39. Вина у формі умислу.
Згідно з ст.23 КК вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Закон розрізняє прямий і непрямий умисел.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч.2 ст.24). Непрямий умисел - це такий умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч.3 ст.24). Свідомість і передбачення становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - його вольову ознаку. Співвідношення інтелектуальних і вольових ознак лежить в основі розмежування умислу на прямий і непрямий. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння і передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Вольова ознака прямого умислу - це бажання настання передбачуваних наслідків своєї дії чи бездіяльності. Свідомість при непрямому умислі є аналогічною свідомості в умислі прямому. Особа і в цьому разі чітко усвідомлює, що саме її конкретна дія чи бездіяльність може спричинити конкретний суспільно небезпечний наслідок, і тим самим передбачає загалом розвиток причинного зв'язку між діянням і можливим наслідком. Проте цей наслідок особа передбачає лише як можливий результат свого діяння. Передбачення неминучості настання наслідку при непрямому умислі виключається. Воля особи в цьому разі не спрямована на досягнення суспільне небезпечного наслідку. Саме в цьому і полягає розпізнавальна особливість передбачення наслідків при непрямому умислі. Але основна сутність непрямого умислу - в його вольовій ознаці. Особливість такої ознаки полягає у відсутності бажання настання суспільне небезпечного наслідку. Незважаючи на передбачення такого наслідку, особа не відчуває потреби в його досягненні, воно не потрібно їй ні як основний, ні як проміжний наслідок. В межах прямого і непрямого умислу в теорії і на практиці виділяють й конкретні їх види, що мають значення при юридичній оцінці і кваліфікації деяких злочинів. За часом виникнення і формування відрізняють умисел заздалегідь обдуманий і такий, що виник раптово. Залежно від спрямованості і ступеня конкретизації бажаних наслідків: умисел визначений (винний чітко передбачає наслідки діяння) і невизначений.Еще по теме 39. Вина у формі умислу.:
-
Аграрное право Украины -
Адвокатура Украины -
Административное право Украины -
Гражданский процесс Украины -
Гражданское право Украины -
Екологічне право України -
Жилищное право Украины -
Земельне право України -
Інвестиційне право України -
Конституционное право Украины -
Корпоративне право України -
Налоговое право Украины -
Нотариат Украины -
Семейное право Украины -
Таможенное право Украины -
Теорія та Історія держави і права України -
Трудовое право Украины -
Уголовное право Украины -
Уголовный процесс Украины -
Хозяйственное право Украины -
-
Антропология -
Астрономия -
Безопасность жизнедеятельности -
Библиотечное дело -
Биология -
Военное дело -
География -
Зоология -
История -
Конфликтология -
Культурология -
Литература -
Математика -
Медицина -
Педагогика -
Политология -
Право России -
Право України -
Психология -
Религоведение -
СМИ и журналистика -
Социология -
Технические науки -
Транспорт -
Физика -
Философия -
Финансы -
Экология -
Экономика -
Этнография и демография -
Юриспруденция -
Языкознание -