Доведення до банкрутства (ст. 219).
Об'єктивну сторону злочину характеризують: а) дії, що погіршують фінансову спроможність суб'єкта господарської діяльності; б) перший наслідок - стійка фінансова неспроможність цього суб'єкта господарської діяльності; в) другий (похідний від першого) наслідок — велика матеріальна шкода державі чи кредитору; г) причинний зв'язок між діями та наслідками.
У статті 219 йдеться про будь-які цілеспрямовані дії, які насправді погіршують фінансове становище суб'єкта господарської діяльності, вчинені власником або службовою особою цього ж суб'єкта (наприклад, укладання завідомо невигідних угод або завідомо нездійсненних угод із великими штрафними санкціями, взяття на себе чужих боргів тощо).
Такі дії можуть поєдну-ватися з наступною бездіяльністю (наприклад, службова особа приймає управлінське рішення не висувати вимоги до боржника щодо повернення ним боргів).Стійка фінансова неспроможність означає, що суб'єкт госпо-дарської діяльності насправді не може виконати грошові зобов'язання в певному розмірі протягом визначеного законом періоду часу, що потребує застосування передбаченої законом процедури відновлення його платоспроможності. Йдеться аналогічно ст. 218 про такий фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, який визнається підставою для порушення господарським судом справи про банкрутство згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від 30 червня 1999 р. Крім того, слід брати до уваги особливості законодавства про відновлення платоспроможності банків або визнання їх банкрутами, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.1 Для кваліфікації цього злочину не є обов'язковим порушення господарським судом справи про банкрутство та визнання суб'єкта господарської діяльності банкрутом.
Матеріальна шкода державі або кредитору вважається великою у межах, встановлених ст. 218.
Велика матеріальна шкода кредиторам або державі є похідним наслідком стійкої фінансової неспроможності, спричиненої умисними діями винної особи.
Тому якщо в конкретному випадку такої опосередкованості немає - учинене, за наявності підстав, потребує іншої кваліфікації, наприклад, за ст. 364 як зловживання службовою особою своїм службовим становищем.Злочин вважається закінченим із моменту завдання великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Суб'єктивна сторона злочину - умисел, поєднаний із корисливими мотивами (прагненням до отримання будь-яких мате-
ріальних вигод) або іншою особистою заінтересованістю (помста, заздрість, особисті неприязні стосунки з кредитором тощо) чи задоволенням інтересів третіх осіб (наприклад, інтересів осіб, які бажають купити збанкрутіле підприємство за безцінь).
Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку та є власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності.
Покарання за злочин: за ст. 219 — штраф від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.