Знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці (ст. 298).

Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують установлений порядок поводження з пам'ятками історії, культури або археології, що впливають на формування національної самосвідомості народу та основних принципів морального (духовного) життя суспільства. Предметом цього злочину є ті пам'ятки історії, культури та інші об'єкти культурної спадщини національного або місцевого значення, які занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України . Таким предметом закон визнає також об'єкти археології, що перебувають під охороною держави, та пов'язані з ними території і рухомі культурні цінності, що походять з об'єктів археологічної спадщини. Ними може бути місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність . До них також належать архівні документи, що зберігаються на території України, відображають історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою .

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується зни-щенням, руйнуванням або пошкодженням зазначених пред-

метів. Знищення таких предметів призводить до їх повної непридатності. Руйнування — істотне їх пошкодження, результатом якого є часткова втрата їхніх властивостей та цінності, що вимагає значного реставраційного ремонту. Пошкодження — це заподіяння зазначеним предметам таких пошкоджень, за яких вони не втрачають основних своїх властивостей, але дещо зни-жується їх цінність і тому вимагають незначного ремонту.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. Мотиви злочину на кваліфікацію не впливають, але якщо він вчинений з хуліганських мотивів, то відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб'єктом злочину, передбаченого частинами 1, 2 і 3 ст. 298, можуть бути будь-які особи, а за ч. 4 — службова особа.

Частина 2 ст. 298 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо пам'яток національного значення. Такими об'єктами можуть бути особливо цінні історичні, архітектурні чи археологічні пам'ятки, унікальні споруди, будинки, давні рукописи, шедеври мистецтва та інші пам'ятки, що мають національне значення.

Частина 3 ст. 298 посилює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 у разі вчинення їх з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини. Такими діями визнається лише умисне, незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єкту археологічної спадщини, вчинене з метою пошуку на такому об'єкті рухомих предметів, за умови самовільного (без відповідного дозволу) проведення пошукових робіт.

Частина 4 ст. 298 передбачає відповідальність за ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням службового становища. При цьому не має значення місце роботи службової особи.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 298 — штраф до ста неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 298 — позбавлення волі на строк до п'яти років; за ч. 3 ст. 298 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 4 ст. 298 - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.