Соціологія
Розподіл випадків передсмертного постриження за соціальними групами
| Соціальна група | Роки випадків | Число випадків |
| Князі (царі) | 1195. 1198. 1228 (3). 1258. 1263. 1269. 1295. 1299. 1303. 1304. 1322. 1340. 1345. 1354. 1355. 1359. 1365. 1370. 1383. 1387. 1393. 1399. 1402 (2). 1404. 1408. 1409. 1413. 1414. 1415. 1420. 1425. 1426. 1432. 1442. 1456. 1476 (2). 1522. 1533.1535.1584.1605 | 43 |
| Княгині | 1183. 1206. 1244. 1312. 1331. 1345. 1364. 1389. 1392. 1399. 1404.1407.1453.1544 | 14 |
| Інша знать | 1204. 1206. 1207. 1220. 1243. 1247. 1374. 1390. 1392 (2). 1393. 1387. 1400. 1405. 1410. 1415. 1417 (2). 1419. 1421 (2). 1465 (2). 1466. 1476. 1490 | 26 |
Розподіл випадків передсмертного постриження за соціальними групами, як і слід було очікувати, дає рішучу перевагу князям. Разом з тим маємо значну
кількість представників нетитулованої знаті — перш за все, це новгородські та псковські посадники, тобто очільники цих республік. Служила знать представлена кількома московськими боярами і одним (!) дяком (щоправда, цей Василь Момирев був дуже помітною особою в адміністрації Івана 3-го).
Таким чином, звичай передсмертного постриження не був монополією правителів, а проникав і в середовище людей нижчого соціального стану, повторюючи в цьому шлях поширення християнства — від князів — в маси народу.
Розглядаючи групу княгинь, ми маємо пам’ятати, що джерела не завжди дають нам упевненість в тому, що княгиня, котра померла у черницях, постриглась саме перед смертю (як, наприклад, Марія, 1206 р.).
Якщо ми будемо читати самі тільки записи про смерть Марії Ярославівни (1485 р.) чи Ірини Федорівни (1604 р.), то можемо прийняти їх за постриження перед смертю; і тільки інші записи показують, що вони прийняли чернецтво значно раніше. Тому для княгинь звичай передсмертного постриження перетинається зі звичаєм постриження вдової княгині у черниці (перший з таких випадків — 1218 р., невідома на ім’я дружина Костянтина Всеволодовича, в черницях Агафія).Але якщо для вдових княгинь прийняття чернецтва було нормою поведінки, для князів це було неможливо. Аби ти князь і виконуєш функції правителя, або ти чернець і правити не можеш. Тому всі випадки смерті князів у чернецтві — це постриження перед смертю. Єдиний виняток — князь Григорій у Пскові (постригся у ченці в 1404 р., помер в 1417 р.; але під час перебування в монастирі він князівських функцій не виконував). Саме на цьому жорсткому розподілі обов’язків правител і ченця було засновано звичай усунення політичних противників шляхом примусового постриження їх у ченці.
В цілому на розподіл по соціальних групах має надзвичайно сильний вплив характер нашої джерельної бази. Літописи цікавляться в основному правителями і майже не згадують про існування інших груп населення. Тому на підставі розглянутих джерел ми не можемо визначити, наскільки глибоко цей звичай проникав у маси.