41. Земля, як об’єкт права власності.
З прийняттям у 1992 р. нової редакції Земельного кодексу України держава перестала бути єдиним, монопольним суб’єктом права власності на землю та інші природні ресурси. Згідно з цим Кодексом земля може бути об’єктом права не лише державної, а й комунальної, колективної і приватної власності.
Конституція У. 1996 р. проголосила землю та інші природні ресурси об’єктом права власності Українського народу (ст. 13), а також громадян, юридичних осіб і держави (ст. 14). Юридично право власності народу України на свою землю було закріплено в Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 р., законі У. “Про власність” та в Конституції У. Земля як об’єкт надбання Ккраїнського народу пов’язана з правом на всю територію, яку займає Україна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, з правом територіального верховенства народу від імені якого виступає держава. Конституція України (ст. 13) відображає ставлення Українського народу до землі, як до території і закріплює право тер верховенства народу як вираз політичного панування держави над певною частиною земної кулі. Конст. норма про землю як об’єкт права власності Укр народу засвідчує тер-ний поділ держави на регіони: Автономна республіка Крим, області, міста, селища і села. Право територіального верховенства Укр народа на землю, право на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування є інститутом конституційного, державного права, норми якого відносяться до публічного права.У зв’язку з встановленням в У. різних форм власності на землю і поділом земель за цільовим призначенням на категорії землі мають різний правовий режим. Земля як єдиний державний земельний фонд або ж землі відповідних категорій можуть розглядатися як об’єкт державного суверенітету, тобто як територія держави чи місцевого адміністративного формування. З метою забезпечення цільового і рац. використання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст.-культ. Призначення забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на якісний стан земель (глава 10 ЗК України).
В умовах ринкової економіки і тов.-грош. відносин земельна ділянка і побудовані на ній будівлі і споруди розглядаються як єдиний об’єкт права власності. У разі переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передб-х зем законодавством, і право власності чи право користування на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено договором.
Еще по теме 41. Земля, як об’єкт права власності.:
- § 2. Земля як об'єкт права власності
- Стаття 79. Земельна ділянка як об'єкт права власності
- 73.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права оборонного землекористування.
- 67.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права транспортного землекористування.
- 22. Відносини власності на фактори вир-ва і хар-р їх поєднання.Права власності
- 59.Суб‘єкти, об‘єкти та зміст права землекористування на землях населених пунктів.
- 63.Суб‘єкти і об‘єкти права промислового землекористування.
- 76.Суб‘єкти та об‘єкти права природоохоронного землекористування.
- 88. Право колективної власності: поняття, зміст, підстави виникнення, об’єкти, суб’’кти.
- Виникнення у громадян права приватної власності внаслідок приватизації об'єктів державної власності.
- 70. Суб‘єкти, об‘єкти , зміст та підстави виникнення, зміни і припинення права користування землями зв‘язку, ліній електропередач та іншого обладнання комунікаційного призначення.
- Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності
- § 9. Зміст права власності на землю, права й обов'язки власників земельних ділянок