Памятне засіданнв „Головної Руської Ради" у Львові в дні 16. лютого 1849. p.

Засіданнєрозпочалось представлением Раді: ви- слаиників з Буковини до цісаря. їх привитав I в а н Б o- рисикевич сердечними словами нагадуючн, якга- лицькі Русини з давних давен з румунським народом (Волохами) жили в мирі і любвї та собі взаємно помагали, чого свідоцтвом є руська церква у Львові, котра називаєть ся волоскою; що межн волоськими князями були Русини; що руською мовою на Буковині не погорджується і що не один Русин найшов на Буковині свій захнст, та закінчив, що Русини хочуть з Румунами як своїми добрими сусідами на далі в мирі і любві жити.

Опісля I ва н Б op и с и к e в и ч звернув увагу Ради на те, що конституційна комісія Сойму державного противить ся поділови Галичини, супроти чого вносив, щоби вибрати осібну комісію, котраб застановилася над способами, як би отсю ціль конечно осягнути. A о.Лев Трещаковськнй предложив, щоби в разі, як би Сойм державний не постановив поділити Галичину і утворити руську провінцію, — руський нарід в і д к л и к а в c в о ї x д e п у т о в а н и x з і C о й м у, а за „змінника" такого руського депуто- ваного узнав, котрий би ще тоді в Соймі остав, коли руський нарід зажадав поділу Галнчини над двіста тн- сячамн голосів...

Сей хід дебати виказує нам наглядно, що дома- ганнє поділу Галичини стало головним політич- н и м к л и ч e м, поширеним в народі, та великою журбою „Головної Руської Ради“... I тут виринула перша думка п p о c e ц e c і ю п о c л і в.

B дальшій нараді вніс о. M и x. K у з e м с ь к и й, щоби старати ся, як настануть ш у л ь p а т н (ради

Іван борисикєвич

шкільні) та як тут у Львові буде один член стерегти — прав польської мови, то щоб в Кракові був член Русин (Українець), щоб стерегти Прав руської мови в західній Галичині.

Мих. Куз e м с ь к и й поставив також внесок, щоби „Головна Руська™Рада“ заняла ся старанно святом народним руським дня 3 (15) мая, з приводу знесення панщини і надання закону свободи (конституції).

16.