Предмет і об'єкти ревізії

Ревізія як складова науки господарського контролю. Важливе значення має місце ревізії в системі науки про господарський контроль, адже від правильного його розуміння залежать перспективи розвитку самої ревізії та межі її застосування на практиці.

Ревізія є складовою частиною науки про контроль, про методику і технічні прийоми вивчення законності господарських явищ, виявлення відхилень у господарюванні, їх обґрунтування та опис, визначення та відшкодування матеріальної шкоди, способів профілактики та попередження порушень. Вона виникла і розвивається на основі творчого застосування сучасних досягнень обліково-економічних та юридичних наук і спирається на теоретичні положення науки про господарський контроль. В ній широко використовуються методи та прийоми, запозичені з обліку, статистики, економічного аналізу, фінансів та інших наук, що не виключає існування власних способів контролю, але це не перетворює ревізію на бухгалтерську, статистичну чи фінансову науку.

Для правильного розуміння сутності ревізії важливо розмежовувати використання нею готових даних інших наук від їх активного застосування в практиці здійснення ревізії. Методи інших наук не механічно переносяться в ревізію, а науково оброблюються та пристосовуються до її мети та функцій. Методика ревізії - це не сукупність розрізнених способів та приймів, що взяті із різних наук, а якісно нова методика. В той же час ревізію не можна розуміти як вчення про щось незмінне, зведення ревізійних постулатів.

Основу ревізії складає господарська діяльність підприємств, а сама вона є розділом науки господарського контролю, який вивчає стан, структуру, динаміку, способи виявлення та причини виникнення господарських порушень в цілому, окремі їх види, техніку визначення та порядок відшкодування завданих збитків, заходи щодо їх попередження в майбутньому. Критерієм, який найбільш чітко характеризує ревізію і в той же час відокремлює її від інших методів контролю, є вивчення нею операцій, що здійснились на підставі документальної інформації. Господарські операції являють собою економічні явища, які здійснюються на різних ступенях управління виробництвом і виражаються в грошових та натуральних вимірниках. Вони ширше поняття "бухгалтерські операції", які є предметом записів в інформаційній системі підприємства за допомогою подвійного запису, що викликають зміни в структурі активів, капіталу та зобов'язань. Будь-якому підприємству властиві специфічні економічні явища, які випливають з характеру його діяльності. В зв'язку з цим предметом ревізії в рамках інформаційної системи підприємства є процеси господарської діяльності.

Ревізія досліджує документальні дані шляхом спеціальних знань, вивчає питання, передбачені програмою з обліково-юридичних сторін. Головне в ревізії - вивчення специфічними способами господарських операцій, які здійснилися, з точки зору їх законності, доцільності та достовірності, у складанні ревізором висновків з питань, які відносяться до господарської діяльності підприємства і відображені в письмовій інформації. Але визначення предмета ревізії як дослідження операцій бухгалтерського обліку звужує компетенцію ревізора у вирішенні завдань, які стоять перед ревізією.

Предмет та об’єкти ревізії. Розвиток вчення про предмет ревізії пройшов два етапи. Перший - характеризувався прагненням вчених розвивати ревізію як прикладну науку, другий - створити теоретичні основи ревізії як самостійного розділу науки господарського контролю.

При визначенні предмету і змісту ревізії враховують такі її важливі сторони:

а) об'єкти ревізійного вивчення;

б) спеціальні способи та прийоми вивчення господарювання;

в) цілі і функції ревізії, які полягають у встановленні дійсних наслідків господарювання;

г) характер ревізії як спеціалізованого методу господарського контролю;

д) особливості ревізії, які полягають в тому, що при її здійсненні використовуються й інші елементи методу господарського контролю;

є) прийоми ревізії, засновані на обліково-економічній інформації і являють економі ко-юридичну діяльність, результати якої використовуються в комплексному,

узагальненому вигляді, впроваджуються на мікро- та макрорівні.

Основна риса ревізії - її ретроспективний характер. В цьому її головна відмінність від інших методів контролю. Вона звертається до минулого для пізнання істини, для вивчення законності та достовірності здійснених фактів з метану попередження зловживань та розкрадань. Ревізор, оглядаючи документи та вивчаючи операції, перевіряє їх достовірність та законність. Отже, ревізійний пошук передбачає наявність мети, яка і є значним доповненням до поняття "пошук" в ревізії. Не можна говорити про пошук в

ревізії, якщо поставлена мета досягається відразу. Наприклад, ревізору відомо, що прибутковий касовий ордер № 12 підроблений. Не дивлячись на те, що він витрачає час на знаходження ордера серед маси документів, це не є пошук. Таких випадків в ревізії практично не буває. Саме ревізія і полягає в пошуку невідомого. Пошук в ревізії - рух до мети, процес, що розгортається у часі та представляє собою певну послідовність ревізійних дій.

Ревізії притаманний і реконструктивний характер (від слова "реконструкція" від латинського constructio - побудова). Вивчаючи відповідну інформацію, ревізор відтворює картину минулого за наявними в його розпорядженні письмовими свідченнями. Оглядаючи документи, вивчаючи сутність операцій, він уявно представляє (реконструює) ланцюг взаємопов'язаних фактів.

Профілактичний характер ревізії - одна з її характерних рис. Профілактика сприяє усуненню господарських порушень, попереджає можливість їх виникнення в майбутньому. Звідси можна сформулювати деякі висновки, які допомагають визначити предмет ревізії.

Оскільки господарська діяльність в процесі здійснення контролю розуміється як багаторівнева: бригада, ділянка, цех, підприємство, об'єднання, комплекс, відомство та міністерство, то І ревізія проводиться на всіх цих рівнях. Виходячи з цих особливостей ревізії, можна стверджувати, що вона вивчає документально зафіксовані операції, які здійснилися в процесі кругообігу засобів підприємства за допомогою специфічних способів та прийомів з позиції законності, достовірності та доцільності.

Таке визначення предмету ревізії відображає закон інтеграції та диференціації знань, а також дає можливість виділити коло об'єктів ревізії, розробити її загальну методику, встановити структуру і систему ревізії як розділу науки про контроль та навчальної дисципліни, уточнити мету та функції ревізії в сучасних умовах господарювання.

Отже, предметом ревізії є документальні дані, що вивчаються шляхом застосування спеціальних прийомів з позиції їх законності, достовірності та доцільності. До предмету ревізії відносяться процеси і явища, пов'язані з господарською діяльністю підприємства і відображені документально, а межі їх перевірки визначаються програмою ревізії.

Досліджуючи негативні явища в господарській діяльності підприємства, . які також є предметом ревізії, ревізор неминуче виявляє і позитивні сторони, інакше неможливо об'єктивно розв'язати всі завдання, поставлені перед ревізією.

Кожне підприємство з метою забезпечення безперервності процесу виробництва забезпечує ч безперервність процесу постачання сировини та реалізації готової продукції, організовує планомірний кругообіг своїх засобів.

Господарські процеси розглядаються як сукупність складових елементів -фактів господарського життя.

Оскільки ревізія покликана вивчати діяльність підприємства, то на перший погляд здається, що її об'єктом є підприємство, де вона знаходить необхідний для пізнання матеріал. Але вивченням діяльності підприємства займаються й інші економічні науки, такі як політекономія, статистика, економічний аналіз тощо. Отже, об'єкти можуть бути предметом дослідження не однієї, а декількох галузей науки. Відмінність полягає в тому, що в окремому випадку ці об'єкти розглядаються зі своїх специфічних і особливих сторін, які притаманні саме цій науці.

Об'єктами ревізії є окремі господарські факти і операції, що формують господарські процеси, вся сукупність яких є господарською діяльністю певного суб'єкта.

Ревізія в кожному конкретному підприємстві охоплює рух всього комплексу активів і зобов'язань, а також всі зміни в структурі капіталу. Активи підприємства за тими чи іншими ознаками об'єднуються в економічно однорідні групи (необоротні, оборотні, вилучені засоби, джерела їх формування тощо), кожна з яких і є самостійним об'єктом ревізії. В цьому випадку терміном "об'єкт" позначаються окремі елементи предмету ревізії.

На будь-якому підприємстві об'єктом ревізії є документальна інформація про: наявність та рух коштів і цінностей; придбання засобів виробництва, які необхідні для виробничого процесу; витрачання основних засобів, тобто їх знос в процесі експлуатації; дотримання трудового законодавства; собівартість створеного продукту; наявність і рух виготовленого продукту та пов'язаних з ним грошових, розрахункових та кредитних операцій; джерела формування коштів, їх цільового призначення та використання; дотримання діючого Статуту підприємства та інших < установчих документів.

Об'єкти ревізії настільки різноманітні, що скласти вичерпний їх перелік практично неможливо. Сукупним об'єктом ревізії можна назвати документально зафіксовану наявність та рух активів підприємства і джерел їх формування. Поняття об'єкта ревізії конкретніше її предмету, воно передбачає основні та найбільш суттєві елементи того, що конкретно охоплює ревізія в кожній галузі економіки. Тобто, об'єкти ревізії в сферах виробництва, обігу та невиробничій сферах будуть мати деякі відмінності.

В найбільш загальному вигляді можна сказати, що об'єктами ревізії на промислових підприємствах є документальна інформація про:

• наявність та рух необоротних активів, включаючи природні ресурси як частину національного багатства, що знаходяться у користуванні підприємством;

• придбання (заготівлю) засобів виробництва, необхідних для створення суспільного продукту;

• витрати основних засобів, тобто частини зносу в процесі створення суспільного продукту;

• норми праці та норми споживання;

• дотримання трудового законодавства;

• визначення собівартості знову створеного суспільного продукту;

• наявність та рух виробленого суспільного продукту та пов'язані з ним грошові,

розрахункові та кредитні операції; ·

• джерела формування активів, їх цільове призначення та використання (власні та залучені джерела, фінансові результати, отримані в результаті господарювання);

• дотримання діючих на підприємстві Статуту, інших установчих документів та внутрішніх актів.

3.