Хрещення святої Ольги
Хрещення св. Ольги у “Палінодії” описане як третій етап хрещення, у всіх інших джерелах - як четвертий. Текст цього фрагмента в основному мало чим відрізняється від тексту “Повісті минулих літ”.
У досліджуваних пам’ятках зроблено тільки дві реальні правки - у Патериконі хрещення св. Ольги датується 958 р., а не 955 р. Причину цього знаходимо у тексті Густинського літопису, де сказано про час її хрещення: “въ лѣто 955 яко нашъ Рускій лѣтописца глаголетъ, а ведлугъ Бароніуша лѣто 958”. Інше датування маємо у “Катехізисі” - 963 р. Така особливість разом із деякими іншими увагами дозволила Петру Сасу припустити, що Лаврентій Зизаній користувався якимось особливим літописом (автор назвав його “невідомим літописцем”), що мав хронологію на основі “Алексан- дрійської ери”, де різниця між датою від заснування світу і від Різдва Христового становить 5500, а не 5508 р. Це було б додатковим підтвердженням теорії М. Брайчевського про існування “Літопису Аскольда”, для якого характерна була саме “Александрійська ера”[1039]. На його думку, на це вказує і доволі плутане повідомлення про константинопольського патріарха того часу. Проте плутанина з переведенням дат для того часу не є нічим оригінальним. Сам виклад у “Катехізисі” не виходить за межі різноманітності повідомлень про св. Ольгу, які побутували у XVII ст.Інформація про ім’я імператора, за якого св. Ольга відвідала Константинополь, не є тотожною в різних зведеннях, у досліджуваних нами творах тотожна - згадується тільки Костянтин Багрянородний (за Іпатіївським і Хлєбніковським літописом). У Іпатіївському[1040] та Густинському літописах[1041] тотожне й ім’я патріарха - Полієвкт. У Хлєбніковському списку ім’я патріарха випущене[1042]. М. Стрийковський імені патріарха також не вка- зує[1043].
Наразі маємо цікаву можливість побачити всі можливі варіанти, доступні книжнику XVII ст., а також роздуми на цю тему на підставі розвідки, доданої свт. Димитрієм (Тупталом) до написаного ним житія св. Ольги[1044]:“Котрого літа, за котрого царя грецького і від якого патріарха Ольга блаженна отримала Святе Хрещення, про те немає точної звістки, оскільки в Історіях та Літописаннях чимало невідповідності трапляється.
У Пролозі пишеться, що хрестилася Ольга за Царя Іоанна Цимисхія від патріарха Фотія, літа буття світу 6463 (955)[1045]. Таке [датування] і в рукописних Четіях знаходимо.
У Книзі правил святих отців, названій Кормчою, в царство благовірного царя Олексія Михайловича, в патріаршество святішого Никона в Москві, виданій на листі восьмому, про хрещення святої Ольги пишеться, що відбулося [воно], в царство Іоанна Цимисхія, за патріаршества Василія Скамадрена[1046].
Преподобний Нестор Літописець Печерський Київський оповідає, що велика княгиня руська Ольга хрестилася в царство Костянтина, що був восьмим того імені, прозваний Багрянородним, сина царя Льва премудрого, за патріаршества Полієктового[1047].
Георгій Кедрин, історіограф грецький, у своєму Синопсисі, хрещення Ольги оповідає в царство Костянтина Багрянородного, сина Левового, у патріаршество ж Феофілактове.
Також й інший грецький історіограф Іоанн Куропалат, за Костянтина у патріаршество ж Феофілактове хрещення Ольги Россійської княгині зазначає.
Ще ж і третій грек Іоанн Зонарос, про Феофілакта патріарха оповідає, що був у той час, коли хрестилася Ольга.
