Заснуванне „Головної Руської Ради“ у Львові. -
„Головна Рада Руська воЛьвові" завязала ся дня
2. мая 1848, в салі збору консисторського у св. Юра.
0 годині 6. вечером зійшло ся там більше як триста Русинів, всілякого стану і віку.
Тут прийшли були також Поляки, що хотіли, щоби не допустити до заснування „Головної Ради Руської." Передусім віддано честь памяти Маркіяна Шашкевича, втій „святій годині" і повитано Русинів, до охорони і піднесення руської народности згромаджених, — як сказано у відиоснім звіті.7)Відтак підтимчасовим Проводомо. Мих. Кузем- ського, завязалася „Рада народна руська“. О. Іван Жуковський парох церкви св. Петра і Павла у Львові говорив про потребу^завязання такої Ради
1 ціли, котрі мав ся поставити. Його промову перервав пан Сускі (імени не подано у відноснім звіті), Поляк, що прийшов у намірі, щоби перешкодити завя- занне руської Ради і зачався над сим розводити, що Русини роблять незгоду між народами побратимими. Йому відповів „сильнимсловом" богослов Алексій
’) „Зоря Гвлицка11 ч. 7, s p. 1848.
Заклинський, що Русини самі о своє доброста- рати ся мусять, та з уст всіх зібраних вийшов один голос: Русини вже ніколи, ніколи до Польщі не хочуть
належати. Тоді нан C. увидівши той сильний і незломний дух руський, — віддалив ся...
Учасники збору, „зрадости при розході цілували ся, а старці тішили ся як діти, бо надія і ціла юиість стала перед ними“...
B 1. числі часопису „Зоря Галицка" з 15. мая 1848, видаваного Антоном Павенцьким, проголосила „Рада народна руска" першу відозву до руского народу:**)
„Браття!
Відомо вам, що Найяснійший Цісар Австрійський і Король наш надали ласкаво всім народам своєї держави і нам Русинам землі Галицької, патентом з дня 25. березня 1848 K о н c т и- туцію тозначить:таку фундаментальнууставу, котра цілому народови нашому через вибраних і завіреннє маючих мужів уділ в праводавстві своїм дозволяє, і тим способом свободи і добрий бит нам забезпечає.
Межи тими свободами надали нам те особливе право, що можемо збирати ся на нарадн над спільним добром нашим, розпізнавати потреби народа і краю нашого і такові Найяснійшому Панови предкладати.
B такім наміренню завязало ся ту в столичнім місті Львові товариство Русинів під назвою „Р a- да народна руска“,котрапорозуміваючися з народом, його заступати, над його потребами промишляти і над його свободами чувати буде.
Конечна потреба для нас Русинів такого збору тим явиійше ся окаже, скоро ся застановимо, чим наш нарід колись бил, в якім стані досі зіставал і яким при наданій тепер конституції бити може і повинен. Ми Русини Галицькі належимо до великого руського народу, котрнй одним говорить язиком і 15 міліонів виносить, з котрого пілтрет- тя міліона землю Галицьку замешкує. Той нарід бил колись самодільний, рівнал ся в славі най- можнійшим народам Европи, мал свій письменний язик, свої власні устави, своїх власних кня-
зів, - одним словом: бил в добрім биттю, заможним і сильним. Через неприязні судьби і різні політичні нещастя роспал ся поволи той великий нарід, стратил свою самодільність, своїх князів і прийшол під чуже панованнє.
Такі нещастя склонили з часом много можних панів відступити від руського обрядку отець своїх, а з ним виречися мови руської і опустити свій нарід, хоть тая зміна обрядку народности перемінити не могла, і кров руська в жилах їх плинути не перестала. — Нарід тим способом оставлений і що раз більше ослаблений, зістал завислим від довольности чужої, а все понижений, зачал во всем лишати ся і до тої прийшол недолі, що соромом било Русином називати ся.
