Суб’єктивна сторона складу злочину

— це внутрішній зміст злочину (на відміну від зовнішньої характеристики), це ті психічні процеси, які відбуваються у свідомості особи, коли вона вчиняє злочин, це її психічне ставлення до вчиненого нею діяння та його наслідків.

Таким чином, зазначені чотири сторони (елементи), які можна розглядати як підсистеми, утворюють собою єдину систему — склад злочину.

Всі сторони та їх ознаки органічно взаємопов’язані й існують тільки у взаємодії, як цеглини єдиної будівлі.

Об’єкт взаємодіє з об’єктивною стороною, насамперед, через таку ознаку, як суспільно небезпечні наслідки. Об’єктивна сторона як акт вольової поведінки взаємодіє з суб’єктом злочину, бо саме він вчиняє те чи інше діяння (дію чи бездіяльність), яке завдає шкоди об’єктові. Суб’єктивна сторона взаємопов’язана з об’єктивною, бо саме поведінка суб’єкта злочину обумовлена психічними процесами, які в ньому й відбуваються, й оцінку цим психічним процесам можна дати, лише дослідивши всі нюанси злочинної поведінки суб’єкта.

Варто ще раз наголосити, що наявність усіх елементів разом у складі злочину є обов’язковою. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу злочину взагалі. Розрізняють обов’язкові та факультативні ознаки елементів складу злочину.

Обов’язковість ознаки означає, що вона є необхідним компонентом будь-якого складу злочину, без неї немає певної сторони складу злочину, до якої вона входить, а отже, немає й складу злочину як такого. Такими обов’язковими (необхідними) ознаками є суспільно небезпечне діяння (ознака об’єктивної сторони), фізичність, осудність і досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ознаки суб’єкта), вина в діянні суб’єкта (ознака суб’єктивної сторони).

Факультативність ознаки означає (від лат. їасиїіазц— необов’язковість), що вона є обов’язковою не у всіх складах злочину, а тільки у тих, де вона прямо вказана в диспозиції статті (частини статті) Особливої частини КК або випливає з неї.

Скажімо, мета не є обов’язковою ознакою у всіх складах злочину і там, де вона не вказана у диспозиції або не випливає з неї, умисний злочин може бути вчинений з будь-якою метою (наприклад, контрабанда — ст.

У тих випадках, коли перелічені вище ознаки не є ані обов’язковими, ані факультативними і отже не впливають на кваліфікацію діяння (є нейтральними щодо неї), вони можуть виступати як обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання (ст. 66, 67 КК). Скажімо, п. 10 ч. 1 ст. 67 КК передбачає, що вчинення злочину з особливою жорстокістю є обставиною, яка обтяжує покарання. Ст. 299 КК передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Якщо таке поводження буде характеризуватися особливою жорстокістю, то очевидно, що суд може визнати цю обставину такою, що обтяжує покарання.