Генеалогія
Генеалогія випадків передсмертного постриження
Для генеалогічних побудов ми маємо достатні дані лише для князівського роду Всеволода Велике Гніздо / Ярослава Всеволодовича.
На діаграмі ми бачимо, що звичай передсмертного постриження мав найбільше поширення у старшій гілці роду — нащадках Олександра Невського. В цій гілці чітко простежується дві хвилі застосування звичаю: перша — упродовж чотирьох поколінь, від самого Олександра (1263 р.) до Івана Івановича (1359 р.) багато представників роду приймають передсмертний постриг; далі упродовж наступних 4 поколінь — від Дмитра Донського (1389 р.) до Івана 3-го (1505 р.) - правителі чернецтва не приймають, звичай сильно скорочується; друге пришестя цього звичаю упродовж двох поколінь спостерігаємо в 16 ст. - від Василя 3-го (1533 р.) до Івана 4-го (1584 р.).Для середньої (суздальської) гілки роду ми не маємо досить матеріалу, щоб стверджувати якусь закономірність пострижень. Після того як Москва захопила Суздальсько-Нижегородське князівство, ці князі переходять на службу до московських правителів і відповідно до логіки літописців - зникають зі сторінок наших джерел. Літописи не цікавляться служилими князями так само, як вони не цікавляться й іншими слугами — пічниками, собачниками, конюхами...
Щось подібне слід сказати і про молодшу (тверську) гілку роду — там ми також не маємо досить даних для встановлення закономірностей. Але тверські князі — це вам не суздальські! Їх нагнути на службу Москві не вдалося. Цей рід вигас, але шиї ні
перед ким не згинав.
Фрагмент генеалогії ростовських князів
За межами роду Ярослава Всеволодовича ми маємо деякі відомості про ростовських князів — нащадків його старшого брата Костянтина Всеволодовича. Ми бачимо, що у двох поколіннях шість представників цього роду прийняли перед смертю чернецтво.
Про п’ять із цих випадків нам повідомляє одне джерело — Московський Академічний літопис, який в своїй останній частині був літописом ростовських князів. Жодна з цих звісток не повторена в інших літописах.Церковный характер Ростовского свода доказывается и тем, что начиная с 6912 г., в целом ряде известий о кончине членов княжеского дома сообщается о принятии ими перед смертью монашеского имени [Шахматов А. А. Обозрение русских летописных сводов 14 — 16 вв. — М.: 1938 г., с. 227] На мою думку, ці звістки МАЛ промовляють не за специфічно-церковним характером літопису, а за існуванням певної родової традиції передсмертного постриження — традиції ростовського князівського дому.
Додаткову підпору для цієї традиції можна знайти у П1Л та П2Л, де повідомляється про постриження псковського намісника — князя Федора Олександровича із ростовського дому. Він тяжко захворів, прийняв постриг у Пскові, поїхав до Москви і там помер. Тобто цей епізод його життя проходив поза межами впливу ростовського архієпископа і ростовських попів, і постриження в таких умовах, на мою думку, слід розцінювати як слідування неписаному кодексу поведінки ростовських князів.
Отже, розгляд генеалогії передсмертних пострижень переконує нас у тому, що родові традиції мали значний вплив на поширення цього звичаю; центральним моментом тут було постриження Олександра Невського — авторитетного предка московських князів. Це постриження було добре відомим, записано у багатьох літописах і викликало намагання слідувати його прикладу.