41. Поняття адміністративного стягнення.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Види і порядок застосування А. с. регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Щодо гр-н і служб, осіб, які вчинили адм. правопорушення, згідно ст. 24 КпАП можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:

1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

4) конфіскація: • предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; • грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові: права керування транспортними засобами, права полювання); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

ЗУ може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватися як основні або додаткові А. с. Інші ж А. с. застосовуються тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і дод. стягнення. А. с. зз правопорушення накладається у межах, встановлених нормат. актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. (ст.25 КпАП)

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути застосовані такі заходи впливу (ст.24-1 КпАП):

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.