Перший проект реформи виборчої.

B дні 22. лютого 1906. p. предложило правительство барона Ґавча перший проєктреформивибор- чої до Ради державної з 445. послами. Для Галичини призначено в сім проєкті: 88 мандатів, з сього 27 для Русинів, та для Буковини 11 мандатів, з сього для Русинів 4.

Президент міністрів барон Ґ а в ч був свідомий сього, що підняв ся трудного діла і тому заявив в парляменті, що особи уступають, але ідєї лишають ся, та реформа виборча не упаде, хоч би він мав уступити.

Наради в справі виборчої реформи перегородив к p і в а в и й б e н к e т в селі Ляцьке, повіту бучаць- кого. Там прийшло дня 27. лютого 1906. p. військо з жандармами, щоби арештувати людей, котрі були на вічи в Нижневі, повіту товмацького. Військо стріляло у товпу людей, що були обступили арештованих, та на місци убило трьох і тяжко поранило кільканайцять людей. B інтерпеляції руських послів до центрального правительства було сказано: „Кров пролита в Ляцькім спадає на того, хто або не вміє або не хоче прикоротити повітових розбишак. A ним є намісник граф Потоцкі...“

57. Кріваві події иа львівськім університеті, 1906.p.

За кілька днів, — дня 2. марта 1906. p. прийшло до крівавої події на л ь в і в c ь к і м у н і в e p c и т e т і. Наші студенти просили ректора університету д-ра Ґлюзіньского про відступленнє салі на відбуттє віча,

Історія політ, думки 27

та він заявив, що не розуміє по руськи i казав собі окремому товмачеви перекладати їх слова, — а вкінці сказав, що на університеті є польська мова урядова. Ha се відозвалась частина польських студентів з при- знаннєм для ректора за його виступ проти Русинів, та наслідом сього дійшло до крівавої бійки на кори- тарях університету, між руськими і польськими студентами, що були уставились у двох ворожих барикадах...

Супроти сеї події видав Ширший Народний Комітет: прилюдну заяву того змісту, що прикрі події на львівськім університеті викликані зістали поведеннєм ректора і одної части польської молоді супроти руської молоді, та що отсі тяжкі відносини на львівськім університеті не переведуть ся, доки не буде даний руському народови самостійний університет і тому сього мусимо домагати ся від центрального правительства. ^[61]

територіяльних, але національних округів виборчих. A консервативно-всепольська більшість Кола польського виступила у похід проти реформи виборчої, ставляючи домаганнє ревізії конституції для розширення автономії краю. Ta на диво, до Поляків приступили Всенімці: Ш e н e p e p і B о л ь ф і поставили наглий внесок на відокремленнє Галичини, щоби сим способом позбути ся послів з Галичини та дійти до німецької більшости в австрійськім парляменті. Сей внесок перепав. Також не вдержав ся наглий внесок чеських послів: д-ра Г e p о л ь д а і товаришів про реформу конституції в ціли управильнення відносин національних.

При кінці місяця марта 1906. p. вибрано комісію д л я p e ф о p м и в и б о p ч о ї, зложену з 49. членів. Руський Клюб назначив до сеї комісії п. B а с и л ь к а, бо як сказано, „там не так буде ходити о арґументу- ваннє, як о дигільоматизуваннє...“ 3 сею думкою не погоджував ся „Народний Комітет“ та був невдово- лений, що п. Романчук не хотів приймити вибору до сеї комісії у так важнім моменті...

Ширший Народний Комітет у Львові видав дня

30. марта 1906. p. знова м а н і ф e c т д о p у c ь к о г о н a p о д у, — щоби скликав віча і на них домагав ся поправлення хиб реформи виборчої та своєю непохитною поставою иеребив хитрі замисли наших противників, — бо права здобувають лише ті, котрі ма-І ють силу і за свої права вміють бороти ся до загину

Народний Комітет заступав становище, що правительство барона Гавча сповнило своє зобовязаннє о стільки, - що предложений проєкт ординації виборчої оперло на загальнім, безпосереднім і тайнім праві виборчім, але рівночасно допустило до н e p і в - ности репрезентаційних прав руського народу супроти польського народу і тому нам треба домагати ся відносної зміни ординації виборчої для Галичини.

Ta Поляків не вдоїволяла реформа виборча барона Ґавча і вони шукали за союзником, щоби повалити правительство барона Ґавча. Польське коло було та-

кож зневажене бароном Ґавчем, бо коли презес кола польського граф Войтіх Дідушицкі покликував ся на те, що Поляки удержували Австрію голосуваннєм за конечностями державними, то барон Ґавч відповів, що Поляки за свою згоду на конечности державні — казали собі платити... Мабутьсьогонемогли Поляки забути та злучили ся з Чехами, щоби позбу- ти ся барона Ґавча. Чехи нагадали собі тепер справу внутрішної мови урядової і другого чеського університету, — тож поваленнє смілого премієра було їм по дорозі. Ta барон Ґавч не завагав ся додержати слова, шоб своєю особою не перепинювати великого діла і подав ся до димісії. Цісар розпращав ся з бароном Ґавчем відручним письмом, в котрім заявив, що його імя назавсігди злучене з великою реформою животиих основ держави.

59.