави. Місцеве самоврядування слід розглядати як форму залучення громадян України до участі в управлінні своїми справами.

Ст. 8 Конституції України встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права. У правовій конституційній державі влада має підлягати праву, а не право - державі. Ч. 2 ст. 8 закріплює важливе положення про те, що Конституція України має найвищу юридичну силу і згідно з преамбулою є Основним Законом України; її норми є нормами прямої дії (частина третя ст. 8), що дає можливість людині і громадянину звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України навіть у тому разі, якщо відсутні відповідні нормативно - правові акти.

Ст. 15 Основного Закону визначає, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Забезпечення політичної багатоманітності означає свободу політичної діяльності об’єднань громадян (партій, рухів тощо), яка не заборонена законодавством України. Економічна багатоманітність означає можливість рівноправного існування різних форм власності та господарювання, однакову їх підтримку і захист з боку держави.

Ідеологічна багатоманітність — це право різних суб’єктів безперешкодно формулювати, пропагувати і втілювати у практику суспільних відносин різноманітні теорії, ідеї, погляди, які стосуються різних аспектів життя держави і суспільства. Сама держава, звичайно, дотримується певних політичних та ідеологічних концепцій, але вони не можуть офіційно проголошуватися державою пріоритетними та обов’язковими. З цією ж метою забороняється цензура, тобто обмежувальні заходи щодо здійснення свободи слова в засобах масової інформації. Все це має суттєве значення для розвитку в Україні суспільних процесів на демократичних засадах. Особливе значення має ст. 19 Конституції України. В ній закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. А органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, основи конституційного ладу України - це основоположні принципи організації та діяльності держави, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і свободи та характеризують її як конституційну державу.

Характеристика конституційного ладу передбачає встановлення його співвідношення з такими поняттями, як «державний лад», «громадянське суспільство».

Державний лад - це нормативно впорядкована (унормована) система суспільних відносин, що гарантована Конституцією та законами України, з організації й діяльності держави та її основних інституцій.

Державний лад України включає такі складові:

• форму держави та її конституційне закріплення;

• характеристику України як демократичної держави;

• визначення України як суверенної незалежної держави;

• конституційне закріплення України як правової держави;

• характеристику України як соціальної держави.

Характеризуючи Україну як конституційну державу, Основний Закон не обмежується закріпленням її рис як суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (ст.1). У розділі І Конституції України також визначаються: головний обов’язок держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст. 3); обов’язок держави - забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу (ст. 16); завдання держави - забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10); сприяння вивченню мов міжнародного спілкування (ст. 10); сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11); турбота про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави (ст.

Конституційною вважається держава, що характеризується: а) обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом; б) забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.

Необхідною передумовою конституційної держави є її суверенність. Держава здатна виражати волю своїх громадян, у повному обсязі гарантувати їхні права і свободи лише тоді, коли вона є суверенною. Суверенітет, як необхідний атрибут державної влади, виступає якісною рисою держави і становить важливу засаду конституційного ладу України.

Основними ознаками суверенітету Української конституційної держави є: верховенство державної влади на всій території України, її необмеженість нічим і ніким, окрім народного суверенітету, Конституції України, громадянського суспільства, природного права і законів; відсутність на території України будь- якої іншої конкуруючої влади, яка могла б видавати легітимні закони; підпорядкованість державній владі всіх громадян, їхніх об’єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; єдність і неподільність державної влади (полягає в наявності єдиної системи органів державної влади, які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством); незалежність і самостійність державної влади: вона сама, без впливу інших сил,

правоспроможна приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу; відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами.

Конституційно-правовими ознаками України як суверенної конституційної держави також є:

- територіальна цілісність (держава має свою державну територію). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Складниками державної території України є її суша, води, надра під ними та відповідний повітряний простір. Державна територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ч. 3 ст. 2 Конституції України). Цілісність державної території України полягає в забороні її насильницького поділу. Недоторканність державної території України означає те, що всі інші держави зобов’язані утримуватися від будь-яких зазіхань на територію України відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН та в інших міжнародних договорах;

- єдиний конституційний простір (Конституція України є юридичною базою для формотворчої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вона визначає зміст і напрямки розвитку галузевого законодавства). До складу України входить автономне утворення - Автономна Республіка Крим (АРК), яка має Конституцію Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 135 Конституції України);

- громадянство. Згідно зі ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства має на меті: недопущення існування громадянства окремих адміністративно-територіальних одиниць України; уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб (подвійного громадянства, або біпатризму). Так, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 Закону України «Про громадянство України», громадянство України втрачається, якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави;

- єдина грошово-кредитна система. Стаття 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня;

- національні Збройні Сили. Оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності Конституція України (ч. 2 ст. 17) покладає на Збройні Сили України;

- міжнародна правосуб’єктність. Україна, як суверенна держава, є повноправним суб’єктом міжнародного права, може вступати у відносини з іншими суверенними державами, вступати до міжнародних організацій, укладати міжнародні договори тощо. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18 Конституції України);

- офіційний статус державної мови.

Отже, конституційна держава - це така держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями.

Суверенітет означає верховенство і незалежність влади, тобто її право на власний розсуд розв’язувати свої внутрішні та зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої влади. В науці конституційного права розрізняють кілька видів (форм) суверенітету: державний, національний та народний.

Державний суверенітет означає властивість держави самостійно і незалежно від влади інших держав здійснювати свої функції всередині держави і у відносинах з іншими державами.

Національний суверенітет характеризує повновладдя нації, її політичну свободу, наявність у неї реальної можливості самостійно визначати спосіб свого національного життя, зокрема здатність самовизначатися і утворювати незалежну державу.

Народний суверенітет - повновладдя народу, його реальна здатність здійснювати свою невід’ємну і неподільну владу самостійно та незалежно від інших соціальних сил. Це володіння народом соціально-економічними, політичними засобами для реальної участі в управлінні справами держави і суспільства.

Під громадянським суспільством слід розуміти певний суспільний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її економічного та політичного буття, забезпечуються загальні права людини та ідеологічний плюралізм; це суспільство рівноправних громадян, які беруть участь у формуванні органів державної влади, впливають на визначення політики держави і здійснюють над нею контроль.

Взаємозв’язок держави і громадянського суспільства виявляється в тому, що держава здійснює свій регулятивний вплив у сфері громадянського суспільства лише в певних межах, які встановлюються для захисту інститутів і механізмів громадянського суспільства. Отже, громадянське суспільство функціонує і як система, що частково управляється державою, і як саморегульована система. У свою чергу, конституційна держава також перебуває в певній залежності від саморегульованого громадянського суспільства і його потреб, а останнє виступає необхідною передумовою конституційної держави.

ВИСНОВКИ ДО ПЕПШОГО ПИТАННЯ.

Таким чином, державний лад може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (установлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов’язки перед людиною і суспільством, і неконституційним - державний лад тоталітарної держави.

2.