Для такої суперечності не наважився [я] в хрещенні св. Ольги написати [ні] ім’я цареве, ні патріархове. Вирішив же тут навести ряд царів і патріархів, літа, що були, так:
| Різдва Христового | |
| 858 | В літо від сотворіння світу 6366, цар Михаїл син Феофіла й Феодори, вигнав святішого патріарха царгородського Ігнатія, звів на престол Фотія. |
| 867 | Літа 6375 цар Михаїл вбитий, по ньому постав на царство Василій Маке- дона. Той зігнав Фотія з престолу патріаршого, знову повернув святого Іг- натія на престол. |
| 878 | Літа 6386 Ігнатій святий преставився, Фотій знову престол прийняв зво- ленням царя Василія Македоном. Від цього царя Василія і від патріарха Фотія присланий був архієрей в Русь, котрий вклав Євангеліє у вогонь, і не згоріло, а в той час княжив у Києві Олег з молодим Ігорем Рюриковичем. |
| 886 | Літа 6394 цар Василій Македон помер. Настав по ньому син його Лев премудрий, і знову Фотій з патріаршества зігнаний був, прийняв же по ньому престол Стефан, брат царів. |
| 888 | bgcolor=white>В літо 6396 Стефан патріарх помер, Анатолій настав[1048].|
| 890 | В літо 6398 Анатолій помер, настав Миколай Містик[1049]. |
| 901 | В літо 6409 Миколай з патріаршества зігнаний, Євфимій же, духівник царів, на престол зведений[1050]. |
| 903 | В літо 6411 Ольга одружилася з великим князем Київським Ігорем Рюриковичем. |
| 911 | В літо 6419 цар Лев премудрий помер, настав по ньому син його Костянтин, восьмий того імені, прозваний Багрянородним. Патріарх же Євфимій зігнаний був із престолу, а Миколай Містик знову на престол повернутий був. По Миколаї був патріарх Стефан Амасійський, по Стефані Трифон, по Трифоні Феофілакт[1051]. |
| 954 | В літо 6462 Феофілакт патріарх помер, настав Полієвкт. Царствував Костянтин Багрянородний. |
| 955 | В літо 6463 Велика княгиня Ольга прийняла святе хрещення в Царгороді. |
| 960 | В літо 6468 Костянтин Багрянородний помер. |
| 969 | По ньому син його Роман був, по Романі - Никифор, прозваний Фокою. З цього кожен, хто бажає, хай погляне і побачить, хто був цар, і хто патріарх на час хрещення Ольги святої. |
Враховуючи нюанси оповіді про хрещення св.
Ольги в концепції ба- гатоступінчатого хрещення, звернемо увагу ще на одну особливість, характерну для всієї пізньої літератури, присвяченої св. Ользі. Хоча з літописного тексту, та й із запису про приїзд св. Ольги, залишеного самим Костянтином Багрянородним[1052] [1053], добре видно, що хрещення київської княгині було особистим, але у пізніх українських пам’ятках наголошується, що княгиня “возвратившися Олга въ Рускую землю, многихъ ко вѣрѣ приведе” (Густинський літопис), проте й ця ремарка також є традиційною “токмо сына своего Святослава не може увѣщати”. Зрозуміло, що навіть особисте хрещення княгині не могло не вплинути позитивно на життя наявної в той час християнської общини Києва, як і на її збільшення, але в даному разі бачимо саме спробу ідентифікувати хрещення св. Ольги як спробу хрещення всієї держави.Тож автори більшості досліджуваних текстів вже звично заявляють, що християнство знову не привилося через чисельні війни та князів- поган (звичайно, мається на увазі Святослав). Цей фрагмент є перехідним до розповіді про Хрещення св. Володимира. На цьому, власне, у більшості досліджуваних нині пам’яток текст “концепції” закінчується і продовжується звичайний виклад житійного матеріалу. Та навіть у тих текстах, де п’ятий етап (у “Палінодії” - четвертий) виведений повністю - не знаходимо наразі особливостей, які потребували б окремого дослідження. Отже, відзначаємо лише наявність цього п’ятого етапу.