Ill Галичина під Австріею. Марія Tepeca і ЙосиФ II.

B 1772 роцї Польщу розібрано, хоч на разї ще не всю: Австрія, Росія і Пруси взяли по доброму кусневи краю, решту полишено польському королеви. Австрія дістала Галичину майже в такім обємі, як тепер.

B Австрії панувала тодї цїсарева Марія Тереса. Вона з разу не хотїла мішати ся до розбору Польщі, та улягла намовам пруського короля Фрідріха II. Кажуть, що вона з слїзми в очах підписувала декрет на розбір Польщі.

Перша дуже важна постанова, яку новий австрійський уряд видав по забраню Галичини, була та, що скасовано старий польський спосіб войованя, так зване pmpolite ruszenie. B Польщі шляхта тілько собі самій присвоїла право носити оружє і йти на війну; вона во'

лїла довести Полылу до упадку, нїж допустити до утвореня регулярного війська, бо се було би значило — дати підданим оружє в руки, а се було би з часом мусїло повести й до наданя під* даним більших прав, більшої свободи. Отже перша постанова австрійського уряду підтинала в самім корени той шляхетський порядок. Замісь виключно шляхетського війська мало бути заведене військо з охотників навербованих і оплачуваних із державної каси: дотеперішній обовязок шляхти до ,,pospoli- tego Tuszeniaⁱⁱ перемінено на грошевий податок, так звану контрібуцію. Ce була перша важна постанова, видана ще в груднї 1772 p., перша дїра проломана в мурі старих польських панщи- зняних порядків. Тою дїрою поплили нові і що*раз нові хвилї, грозячи в першім розгонї зовсїм розмити дотеперішню хлопську неволю.')

Аби відповідно розложити військову контрібуцію на всїх шляхтичів, мусїв уряд знати їх заможність, їх доходи. I ось патентом із 22. грудня 1772 ^[4]

року наказано всїм дїдичам, аби як найдокладнїйше посписували всї грунти свої і своїх підданих, їх повинности в роботизнї, чиншах і данинах, одним словом усе, що може вплинути на вимір податку. Мав уряд чимало клопоту з панами, поки постягав ті описи, та в кінцї таки їх постягано і зложено до купи; вони називають ся основними і н в e н т a p і я м и (Stock-Inventarien) і були вихідною точкою при всїх дальших змінах, а також при спорах між громадами й підданими за-для панщини.¹)

Як бачите, уряд з разу не тілько не змінював нї в чім старих панщизня- них порядків, але навіть немов би тихцем позволив дїдичам повписувати в ті інвентарії такі тягарі на хлопів, які самі хотїли.

уряду могли їх присилувати. Зараз побачимо, πιο ті закиди зовсім iieo- правдані.

Уряд знав дуже добре, ідо в тих панських інвентаріях може бути богато неправди, можуть бути хлопські тягарі подані більші, нїж були вперед, а про те панські доходи менші нїж були на правду. От тим то видано 25. лютого 1774 p. новий патент, котрим завізвано панів до щирого і правдивого зізнаня (фасії) своїх доходів, а тим, котрі би сего не зробили, загрожено карою. Ta правдиве фасіонованє доходів — се була з давен давна для польської шляхти така річ, котрої вона не любила гірше хріну. Минав рік 1774, а фасій або зов- сїм не було, або понадсилано зовсїм фальшиві. Патентоміз 17. грудня 1774 p. дано всїм панам іще три місяцї часу до намислу, аби визнали правду; певна річ, що чимало панів було доткливо покараних за фальшиві фасії. Ha підставі тих двох документів, штокінвента- ріїв і фасій, заведено патентом із 8. цвітня 1775 року рустікальний податок для Галичини. Сї два документи були також підставою до означуваня підданських повинностий. Тай то не виключ-

ною підставою.¹)

Патентом із дня 5. сїчня 1781 p. постановлено, що тілько такі штокін- вентарії мають мати повну важність, проти котрих піддані від самого початку австрійського панованя не підносили нїяких жалоб і котрі подано згідно в штокінвентаріях і в пізнїйших фасіях. Коли-ж селяни жалують ся на ново наложені тягарі і можуть старими, ще з польських часів, інвентаріями або ин- шими документами доказати, що дав- нїйше такого тягару не поносили, або коли пан вимагає від селян більше, нїж сам подав у фасії 1774 p., то сей новий тягар мусить бути скасований.²) Ta се був тілько перший крок до обмеженя панської всемогучости.

'

тило шсареву під конець житя до всяких перемін у підданських відносинах,¹)

Ta ось 1780 p. Марія Tepeca вмерла і панрване обняв її син, знаменитий цї- cap Иосиф II. Він уже довго перед тим, іще від 1765 року, обік своєї матери завідував справами держави, обїхав пару разів усї краї і старав ся пізнати їх стан і потреби. Він був перенятий просвітними, поступовими думками свойого часу і сильно вірив у те, шо самовладний, просвічений монарх силою своєїволїтадержавної власти може підняти всю суспільність на висший ступінь розвою. Відповідно до тодїшньої політичної науки Иосиф II. уважав хлї- боробство головним богацтвом краю, ^_i а стан селянський найважнїйшим станом, тим, що своєю працею годує і збогачує всї инші. I він постановив собі зробити все, що можна, для піднесена сего стану. Горячий і відважний, люблячи завсїгди йти просто до мети, він зараз на початку свойого самостійного правлїня письмом до надворної

.,

r ,

MUriinUerg, I>b* Bauernbefreiung uml (ІІо Auflosimg des gutsherrIі