Кодифікація римського права

Досить велика кількість та різноплановість нормативного матеріалу, що накопичився в Стародавньому Римі, обумовили започаткування в імперський період цілої низки кодифікацій. Перші спроби кодифікацій були зроблені приватними особами в Codex Gregorianus, що об’єднав конституції від Андріана (ІІ ст.

Перша офіційна кодифікація відбулася в V ст. н. е. Імператор Феодосій ІІ видав Codex Theodosianus (Кодекс Феодосія), в якому були зібрані і систематизовані імператорські конституції, починаючи з Костянтина. Конституції, що з’явилися після прийняття кодексу, отримали назву новели Феодосія.

Але найбільше значення для романістики має кодифікаційна робота, проведена в першій половині VI ст. н. е. за часів правління Юстиніана. Кодифікація була потрібна для цілісної логічної побудови законодавства, що існувало без певної системи, та з метою врегулювання численних його суперечностей. Крім того, Юстиніан намагався пристосувати норми до потреб тогочасного суспільства. Про це свідчить ліквідація стародавніх ритуалів на зразок mancipatio, emancipatio, cretio.

Для кодифікації імператор створював спеціальні комісії. Першим результатом цієї роботи 529 р. став так званий Кодекс першого видання, який до нас не дійшов. 533 року був складений та обнародуваний збірник, що вміщував фрагменти творів класичних юристів під назвою Digesta або Pandectae. Збірник отримав загальнообов’язкове значення та складався з 50 книг, що поділялися на титули та фрагменти. Дігести поєднують витяги з 275 творів 38 юристів.

Того ж таки 533 року був виданий підручник з римського права, який, однак, отримав силу закону. Він називався «Інституції» та був складений на основі інституцій Гая.

Разом зі згаданими роботами, з метою вирішення найсуперечливіших питань в галузі цивільного права, був переглянутий Кодекс першого видання, внаслідок чого 534 року з’явився Кодекс нового видання, що зберігся дотепер.

Здійснюючи кодифікацію, комісії мали право частково змінювати норми для пристосування їх до умов тогочасного суспільства. Такі зміни отримали назву інтерполяцій.

На момент правління Юстиніана існувало три збірники — Інституції, Дігести та Кодекс, але розвиток законодавства на цьому не закінчився,— імператор видавав нові закони, що називалися Новелами (тобто новими законами). Пізніше, після Юстиніана, Новели були також зібрані в окремий збірник і разом з Інституціями, Дігестами та Кодексом склали єдину систему римського законодавства, що в середні віки отримав назву Corpus Iuris Civilis (звід цивільного права).

Цитати із цього зводу в науковій літературі позначаються так. Назва збірника — першою великою літерою: І — Інституції, D — Дігести, С — Кодекс, N — Новели. Після того, залежно від структури кожного з джерел, через крапку або кому ставиться певна кількість цифр, що означають підрозділи збірника. Так, наприклад, в Інституціях — I.1.2.2 (Інституції, 1 книга, 2 титул, 2 параграф), в Дігестах — D.4.2.21.5 (Дігести, 4 книга, 2 титул, 21 фрагмент, 5 параграф) тощо.

Семінарське заняття

Поняття та види джерел права.

Звичаєве право та закон.

Едикти магістратів.

Діяльність юристів.

Кодифікація римського права. Термінологічний словник aediles curules (курульні едили) — магістрати, які відповідали за порядок в місті

agere — повноваження щодо ведення справи в суді, де юрист виступав від імені сторони в процесі

amplissimum ius est in edictis duorum praetorum, urbani et peregrini (Gai., 1.6) — едикти міського претора і претора перегринів містять в собі найповніше право

cavere — повноваження щодо укладення позовів, угод та заповітів

Codex Gregorianus — приватна кодифікація, що об’єднала конституції від Андріана (ІІ ст. н. е.) до кінця ІІІ ст. н. е.

Codex Hermogenianus — приватна кодифікація що доповнила по-

передній кодекс конституціями до Костянтина (початок IV ст.

Codex Theodosianus (Кодекс Феодосія ІІ) — перша офіційна кодифікація, що зібрала і систематизувала імператорські конституції починаючи з Костянтина

commentarii magistratuum — звичаї, що склалися в практиці магістратів

corpus inscriptionum latinarum — звід латинських написів

Corpus Iuris Civilis — звід цивільного права

Digesta (Pandectae) — збірник, що вміщував фрагменти творів класичних юристів (533 р.)

fons omnis publici privatique iuris — джерело всього публічного та приватного права

ius non scriptum — неписане право

ius publice respondendi — право надавати офіційні консультації. Це право мали юристи

ius scriptum — писане право

leges — закони

leges XII tabularum — закони ХІІ таблиць

lex Aquilia — закон Аквілія (ІІІ ст. до н. е.) про відповідальність за пошкодження або знищення чужих речей

lex Falcidia — закон Фальцидія (І ст. до н. е.) про обмеження заповідальних відказів (легатів)

lex Poetelia — закон Петелія (IV ст. до н. е.) про відміну продажу в рабство та вбивства боржника

mores maiorum — звичаї предків

per formulas — за формулою

prudentes — юристи

respondere — повноваження виказувати свою думку з приводу різноманітних запитань, приватним особам

senatusconsulta — закони, що їх видавав сенат Завдання для перевірки знань 1. Які види джерел римського права розрізняє сучасна наука?

Яке джерело права вважалося основним в республіканський період?

Види професійної діяльності юристів.

Які джерела римського права є наслідком кодифікації Юстиніана?

Що таке Corpus Iuris Civilis? Рекомендована література 1. Дождев Д. В. Римское частное право: Учеб. для вузов / Под общ. ред. академика РАН д-ра юрид. наук, проф. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА, 2002. — С. 82—127.

Підопригора О. А. Основи римського приватного права: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів. — К.: Вентурі, 1997. — С. 23—44.

Новицкий И. Б. Основы римского гражданского права. — М.: Юрид. литература, 1972. — С. 19—42.