Інститут давністі у КП України (ст.49 КК)-

проміжок часу після вчинення злочину, після закінчення якого притягнення до КВ є недоцільним, а згідно із законом і неможливим

Застосування давності можливо лише при дотриманні особою двох основних умов - непереривання і незупинення перебігу строків давності.

Зупинення перебігу давності (ЗД) викликається ухиленням від слідства або суду (строк давності починає продовжуватись або з моменту затримання особи або з моменту її з'явлення із зізнанням).

При ЗД особа звільняється від КВ, якщо з дня вчинення злочину минуло 15 років.

При ЗД строк, який минув від дня вчинення злочину до дня початку ухилення від слідства та суду, не скасовується, а зберігається і приєднується до строку, який продовжує відраховуватись після затримання особи або її явки із зізнанням.

Перерва строків давності (ПД) викликається вчиненням особою нового злочину середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких злочинів, до закінчення перебігу строків давності за попередній злочин.

При ПД строк, який минув від дня вчинення злочину до дня вчинення нового злочину, скасується, і строки давності починають обчислюватися з дня вчинення нового злочину.

Особа звільняється від КВ, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

- 2 роки - за злочини невеликої тяжкості, за які передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

- 3 роки – за злочини невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

- 5 років – за злочини середньої тяжкості;

-10 років - у разі вчинення тяжкого злочину;

-15 років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину».

Давність притягнення до КВ не застосовується до осіб, які вчинили злочини проти миру та людства.

12.