Санкція

Можна сказати, що санкція — це законодавча оцінка ступеня суспільної небезпеки діяння, передбаченого в диспозиції.

Санкції чинного КК можна поділити на відносно-визначені, альтернативні й кумулятивні.

Відносно-визначеними є санкції, які вказують на один вид покарання і його межі.

Відносно-визначені санкції бувають двох підвидів: "від-до" і "до".

Перший підвид означає, що в санкції вказаний мінімальний і максимальний розміри конкретного виду покарання.

Другий підвид характерний тим, що вказує тільки верхню межу того чи іншого виду покарання. Нижня межа у таких випадках визначається шляхом звернення до відповідної статті Загаль-

ної частини КК, в якій встановлено мінімальний розмір цього виду покарання.

Наприклад, незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 КК) карається виправними роботами на строк до двох років (їх мінімальний строк згідно зі ст. 57 КК — шість місяців), або обмеженням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 61 КК — 1 рік), або позбавленням волі на строк до трьох років (його мінімальний строк згідно зі ст. 63 КК — 1 рік).

Альтернативні санкції містять у собі два або більше основних видів покарання, з яких суд має обрати лише один. Таких санкцій абсолютна більшість і саме вони надають суду найширші можливості для індивідуалізації покарання.

Приклад альтеративної санкції наведено вище. Як бачимо, така санкція складається з декількох відносно-визначених видів покарання. У випадках умисного вбивства при обтяжуючих обставинах альтернативна санкція може складатися з відносно- визначеного покарання й абсолютно-визначеного.

Кумулятивна санкція передбачає наявність як основного, так і додаткового виду покарання (останній може бути як обов'язковим, так і факультативним).

Наприклад, шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна (ч. 4 ст. 190 КК).

Незаконна приватизація державного, комунального майна за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 233 КК) карається позбавленням волі від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Теорії та законодавству минулих років відомі такі санкції,

як:

а) санкція, в якій вказано два абсолютно визначених види покарання. Наприклад, у статтях 257 та 258 КК 1960 р. "самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю" та "доб-ровільна здача в полон" каралися смертною карою або позбавленням волі строком на п'ятнадцять років;

б) невизначена — строки покарання не визначаються. Наприклад, "Керівні начала з кримінального права" 1919 р. як одне з покарань називали позбавлення волі на невизна- чений строк;

в) абсолютно визначена — встановлювала один вид і один розмір покарання. Наприклад, за військове шпигунство КК 1927 р. встановлював один вид покарання — найвищу міру соціального захисту (смертну кару);

г) відсильна — відсилала до санкції іншої статті КК, де визначався вид і розмір покарання для певних видів злочинів. Наприклад, санкції статей 92 (Злочини проти державної або громадської власності інших соціалістичних країн) та 146 (Злочини проти власності об'єднань, що не є соціалістичними організаціями) КК 1960 р. відсилали до санкцій відповідних статей глави II (Злочини проти соціалістичної власності) та глави V (Злочини проти особистої власності громадян).