§ 6. Цивілізаиійний підхід до типології держави: контекст прогресу

Держава аграрного типу. Державний режим в умовах аграрної цивілізації є консервативним або терористичним. Соціальну основу державної влади становлять землевласники. Економічною ж основою державної влади була земля (у країнах Сходу - ще й вода).

надприродний, сакральний характер держави. Ця основа насамперед забезпечувалася за допомогою релігійної ідеології. Саме вона обґрунтовувала тезу про те, що держава є від Бога (або підтримується богами). Це дозволяє стверджувати, що держава аграрного типу в цілому була легітимною, хоча й знала узурпацію.

Приклад 16.5

Е. Тоффлер про владу в умовах аграрного типу держави

тих, люди рідко сумнівалися стосовно того, хто має прано та можливість розпоряджатися ними. Одягнений у ганчір'я селянин, відірвавшись від роботи, бачив

потрібен був ні політолог, ні газетний коментар, щоб розгадати загадку влади. Кожна людина знала, кому вона підкоряється.

Джерело; Тоффлер 3. Третья волна. - М.: АСТ. 1999. - С. 117.

Метою аграрної держави є захист інтересів пануючих верств. Для виконання цієї мети аграрна держава наділяється такими завданнями:

захистити інтереси пануючих верств від пригноблених;

захистити інтереси пануючих верств від нападів ззовні.

320РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Саме тому держава аграрного типу наділялася такими внутрішніми функціями, як охоронна (охорона форм власності, правопорядку та державного ладу, боротьба з повстаннями), економічна (оподаткування) і частково екологічна, що більшою мірою була пов'язана з охоронною функцією, а також політична. Щодо зовнішніх функцій, то вони зводилися виключно до військової (функція нападу та оборони) та дипломатичної.

Для реалізації цих функцій створювався відповідний механізм держави.

Статична структура державного механізму складалася з державних підприємств (іригаційні системи, що споруджувалися рабами, які належали фараонам, тобто державі), установ (існували державні школи, наприклад, Навігацька школа в Москві часів Петра І, що готувала гардемаринів; університети тощо) та органів, які утворювали державний апарат.

Динамічна структура механізму держави уособлювалася в основному в такій державній технології, як соціальна ієрархія. Хоча держава аграрного типу знала й інші технології: диктатуру (диктатура Сулли в Римі), бюрократію (китайське чиновництво) та адхократію (система приказів у Московському царстві).

Домінуючою формою правління була монархія. Як правило, вона була необмеженою. Проте траплялася й обмежена монархія, переважно це була договірна, дуархічна, органічна або традиціоналістична монархія. Щодо республік, то вони також існували і були, насамперед, пов'язані з розвитком приватної власності (Римська республіка, Генуя, Новгород тощо).

Форма державно-територіального устрою в умовах держави аграрного типу може бути або простою (національні королівства), або складною (багатонаціональні імперії). Держава аграрного типу знає також державо подібні об'єднання - конфедерації (Шумер, Еллада) та унії (Річ Посполита).

Політичні режими в аграрній державі е або демократичними (Афіни, Річ Посполита), або авторитарними (Московське царство), або' тоталітарними (держава асасинів). Державно-політичний режим, як правило, є соціалістським (допетровська Моско-вія). Проте держава аграрного типу знає й етатистський режим

Глава 16. Типологія держави: ІІивілІзаиійний підхід              321

(правління Петра І), і, хоча й дещо специфічний, цивілітарний режим (Римська республіка, яка намагалася піклуватися і захищати своїх громадян).

Публічний вимір аграрної держави може бути як поліархіч-ним (Афіни), так і олігархічним (Річ Посполита). Проте домінуючим виміром того часу був автархічний (необмежена монархія).

Правова система держави аграрного типу спирається на аналіз суб'єктно-сутнісного, інтелектуально-психологічного та нормативно-регулятивного рівнів.

Аналізуючи суб'єктно-сутнісний рівень, ми повинні мати на увазі, що основними суб'єктами права були землевласники. Інтелектуально-психологічний рівень формує основи правосвідомості суспільства, і за ним аграрний тип є неоднорідним. Так, у деяких державах повага до закону трималася виключно на страху перед покаранням. Це була переважна більшість держав того часу. Однак існували й осередки більш розвиненої правової культури та правосвідомості. Як приклад можна навести стародавній Рим. Нормативно-правовий рівень дозволяє дійти висновку про те, що звичайно норми права виходять від держави, однак у деяких з них існувало певною мірою розвинене громадянське суспільство, яке могло впливати на державу при прийнятті таких норм. Це, насамперед, є характерним для республіканської форми правління.

