; 2) будови - найбiльш важливi; 3) iншi господарськi, обороннi та культурнi обукти.

2) будови - найбiльш важливi;

3) iншi господарськi, обороннi та культурнi обукти.

Диверсiя може бути вчинена:

а) дiую - вибух, пiдпал, затоплення, отрууння тощо;

б) бездiяльнiстю - наприклад, робiтником залiзницi,

який не виконав вимог правил безпеки i цим вчинив

диверсiю.

Диверсiя посягає на внутрiшню безпеку України, на її

економiчнi засади, а також на громадську безпеку, здоровя

та життя людей.

вибухiв, пiдпалiв, затоплень, зруйнування або пошкодження важливих оборонних чи господарських споруд, комунiкацiй, засобiв транспорту, звязку, а також вчинення масових отруунь людей, тварин, птахiв, води в криницях, поширення епiдемiй (масових захворювань людей), епiзоотiй

(масових захворювань тварин i птахiв), епiфiтотiй (захворювання рослин) з метою ослаблення держави, пiдриву ЇЇ

економiчної могутностi.

Диверсiя мiстить <матерiальний> склад злочину i вважається закiнченою з моменту вчинення вибуху, пiдпалу, за[ топлення, отрууння, незалежно вiд розмiру заподiяної шкоди. Диверсiя може бути закiнченим злочином i при фiзичiНIй цiлостi предмета диверсiї, наприклад, при отрууннi води

криницi або в системi водопостачання.

Диверсiя вчинюуться умисно i лише з прямим умислом,

їкiльки злочинець дiу з метою ослаблення держави. Вiдовiдальними за диверсiю у всi осуднi особи, яким до вчивння злочину виповнилось шiстнадцять рокiв. Особи вi)м вiд 14 до 16 рокiв за вчинення вибухiв, пiдпалiв та iнIих подiбних дiянь пiдлягають вiдповiдальностi за статтяИ, що перелiченi у ч. 2 ст. IОКК України (ст. 93, 94, 78 \

>, 145, 78 КК України).

Вчинення диверсiї громадянином України за завданням

юземної держави утворюу сукупнiсть злочинiв, передбаЩих ст. 56 i 60 КК України.

Карається диверсiя позбавленням волi на строк вiд деIТИ до пятнадцяти рокiв з конфiскацiую майна або смерт>ю карою з конфiскацiую майна.

1.6.

На зовнiшню безпеку України посягають злочини, передбаченi ст. 59 КК України - посягання на життя представника iноземної держави та ст. 63 КК України - пропаганда

вiйни, а також найманство - ст. 63 КК України.

Посягання на життя представника iноземної держави

(ст. 59 КК України) - це терористичний акт проти представника iноземної держави. Потерпiлими вiд цього злочину можуть бути будь-якi офiцiйнi представники будь-якої

iноземної держави, що прибули в Україну для вирiшення

полiтичних, економiчних чи культурних, спортивних та

iнших питань взаємовiдносин мiж державами. Такими не

можуть бути визнанi Iншi iноземцi - туристи, студенти,

пiдприумцi тощо. Посягання на життя таких iноземцiв

утворюу злочин проти особи. Закiнченим дiяння вважається

з моменту вчинення дiй, що були спрямованi на позбавлення життя офiцiйного представника iноземної держави,

тобто у випадках як заподiяння йому смертi, так i у випадках вчинення замаху на позбавлення життя потерпiлого,

Субуктивна сторона злочину, передбаченого ст. 59 КК

України, характеризууться умислом. Причому умислом

лише прямим, оскiльки винний вчинюу терористичний акт

з метою спричинити мiжнароднi ускладнення. Вiдповiдальнiсть за вчинення посягання на офiцiйного представника

iноземної держави настає незалежновiд того - чи вдалося

винному досягти такої мети, чи нi.