10 КК України), нi на норми про вину її (ст.
вину її (ст. 8, 9 КК України) та iн. Але хоч спецiального
посилання у формулi квалiфiкацiї дiяння на цI норми не
робиться, їх вимоги завжди повною мiрою враховуються.
Без цього кримiнальна вiдповiдальнiсть неможлива, не може бути законною.
Особлива частина кримiнального права мiстить вичерпний перелiк дiянь, що визнаються злочинами.
Кримiнальнавiдповiдальнiсть може настати лише за дiяння, що вказане в
Особливiй частинi кримiнального права. В Особливiй частинi кримiнального права знаходить реалiзацiю найголовнiший принцип кримiнального права - пиiiит сгiтеп 8Iпе
1ее - немає злочину, не передбаченого законом. Згiдно з
ч. I ст. З КК України особа може пiдлягати кримiнальнiй
вiдповiдальностi лише за вчинення дiяння, передбаченого
кримiнальним законом. Це принципово важливе положення
ст. З КК України повнiстю виключає застосування кримiнального закону за аналогiую, тобто притягнення до вiдповiдальностi за дiяння, що подiбне до скоуного. Особлива
частина кримiнального права встановлюу чiткi й певно визначенi межi кримiналiзацiї суспiльне небезпечних дiянь. В
останнi кiлька рокiв Верховна Рада України провела значну
кримiналiзацiю i декримiналiзацiю - з Кримiнального кодексу України було вилучено цiлу низку дiянь, якi ранiше визнавалися злочинами (наприклад, передбаченi ст. 61, 62\
64,65, 84, 85, 146, 147\ 150, 151, 152, 154\ 154 155 156,
156\ 187, 191, 213\ 214, 214, 215, 216, 224), було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть (кримiналiзацiя) за
багато нових дiянь (наприклад, передбачених ст. 56, 63\
70, 80, 148, 148 148 148 148 148 148 155, 155,
156 156 176 229 -229 КК України). Чiтка визначенiсть меж кримiналiзацiї i декримiналiзацiї має особливо
велике практичне значення, оскiльки вона визначає межi
кримiнальної вiдповiдальностi: особа може бути вiдповiдальною лише за дiяння, безпосередньо передбачене чинним кримiнальним законодавством.
Усi норми Особливої частини кримiнального права
у регулятивними, - вони призначенi для регулювання
суспiльних вiдносин, що виникають (утворюються) з
факту вчинення злочину. За змiстом цi норми розподiляються на:
а) заборонювальнi - загальна бiльшiсть таких норм в
Особливiй частинi - це норми-заборони, що беруть свiй
початок з норм-заповiдей: <не вбий>, <не вкради>, <не чужоложствуй> та iн.;
б) розяснювальнi - окремi норми, в яких розкривається змiст деяких понять, термiнiв (наприклад, у ст. 164 поняття посадової особи, великого розмiру хабара; у ст. 231поняття вiйськового злочину i т. iн.);
в) заохочувальнi(стимулюючi) - встановлюють пiдстави звiльнення особи вiд кримiнальної вiдповiдальностi за
наявностi зазначених у них обставин - невчинення нiяких
дiй на виконання завдання iноземної держави i добровiльної заяви про своу дiяння органам влади України (ч.