Угодова політика Юліяна Лаврівського, 1869. p.
Тим часом стававло становище иаших послів в галицькім Соймі що раз то скрутнійше, бо поміч австрійського прававительства у Відні не була щира[21]'). Тодішне австрійське правительство (централістів) прирікало охорону руського народу, але всеж таки пред- кладало шкідні соймові закони і постанови до цісарської санкції, не зважаючи на протести і зажалення иаших послів, так що остаточно полишило галицькому Соймови з польською більшістю: вирішувати про долю Русннів (Українців).
Розваживши те невідрадне положеннє поставили були наші посли в галицькім Соймі в p. 1869. у г о - довий внесок Юліяна Лаврівського з до- маганнем переведення рівноправности руської (української) народности з польською.
Ha першім засіданню трєтої сесії, другого періоду г а л н ц ь к о г о C о й м у з 15. вересня 1869. p., явив ся як шеф галицького намісництва: Людвік П о c c і н- ґер-Хоборскі та заявив, що наслідомсмертими- трополита C п і p і д і о н а Л и т в и н о в и ч а заімену-
вав цісар: радника висшого суду краєвого п. Ю л і - я н а Л а в p і в c ь к о г о заступником маршалка краєвого.
Новий митрополит іще тоді не був заїменований і тому на місце митрополиче вступив як член галицького Сойму: о. M и X а й л о M а л и н о в с ь к и й, адміністратор гр. кат. митрополичої львівської діє- цєзії46).
Ha засіданню Сойму з 27. жовтня 1869. p. уза- саднював п. Л а в p і в с ь к и й свій виесок про