Держава індустріального типу. Державні режими в умовах індустріальної цивілізації варіюються від лібертарних (буржуазні держави періоду, який тривав від початку промислової революції в Англії і до світової економічної кризи 1929-1933 рр.) до біхевіористичних (буржуазні держави з 1933 року). Проте існували індустріальні держави як з консервативним, так і з терористичним режимом. В останньому випадку це були соціалістичні держави казарменого типу в певний період своєї історії (наприклад. Радянська держава часів червоного терору).

Соціальною основою державної влади є ті верстви суспільства, що розпоряджаються індустріальними підприємствами. Економічною - майно, що знаходиться в державній власності (промислові підприємства в соціалістичних державах, доходи від податків в буржуазних державах). Морально-ідеологічною основою здебільшого була світська ідеологія {світле комуністичне майбутнє в СРСР; Свобода, Рівність, Братерство у Франції; Велика Американська мрія в США тощо), хоча знала й релігійну (як приклади можна навести іслам в Ірані часів Р.М.

322РОЗДІЛ З, ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Реальною метою індустріальної держави було забезпечення інтересів власників (або розпорядників) індустріальних підприємств. Декларовані ж цілі могли бути різними: формування великої арійської раси в рамках третього рейху; боротьба з тиранією тощо.

Для досягнення цієї мети держава індустріального типу повинна вирішити низку завдань, здебільшого конструктивного напрямку, хоча не є винятком й деструктивні (обмежити права окремих верств суспільства - євреїв та слов'ян у нацистській Німеччині; так званих експлуататорських класів в СРСР тощо) і стабілізаційні (збити хвилі революційного терору за допомогою обмежень і конгртерору). Для вирішення зазначених завдань держава індустріального типу наділяється відповідними функціями.

Ці функції випливають або з класових, або з національних протиріч і відображають карну сутність держави, або із загальних потреб суспільства і відображають регулятивно-охоронну сутність держави індустріального типу. Реалізація зазначених функцій потребує певного механізму, статична структура якого складається з державних підприємств, державних установ і державних органів. До державних підприємств можна віднести ті підприємства, що знаходяться в державній власності (наприклад, фабрики й заводи в СРСР). До державних установ -державні школи, університети, лікарні тощо. Серед державних органів починають домінувати органи представництва (парламенти або Ради). Існують глави держави як одноосібного (монарх, президент), так і колективного (Президія Верховної Ради СРСР) характеру. З'являється суд як незалежна гілка єдиної державної влади. Серед державних технологій домінуючою є бюрократія. Соціальна ієрархія йде в Минуле, або ліквідовуючись взагалі, або поглинаючись бюрократичними державними технологіями. Саме в умовах індустріальної держави з'являється таке негативне явище, як бюрократизм, який вивертає саму сутність бюрократії і перетворює її на свою протилежність.

Домінуючою формою правління в умовах держави Індустріального типу є республіка. Саме в цей період з'являються такі її різновиди, Яїс президентська, парламентська і змішана. Однак і інша класифікація яе втрачає актуальності, адже існують теократичні (Іран, Пакистан) та партократичні (СРСР) республіки.

Глава 16. Типологія держави: цивілізацій ний підхід              323

Існування необмеженої монархії перестає бути домінуючим (Російська імперія до революції 1905-1907 рр.). Більшість монархій обмежена або конституцією (Німеччина, Японія, Італія), або парламентом (Росія 1907-1917 рр., Британська імперія).

Серед форм держайно-територіального устрою в індустріальній державі є певна розбіжність. Так, існують як прості (унітарні) держави, так і складні форми: федерації (США) та імперії як єдиного (Російська імперія), так і колоніального (Британська, Голландська, Бельгійська, Французька імперії) типу.

Політичні режими можуть бути як демократичні, так і ліберальні, як авторитарні, так і тоталітарні. Державно-політичні також різноманітні. Публічний вимір держави індустріального типу знає як поліархію (США), так і олігархію (СРСР) чи автар-хію (нацистська Німеччина).

Аналіз правової системи в умовах держави індустріального типу передбачає висвітлення її суб'єктно-сутнісного, інтелектуально-психологічного та нормативи о-регулятивного рівня. Так, згідно з суб'єктно-сутнісним рівнем правової системи індустріальної держави кількість суб'єктів права зростає. Врешті-решт саме в цей період з'являється загальне виборче право. Страх перед покаранням поступово змінюється на свідоме підпорядкування вимогам закону, хоча й не всюди: в умовах авторитарних та тоталітарних режимів, страх перед покаранням все ж таки домінує над людьми. Норми ж права створюються державою як самостійно, так (і це поступово стає домінуючим) під тиском громадянського суспільства.

