Фєдералістичні міністерства в Австрії, 1870 і 1871. p.p.
B Раді державній у Відні також не добре діялось, бо з причини опознції ненімецьких делєґатів (послів) .до Ради державної у Відні, австрійське правительство не було в силі перевести державного устрою монархії, заповідженого грудневою конституцією з p.
1867.Тоді граф Байст, що звав ся провидіннєм Австрії, дорадив цісареви покликати графа Альфреда Потоцкого до утворення федералістичного міністерства. I дійсно так сталось, та по довшій погоні за міністрами удалось графови Альфредови Потоцкому в дні 11. квітня 1870. p. зложити міністерство, що у своїй програмі поклало: усунути труднощі внутрішних питань і залагодити супротив- ности, що не допускають до всесторонного переведення прав конституційних.
B той час німецькі ліберали станули проти сього міністерства, - Чехів не вдалось йому приєднати, бо вони обстоювалн своє державне право та не вдо- волювались самим приреченнєм цісарської коронації в Празі.
Ta навіть Поляки не хотіли попирати графа Альфреда Потоцкого, бо він н e п о г о д ж у в а в c я з до- маганнєм в і д о к p e м л e н н я Г а л и ч и н и, — уважаючи жаданнє так званої галицької резолюції кроком до розірвання цілости австрійської держави...
Але проте граф Альфред Потоцкі не числив ся а ніякими перепонами та розвязав Палату послів у Відні як також Сойми краєві (з виємом чеського) і вижидав висліду виборів.
Тоді відбули ся також соймові вибори в Галичині до третого періоду Сойму краєвого, та тодішний шеф намісництва ГІоссінґер перепровадив сі вибори без очевидних надужить, так що число наших послів незначно зменшилось. 3 тих послів нового періоду годить ся згадати отсі особи: новоіменуваний митрополит о. Иосиф Сембратович (віриліст), о. Григорій Шашкевич, тоді вже член перемиської Капітули,
о. Антін Петрушевич, о. Олексій Заклинський, Амброзій Яновський, директор ґімназії, о. Іван Пелех, Теодор Білоус, дйректор гімназії, Іван Боднар, Мих.
Бойчук, Василь Цальківський, Мих. Демків, о. Василь Фортуна, Теодор Гайдамаха, о. Гнат Галька, о. Сте- фан Качала, о. Мих. Козанович, о. Йосиф Красицький, о. д-р Гавр. Крижановський, о. Иосиф Кульчицький, Петро Коциловський, Василь Ковальський, (радник судовий); о. Корнило Мандичевський і о. Іван Озар- кевич. **Перше засіданнє, першої сесії третого періоду Галицького Сойму відбуло ся в дні 2 0. c e p п н я 1 8 7 0. Шеф намісництва Поссінґер представив Сой- мови заіменованих цісарем: кн. Льва Caniry маршал- ка і Юл. Лаврівського заступника , краевого мар- шалка, та по сім предложив він до відчитання ц i- c a p c ь к и й м e c а ж, в польськім язиці і в руЪькім язиці, котрим цісар Франц Йосиф звертаєть ся до Сойму з жаданнєм, щоб зібраний Сойм негайно приступив до вибору делєґатів (послів) до Ради державної у Відні. Отсі вибори переведено справді негайно, бо Поляки хотіли тоді ратувати Францію, що лежала вже майже побита Німцями, та намагали ся наклонити Австро-Угорщину до інтервенції за Францією.
3 наших соймових послів вийшли тоді делєґатами до Ради державної: Амбр. Яновський, Іван Боднар, Василь Цальківський і Мих. Демків, про що постаралась польська більшість соймова...
Ta поступованнє графа Альфреда Потоцького не приєднало народів Австрії для його політики і вір мусів в лютім 1871. p. уступити своє місце графови Гогенвартови, що по свому намагався вести ф e д e p а л і c т и ч н у політику.
Щоби приєднати Поляків появилось дня 11. квітня 1871. p. цісарське письмо, котрим цісар заіменував K а з и м и p а Ґ p о x о л ь c к о г о своїм міністром без порТфелю, а фактично призначеним для справ галицьких. Отсе була поки що ціна для Поляків за приступленнє їх на сторону центрального правительства Австрії.
По сій концесії мало наступити в і д о к p e м л e н н 6 Г а л и ч и н и. B сій справі виготовив г p а ф Г о г e н- в a p т відносне предложение правительства, в котрім в дечім злагодив постанови так званої галицької резолюції, та сподівав ся, що як сим актом приєднає Поляків і Чехам забезпечить їх державно-правне становище, то діло федерації не стріне ніяких перепон...
Ta щоби про всіляке забезпечити собі Поляків, постановлено заіменувати г p а ф a A ґ e н о p а Ґ о л у x о в- ского (20. липня 1871.) третим наворотом: намісником Галичини.48)Ha Раді міністерській при участи цісаря вирішено змінити напрям політики в сторону славянських народів, щоб на них мож було оперти ся. Ha одній JB таких нарад мав сказати цісар: ,,Es gibt kein Zuruck mehr!“ Але як в чеськім Соймі відчитано цісарський рескрипт з 12. вересня 1871, прЬ узнаннє прав Чехії і відновленнє коронаційної присяги, та як там предложено: фундаментальні артикули про державно-правне відношеннє до Австро-Угорщини, то сі наміри правительства викликали незвичайне по- дразненнє і трівогу австрійських ррмЦ>в> так Щ° вже 27. жовтня l871. p. впало міністерство Гогенварта.
Цісар Франц Иосиф мусів отже за кілька тижнів взяти назад свою політику федералістичну, котрої докладно не розважив та не представив народам Австрії способів її переведення в діло. Така змінчива була політика сього монарха, що за молоду став цісарем, та не мав ані досвіду, ані знання, ані добрих .дорадників.
6.