156 КК України позбавленням волi на строк до двох рокiв або штрафом до трьохсот

України позбавленням волi на строк до двох рокiв або

штрафом до трьохсот мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати

Див.: ст. I Закону України <Про банкрутство> вiд 14 травня 1992 р.

з позбавленням права обiймати певнi посади або займатися

певною дiяльнiстю строком до пяти рокiв.

2.23. Фiктивне банкрутство

Фiктивним банкрутством називається завiдомо неправдива (вигадана) заява засновника чи власника

субукта пiдприумницької дiяльностi або його посадових

осiб про стiйку фiнансову неспроможнiсть виконання

вимог кредиторiв i зобовязань перед бюджетом.

За ч. I ст. 156 КК України квалiфiкууться лише заява

кредиторам завiдомо неправдива, свiдомо брехлива, не вiдповiдна фактичному фiнансовому стану субукта пiдприумницької дiяльностi. Будь-яка заява, зроблена на пiдставi

помилки, складу злочину не утворюу.

Заява про банкрутство має бути зроблена кредиторовi

(кредиторам), а не iншим особам з метою:

а) приховати витрачання коштiв не за призначенням;

б) лiквiдувати чи приватизувати субукт пiдприумницької дiяльностi;

в) порушення справи про банкрутство чи санацiю

субукта пiдприумницької дiяльностi тощо.

За ч. 2 ст. 156 КК України дiяння квалiфiкууться у випадках, якщо заявою про фiктивне банкрутство було завдано великої матерiальної шкоди кредиторам або державi.

Великою визнається матерiальна шкода, яка у пятдесят i

бiльше разiв перевищуу встановлений законодавством неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян. (Примiтка до

ст. 148 КК України).

Карається фiктивне банкрутство за ч. I ст. 156 КК

України штрафом вiд трьохсот до пятисот мiнiмальних

розмiрiв заробiтної плати з позбавленням права обiймати

певнi посади або займатися певною дiяльнiстю на строк до

пяти рокiв, а за ч. 2 ст. 156 КК України - позбавленням

волi на строк до трьох рокiв з конфiскацiую майна чи без

такої.

313

312

2.24.

Порушення ветеринарних правил сприяу поширенню

хвороб (епiзоотiй) тварин, їх загибелi i заподiюу цим значну

шкоду сiльському господарству.

Ветеринарнi правила - це встановлена законом система

заходiв профiлактики захворювання i лiкування тварин, пiдвищення їх продуктивностi, виробництва чистих продуктiв

харчування (ст. I Закону вiд 25 червня 1992 р. <Про ветеринарну медицину>. - Вiдомостi Верховної Ради України. 1992.-№36.-Ст. 531).

Стаття 157 КК України мiстить <матерiальний> склад

злочину, обовязковою ознакою якого у настання наслiдкiв:

а) поширення епiзоотiї - масового захворювання тварин

iнфекцiйною хворобою або iнших тяжких наслiдкiв - загибелi тварин чи птицi, захворювання людей (на спiльнi хвороби), значне пониження кiлькостi чи якостi продукцiї тваринництва, рибоводства, бджiльництва тощо.

Порушення ветеринарних правил вчинюуться необережно. Умисне поширення епiзоотiй пiдпадає пiд ознаки ст. 60

КК України.

Вiдповiдальними за ст. 157 КК України у спецiальнi

субукти, тобто особи (посадовi i приватнi), на яких ветеринарними правилами покладенi обовязки дотримуватися

встановлених вимог у галузi ветеринарної медицини i якi

досягли 16-рiчного вiку.

Карається порушення ветеринарних правил позбавленням волi на строк до двох рокiв, або виправними роботами

на той же строк, або штрафом у розмiрi вiд восьми до

пятнадцяти мiнiмальних розмiрiв заробiтної плати.