Звільнення від відбування покарання (П.) з випробуванням. Види та підстави застосування.
У ст.75 КК зазначено, якщо суд при призначенні П. у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування П., він може прийняти рішення про звільнення від відбування П.
з випробуванням.Умовою є:
- попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
- не виїжджати за межі Укр. на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в ці органи;
- пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
При цьому суд враховує:
- чи був злочин закінченим;
- чи вчинений він у співучасті;
- форму і ступінь вини, мотиви і мету злочину;
- дані що характеризують особу винного;
- поведінку винної особи після вчинення злочину (напр. надання допомоги потерпілому);
-індивідуальні властивості особи (стать, вік, стан здоров'я, наявність на утриманні непрацездатних родичів).
Далі підлягають урахуванню інші дані, що, зокрема, пом'якшують П., напр., вчинення злочину під впливом примусу; з'явлення із зізнанням.
Звільнення від відбування П. з випробуванням завжди пов'язано з встановленням у вироку іспитового строку , який містить у собі погрозу реального виконання П., якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування П. і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Тільки протягом цього строку особа визнається судимою. Тривалість іспитового строку встановлена КК (від 1 до 3 років).
Перебіг іспитового строку починається з моменту оголошення вироку, і він не підлягає скороченню в заохочувальному порядку.
29.