Кристалїзуванне політичної думки I супротивні заходи Поляків.

B українськім національнім відродженню н Австрії виступає яснійше рік 1848, памятний першими проблисками політичного життя Українців галицької землі. B сім році, як се вже сказано, наступило зне- сениє панщини, значить рабства наших хліборобських мас в Австрії та в сім році виринуло питаннє конституційної перебудови австрійської держави, і з сим родиться політична думка свободи, самостійности і рівноправности націй.

Отся думка скристалізувалась в сім році, в „Головній Руській Раді“ у Львові, що станула на становищі самостійности руського (українського) народу як нації, та його окремішности від народів: польського і російського.

A отее викликало між галицькими Поляками противну акцію. Проти „Г о л о в н о ї P у c ь к о ї P а д и“,. як першоїполітичної організації Русинів (Українців) галицьких заложили були Поляки польонофільський комітет у Львові, званий „Руским Собором“ (23. мая: 1848. p.), та заманили булн до себе Івана Вагиле- вича на редактора такогож орґану „Дневник руский",. для „удержування згоди і одности з миром сполної отчини". B такій службі польській умер Іван Вагиле- вич, колись руський письменник, опісля польський,, — в дні 10. мая 1866. p. у Львові, та його іменем назвали Поляки одну з вулиць міста Львова. Іван Вагилевич не видержав гарту боротьби за самостійність нашого народу і марио згинув.®) Ось так відпав один з товаришів „руської трійці"...

B таких обставинах, в моменті свобід в австрій- ськійдержаві, піднимаєтьсядумка про самоупра- в у української области в Австрії. Ta се домаганнє самоуправи австрійської України виступає не як далека мрія у максимальній програмі, але як к о н- кре т н e жаданн є в н ут p і ш ної п оліти к и Г a- л и ц ь к и X У к раї нці в в A в ст p і ї, що мало поважні обєктивиі вигляди на скоре здійсненне, бо тодішне: австрійське правительство уважало таке домаганнє: як зонсім оправдане і самозрозуміле, коли прийма- ^[6]

єть ся в основу державної політики: рівноправність ,національностей.

Цісарською постановою з 27. лютого 1847. p. було вжерозпоряджене: поділити Галичину на дві ґубер- ніяльні области з головними містами: Львовом і Краковом та сей поділ мав перевести австрійський Губернатор Галичини граф Франц Стадіон.

Але побіч домагання самоуправи австрійської України була ненарушена максимальна програма: соборна Україна, хоча у несмілій формі: свобідна Русь.

, Ha сій основі підняла „Головна Руська Рада" до- маганне, одиноко можливе в тогочасних обставинах, утворення з української території в Австрії: окремого краю з політичною самоуправою.

6.