Самоправство (ст. 356).
Самовільне вчинення будь-яких дій має місце тоді, коли винний реалізовує своє дійсне або уявне право незаконними методами — наприклад, всупереч волі власника вилучає його майно в рахунок погашення боргу, вселяється в надану йому квартиру, не дочекавшись, доки її покинуть колишні мешканці тощо.
Чи було у винного відповідне право насправді — значення не має. Самовільно вчинюване право може бути уявним. Наприклад, квартиронаймач знає про свої переважні права на одержання кімнати, що звільнилася в комунальній квартирі, і займає її, не дочекавшись рішення офіційного органу, який відає розподілом житла. Але і за наявності рішень уповноважених органів права особи мають бути реалізовані у встановленому законом порядку, а не на власний його розсуд.Оспорюваність таких дій означає, що інша приватна або юридична особа вважає їх неправомірними. Якщо претензій немає, складу самоправства також немає. Цей злочин може бути вчинено як у присутності, так і за відсутності потерпілого, як без насильства, так і з його застосуванням. У разі застосування насильства самоправство кваліфікується за сукупністю з відповідними злочинами проти життя і здоров'я. Самоправство вважається закінченим із моменту настання наслідків — значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інте-
ресам або інтересам власника. Питання про те, чи є заподіяна шкода значною, вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.
Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом щодо дії. Ставлення до наслідків може бути виражене як в умислі (прямому або непрямому), так і в необережності (самовпевненості або недбалості).
Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа, яка досягла 16-ти років. Службова особа, яка вчинила аналогічні дії, відповідає за ст. 365.
Покарання за злочин: за ст. 356 — штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімум доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців.