41.Загальні поняття та базові підстави біхевіористської терапії.
біхевіоризм (від англ. behavior - поведінка) сформувався на початку XX в. Основоположником б. є американський зоопсихолог Джон Уотсон.
Б-тів взагалі не цікавить особистість як така.
Предмет дослідження б. -виключно поведінка. Звідси невроз - це неадаптована поведінка, що виникає в результаті неправильного научіння. Основне завдання поведінкової пт. полягає в навчанні новим, адаптивним способам поведінки.Основна ідея б. полягала в тому, що кожен стимул пов'язаний з певною реакцією.
Базові підстави поведінкової психотерапії (зош):
1.Терапевт не досліджує травмуючи події минулого чи внутрішні конфлікти;
2.Він уточнює яку поведінку потрібно змінити і як це зробити
3.Намагається безпосередньо модифікувати проблемну поведінку послаблюючи такі неадаптавні реакції як тривожність, виробляючи при цьому протилежні реакції чи маніпулюючи можливостями оточуючого середовища, чекання підкріплення чи покарання для формування зовнішніх дій.
4.Ефективність пт. Можна оцінити через рівень досягнення поставлених цілей
5.Успішна терапія, що сфокусована на симптомах, нерідко призводить до досить позитивних впливів на інші аспекти життя людини.
Основні поняття
Обумовлювання. Це поняття охоплює всю область впливу на поведінку. Воно пояснює поведінку як реакцію на певні стимули. Розрізняють два види обумовлення: класичне (за І. Павловим) і оперантне (за Б. Скіннер).
Класичне обумовлення полягає в тому, що научіння певної поведінки відбувається завдяки підкріплюючому поєднання стимулів. (собака, поєднували двох стимули - їжу (безумовний стимул) і включення світла (байдужий стимул)).
Оперантне обумовлення полягає в тому, що научення відбувається шляхом вибору стимулу, що супроводжується позитивним підкріпленням. Так, Б. Скіннер запропонував видавати спеціальні жетони за хорошу поведінку неповнолітнім правопорушникам, які перебувають у колонії.
За такі жетони можна було що-небудь придбати в місцевому магазині, але головне, що за допомогою такого стимулу формувалося соціально одобряемое поведінку.Крім того, існує безумовне научіння, яке відбувається поза спеціально організованого обумовлення, але може істотно вплинути на подальшу поведінку. Наприклад, дитину випадково злякала собака, і вона надалі панічно боятиметься всіх собак, навіть тих, яких показуватимуть по телевізору.
Генералізація (узагальнення). Це поняття, що відображає узагальнення реакції на подібні стимули. Наприклад, дитина, що боїться білих кроликів, починає боятися всіх білих невеликих тварин, а потім і білих пухнастих іграшок.
Згасання. Це поняття відображає закономірності, пов'язані із зникненням реакції, викликаної в результаті обумовлення. Як приклад наведемо експеримент Дж. Уотсона і Р. Райнер. За допомогою методу обумовлення вони сформували у 11- месячної дитини емоцію страху до білих щурів, застосовуючи різкий звуковий сигнал щоразу, коли дитина намагалася доторкнутися до тварини. Далі, поступово знижуючи неприємний звук при наближенні дитини до тварини, дослідники реєстрували згасання викликаної реакції страху.
Контробумовлення. Це поняття відображає дію обумовлення, не сумісне з початковим обумовленням впливів. приклад експеримент, проведений М. Джоунс. Для вилікування трирічної дитини від фобії кроликів вона застосувала механізм контробумовлення. Щодня під час прийому їжі дитиною М. Джоунс поміщала кролика на безпечній відстані, з кожним днем скорочуючи її. Експеримент мав позитивний результат: дитина перестала боятися кроликів. Тут як контробумовлення служив прийом їжі. На контробумовленні побудована техніка, при якій людину, яка страждає фобією, вчать розслаблятися в моменти, коли вона відчуває страх.
Ефект часткового підкріплення. Це поняття відображає феномен поведінки, коли підкріплення, хоча і не постійне, викликає бажану дію. Саме на цьому психологічному ефекті заснована, наприклад, дія азартних ігор або гральних автоматів.
Викликана емоційна реакція. У цьому понятті зафіксований феномен, коли пред'явлення байдужого умовного стимулу у поєднанні з хворобливим безумовним стимулом викликає страх при повторенні пред'явлення байдужого умовного стимулу. Наприклад, включення світла деякий час супроводжується легким ударом струму. Через деякий час при включенні світла виникає страх.
Реакція уникнення. Це поняття характеризується зникненням емоції страху, коли суб'єкт навчається уникати дії хворобливого стимулу. Наприклад, учень, боячись отримати погану оцінку, перестає ходити в школу.
Конфлікт. це поняття означає суперечність між потребою і пов'язаною з нею реакцією уникнення. Наприклад, дівчина хоче отримати освіту в престижному навчальному закладі, однак боїться вступних іспитів і не може подолати цю боязнь.
Надмірна поведінка (рухова, емоційна або розумова). Така реакція виникає як різновид реакції уникнення, коли генерализуются (узагальнюютьс ) дії, що отримали раніше негативне підкріплення, або вони заміщаються за допомогою спрямованості на інший об'єкт.