Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
(ст. 55 КК) може бути призначене судом і як основне покарання, і як додаткове. Як основне покарання воно застосовується лише у випадку, якщо воно передбачене санкцією відповідної норми, або, якщо суд визнає за необхідне перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не передбаченого санкцією (ст.
69 КК). Як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене і у випадках, коли воно не передбачене санкцією норми, але урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із зайняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це покарання може бути призначене як основне на строк від двох до п'яти років, а як додаткове — на строк від одного до трьох років.68 Глава 8.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зазвичай, призначається у випадках, коли вчинення злочину пов'язане із використанням винним займаної ним посади або із заняттям певною діяльністю і має на меті недопущення в подальшому вчинення засудженим злочинів за таких умов. Призначаючи даний вид покарання, суд у вироку повинен чітко вказати, які конкретно посади засуджений позбавляється права обіймати та вид (види) діяльності, якими засудженому забороняється займатися.
При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк — воно поширюється на весь час відбування основного покарання, і крім цього на строк, встановлений вироком суду, який набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання (тобто воно виконується як самостійне покарання).
При призначенні цього покарання як додаткового до інших основних покарань, а також у випадку застосування додаткового покарання при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК) — обчислюється з моменту набрання законної сили вироком.Громадські роботи (ст. 56 КК) є видом основного покарання, яке полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Зазвичай це роботи, які не вимагають певної кваліфікації (прибирання територій, благоустрій населених пунктів і ін.), і встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, але можуть відбуватися лише не більш, як чотири години на день.
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідам першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягай пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Виправні роботи (ст. 57 КК) є одним із видів основних покарань. Воно застосовується до засудженого за місцем його роботи на строк від шести місяців до двох років. Місцем роботи засудженого є підприємство, установа, організація, в якій працює засуджений на момент постановления вироку. Під час виконання цього покарання із суми заробітку засудженого щомісячно про-
Поняття, система і види покарань
69
водяться відрахування від десяти до двадцяти відсотків в доход держави (розмір встановлюється вироком суду). При цьому засудженому забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Виправні роботи не можуть бути застосовані до певних категорій осіб: вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, які не досягай шістнадцяти років, та осіб пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Виходячи із змісту виправних робіт, оскільки їх виконання відбувається за місцем роботи засудженого, то вони не можуть бути також застосовані до безробітних.
Особам, які стали непрацездатними після постановления вироку суду, суд може замінити виправні роботи штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.
Службові обмеження для військовослужбовців (ст.
58 КК) — це основний вид покарання, який за своїм змістом являє виправні роботи, що застосовуються виключно до військовослужбовців. Причому воно може бути застосоване як у випадках, коли воно передбачено санкцією норми кримінального закону, так і тоді, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Службові обмеження для військовослужбовців призначаються на строк від двох місяців до двох років. Службові обмеження для військовослужбовців не можуть бути призначені військовослужбовцям строкової служби.Зміст даного виду покарання полягає у тому, що із суми грошового забезпечення засудженого провадиться відрахування від десяти до двадцяти відсотків в доход держави (розмір встановлюється вироком суду). Крім цього, під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Конфіскація майна (ст. 59 КК) є видом додаткового покарання і може бути призначена лише у випадках, спеціально
70 Глава 8.
передбачених Особливою частиною КК за тяжкі або особливо тяжкі корисливі злочини.
Зміст конфіскації полягає у тому, що у власність держави безоплатно вилучається усе (повна конфіскація) або частина (часткова конфіскація) майна, яке є власністю засудженого. При цьому слід враховувати, що конфіскація може бути обернена лише на майно, яке перебуває в особистій власності засудженого або становить його частку у спільній з іншими особами власності, і не може бути обернена на частку інших осіб, які володіють майном разом із засудженим на праві спільної власності. Якщо за вироком суду конфіскується частина майна засудженого, то суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується (її розмір — 1/2, 1/3 і т. ін.), або перелічити предмети, що конфіскуються.
Не підлягають конфіскації предмети, які є необхідними для життєдіяльності засудженого (предмети першої потреби).
Перелік цих предметів визначається законом України. Такий перелік є додатком до КК.Арешт (ст. 60 КК) — це один із видів основних покарань, що полягає у триманні засудженого в умовах ізоляції Покарання у виді арешту може бути призначене на строк від одного до шести місяців.
Арешт за своєю сутністю є позбавленням волі на короткий строк. Відбування арешту здійснюється у спеціальних виправних установах — арештних домах. Військовослужбовці, згідно ч. 2 ст. 60 КК, відбувають арешт на гауптвахті.
Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Обмеження волі (ст. 61 КК) є видом основного покарання, зміст якого полягає у триманні особи у кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду. При цьому засуджений підлягає обов'язковому залученню до праці, як правило, на виробництвах виправних центрів. Обмеження волі може бути призначене на строк від одного до п'яти років.
Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягай пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) — це основне покаранням, яке може бути
Поняття, система і ВИДИ покарань 71
застосоване лише до військовослужбовців строкової служби Воно може бути призначене на строк від шести місяців до двох років.
Це покарання може бути застосоване судом у випадках, коли воно передбачено санкцією норми кримінального закону, якою передбачено кримінальну відповідальність за вчинений особою злочин, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців не може застосовуватись замість позбавлення волі до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Позбавлення волі на певний строк (ст.
63 КК) є одним із видів основного покарання, що полягає в ізоляції засудженого від суспільства та поміщення до кримінально-виконавчоі установи на певний, визначений вироком суду, строк. Позбавлення волі може бути призначене на строк від одного до п'ятнадцяти років. Застосування позбавлення волі неповнолітнім регулюється ст. 102 КК.Позбавлення волі пов'язане із значним обмеженням конституційних прав і свобод засудженого. Він позбавляється права вільно пересуватися, обирати вид трудової діяльності, обмежується його права на відпочинок, освіту, спілкування. При цьому на засудженого здійснюється виховний вплив.
Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) — це найтяжчий з усіх видів покарання, передбачених КК. Воно може бути застосоване лише до особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин і лише у випадках, спеціально передбачених КК. Довічне позбавлення волі призначається лише якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Зміст довічного позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи довічно, тобто пожиттєво.
Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, які були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановления вироку.