7. Реформування адміністративного права у незалежній Україні.

Після розпаду СРСР почався новий період в історії адміністративного права України (як і у науці адміністративного права Росії та інших колишніх республік, що обрали власний шлях розвитку).

Водночас з прийняттям Конституції України 1996 року виникає потреба у реформуванні адміністративної системи та у формуванні принципово нового погляду на роль та зміст адміністративного права у демократичному суспільстві (В.Авер'янов).

По-перше, це стосується поняття та складових предмета адміністративного права, котрий традиційно пов'язувався із суспільними відносинами, що виникають в процесі державного управління; відбувається перегляд ролі державного управління у житті суспільства, аналізується його співвідношення з державним регулюванням тощо. Точаться дискусії щодо визначення кола об'єктів, що зазнають на собі владний вплив з боку держави, меж втручання органів державної виконавчої влади у різні соціальні сфери.

По-друге, у світлі вимог Конституції України адміністративне право набуває нової ролі, воно вже має визначатись не як управлінське право або каральне право, а як право забезпечення і захисту прав людини.

Отже, певному перегляду підлягає і метод адміністративного права, вірніше, ті форми його прояву, які все яскравіше проявляються у сучасних умовах. Йдеться про реординацію та субординацію. Відчутне посилення ре-ординації тягне за собою зміну природи адміністративно-правового регулювання відносин між державою, її органами та громадянами. Обсяг державного управлін-

ня зменшується та змінюється і не ототожнюється з адміністративно-правовою сферою. При цьому підвищується роль та змінюються межі адміністративно-правового регулювання, зміцнюється механізм захисту інтересів у публічній сфері. Розробляються питання дихотомії права, його поділу на приватне та публічне. Все це знаходить прояв у низці публікацій науковців-адмініс-тративістів, що з'явилися протягом останніх років.

У 1998 році приймається Концепція реформи адміністративного права України, у якій обґрунтовується змістовно узгоджена сукупність теоретичних та практичних ідей, висновків, положень і пропозицій, які покликані внести необхідні уточнення, доповнення та зміни як у доктринальний аспект, так і в нормативну систему адміністративного права України.

Нового поштовху отримує розвиток теорії адміністративного процесу.

Нові погляди на роль та сутність адміністративного права України знайшли втілення не лише у наукових статтях та доповідях, але й у підручниках з адміністративного права, що вже вийшли друком, а також у тих, котрі готуються до друку авторськими колективами провідних вузів.