Мотив злочину
Мотив як ознака суб'єктивної сторони складу злочину притаманний тільки умисним злочинам, в яких він стосується як діяння, так і його наслідків.
У необережних злочинах природа мотиву порівняно з умисними злочинами інша. Це тільки мотиви суспільно небезпечної поведінки, яка, попри бажанню особи, призводить до суспільно небезпечних наслідків. Тобто в необережних злочинах можна вести мову про мотиви, які штовхнули особу на певну поведінку, але не на злочин, оскільки злочинного результату свідомість винного не припускає. Скажімо, мисливець у лісі розклав багаття і, лінуючись його загасити, бо вважав, що воно згасне само по собі, залишив його і пішов. Але од вітру вогонь перекинувся на дерева, що призвело до вигоряння ділянки лісу.Мотиви вчинення злочину поділяються на мотиви низького характеру й мотиви, які позбавлені цього моменту.
До перших належать корисливість, садистські нахили, хуліганські мотиви тощо. Інші можливі — це неправильно сприйняті інтереси держави, суспільства, окремих юридичних і фізичних осіб, вчинення злочинів з мотивів наявності тяжких особистих, сімейних чи інших обставин тощо. Якщо характер мотиву не врахова-ний у конкретному складі злочину, або вказаний у статтях 66, 67 КК, які містять обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, його враховує суд при призначенні покарання.
Так, примушування слідчим давати показання при допиті є злочином (ст. 373 КК), мотивами якого можуть бути в одному випадку, наприклад, кар'єристські спонуки, у другому — намір встановити істину в справі.
Суд врахує особливості мотиву при призначенні справедливого покарання.Мотив як конструктивна ознака основного складу злочину прямо вказаний і має бути обов'язково встановлений у злочинах, передбачених ст. 148 (Підміна дитини), 172 (Грубе порушення законодавства про працю), 219 (Доведення до банкрутства), 232 (Розголошення комерційної таємниці), 364 (Зловживання владою або службовим становищем) КК тощо. Інколи мотив випливає із сутності злочинів, хоча прямо і не вказаний у диспозиції відповідної статті КК. Так, немає вказівки на мотив корисливості у диспозиціях статей 185-191 КК, які передбачають відповідальність за посягання на власність. Але без мотиву корисливості не може бути крадіжки (ст. 185 КК), шахрайства (ст. 190 КК) тощо і тому він також має бути встановлений.
У деяких випадках вказівка на мотив створює кваліфікований склад злочину. Скажімо, корисливі й хуліганські мотиви роблять умисне вбивство кваліфікованим (п. 6, 7 ч. 2 ст. 115 КК), корисливий мотив робить кваліфікованим незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч. 2 ст. 146 КК), завідомо неправдиве показання (ч. 2 ст. 384 КК) тощо.