Вправді пізнійше обіймила долю нашу лагід- нійша опіка, зачали й нам признавати права, однакож попереднійший стан річей не дозвалял правдивої доступити свободи. I в тім смутнім стані зоставалисьмо аж досі.
Але як все на світі з часом ся минає, як по зимі прикрій весна наступає, так Браття! і той стан смутний нині змінил ся через Конституцію. Браття! єсть то велике право, велике доброді- тельство, єсть то сонце, котре як всім, так і нам Русинам засвітило і до нового нас життя пробудило.
Будяться тим сонцем освічені народи далекі і сусідні, підноситься перед очима нашими на земли нашій народність польська, і о добрі і о свободах своїх скоро і живо промишляти зачала, — а миж, Браття! сини так великої руської родини, малибисьмо самі одні на світі позістати і на даль в тім нещаснім замертвінню? Ні! Пробудил ся уже й наш лев руский і красну нам ворожить приш- лість. Вставайтеж Браття, вставайте з долгого сну вашого,бо уже час! Встаньте! але не до звади і незгоди! но двигнімся разом, щоби піднести народність нашу і забезпечити дані нам свободи. Пожиткуймо з тої спосібности, абисьмо не покрили ся ганьбою перед світом і не стягнули насебе нарікання поколінь наступних. Поступаймо s другими народами в любві і згоді! Будьмо тим, чим бити можем і повиннисьмО. Будьмо народом!
Тим то чувством Наррдности напоєні і в тім наміренню собралисьмо ся ми Русини, котрим добро і щастє народу на сердци, і будем ділати в спосіб наступуючий:
а) Первим заданнєм нашим буде заховати віру і поставити на рівні обрядок наш і права церкви і священиків наших з правами других обряд- ків.
б) Розвивати і взносити народність нашу во всїх єї частях: видосконаленнєм язика нашого, запровадженнєм єго в школах низших і виеших, видаваннєм письм часових, утримованнєм кореспонденцій з письменними так нашими, як инши- ми до щепу славянського належащими, розши- реннєм добрих і ужиточних книжок в язиці руськім і усильним стараннєм впровадити і на рівні поставити язик наш з иншими в урядах публічних і т, д.
в) Будем чувати над нашими правами конституційними, розпізнавати потреби народу нашого, і поправлення биту нашого на дорозі конституційній шукати, а права наші від всякої напасти і оскорблення стало і силно хоронити.
0 тім то всім вас Браття Русини! свідомих чиним, і упоминаєм, абисьте так, як досі, незломную віру заховали нашому Найяснійшому Цісарови і Королеви конституційному Ферди- нанду I. в тім сильнім переконанню, що під можним заступленнєм Австрії права наші і народність наша укріпИти ся і сили свої розвинути могуть.
При тім вас уважних робим, що так як з одної сторони святим нашим обовязком буде права, народність нашу напротив всіх замахів так домових як чужосторонних силне і стале боронити, так з другої сторони сам Бог і право
людскости наказує, абисьмо напротив тих, котрі попри нас также ся о свое добро і свою народність старають, жадної ненависти в сердцях наших не живили, но як щирі сусіди одної землі в згоді і єдности жили.
Абисьмо тому нашому наміренню тим скутеч- нійше могли відповісти, взиваєм вас иаконець Браття! абисьте, як і ми во Львові Головну Раду занязали, так і ви в тім самім наміренню в по- менші ради ся збирали, скоро вам спосіб до того подамо.
A тепер Браття завірте нам Русинам! і будьте переконані, що тілько на такій дорозі станемося тим, — чим бити' повиннисьмо, — стаиемося честним, просвіщеним свободним народом!!!
Львів, дня 10. мая 1848.
Григорій Яхимович, епископ, предсідатель. Заступники предсідателя: Михаїл Куземський, cxo- лястик, Іоан Борисикевич, письменник. Секретарі: Михаїл Малйновськйй, проповідник катедраль- ний, ТеодорЛеонтович, архівістТовариства Кред“.
5.