Держава постіндустріального типу. Державний режим в умовах постіндустріальної цивілізації є здебільшого біхевіористич-ним. Однак у зв'язку з процесами глобалізації поступово зростає і роль лібертарного режиму. В умовах авторитаризму може існувати консервативний режим. І лише за часів тоталітаризму є небезпека терористичного державного режиму.

Соціальною основою державної влади є люди знань, володарі інформації, творчі особистості. Умовно їх можна назвати мери-тократами (від меритократії) або когнітаріатом. Економічну основу складає державне майно, що знаходиться в державній власності (різного роду державні монополії та прибутки з оподаткування підприємств). Морально-ідеологічною основою є ідеологія постмодернізму, який надає творчій особистості можливість розвиватися та удосконалюватися. Влада в державі постіндуст-ріального типу здебільшого є легітимною. Навіть випадки узурпації завдяки ЗМІ швидко легітимізуються.

324РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Цілі постіндустріальної держави пов'язані з формуванням гуманістичної цивілізації творчих особистостей. Задля дього вона повинна виконати низку завдань конструктивного плану, хоча й деструктивні завдання не є винятком (наприклад, завдання, спрямовані на обмеження права на інформацію з метою захисту приватного життя). Для вирішення цих завдань держава постіндустріального типу наділяється відповідними функціями. До внутрішніх функцій постіндустріальної держави належить економічна (наприклад, оподаткування), екологічна (створення чистого навколишнього природного середовища), освітня (піклування про розвиток освіти населення) тощо. Серед зовнішніх - дипломатична, військова, вирішення глобальних проблем людства тощо.

Для реалізації зазначених функцій держава постіндустріаль-ного типу створює певний механізм. Його статична структура передбачає існування державних підприємств, що зайняті на стратегічних напрямках інформаційно-комунікативної та енергетичної промисловості. Державний механізм обов'язково охоплюватиме державні установи, роль яких суттєво зростатиме, особливо роль університетів та інститутів як місць основної роботи більшості членів постіндустріального суспільства. В умовах постіндустріальної цивілізації існуватимуть і державні органи, структуру яких сьогодні досить важко передбачити. Проте, на нашу думку, вони будуть більш дієвими, ніж сучасні бюрократичні контори.

Щодо державних технологій, то бюрократія в постіндустріа-льній держави суттєво звужується. На її місце приходить адхо-кратія. З'являються нові державні технології - креативна корпорація та електронний уряд. Саме останній та адхократія стануть тими технологіями, що ліквідують бюрократизм. Державне планування поступово змінюється на прогнозування, програмування і моделювання розвитку регіонів.

Форма правління передбачає існування як монархії, так і республіки (наприклад, сучасні СІЛА). Форма державно-територіального устрою може бути як унітарною, так і федеративною. Проте процеси глобалізації зумовлюють розвиток міждержавних об'єднань. Політичний режим може бути демократичним (СІЛА, Фінляндія), авторитарним (Сінгапур). Існування інформаційного тоталітаризму також не потрібно виключати. На нашу думку, державно-політичний режим в умовах постіндустріальної держави здебільшого буде цивілітарним.

Публічний вимір держави постіндустріального типу буде меритократичним.

Глава 16. Типологія держави; иивілізаиійний підхід              325

Правова система в постіндустріальній державі передбачає висвітлення таких рівнів, як суб'ектно-сутнісний, інтелектуально-психологічний та нормативне-регулятивний. Суб'єктами права в постіндустріальній державі будуть всі. Розвинена правосвідомість дозволить впливати на рівень нормативно-правових актів, процес створення яких стане контролюватися громадянським суспі

Питання для самоконтролю

Які державні технології домінують в державі аграрного типу?

Які державні технології домінують в державах індустріального

типу?

Які державні технології домінують в державах постіндустріаль-

Завдання для дискусії

1.              Який з типів держав за цивілізаційним підходом вам найбіль

ше подобається і чому:

держава океанічної субцивілізації;

держава континентальної субцивілізації;

держава православно-руської субцивілізації;

держава західно-православної субцивілізації;

держава к он фу ціано-китайської цивілізації;

держава буддійське-японської цивілізації;

держава індуської цивілізації;

держава ісламської цивілізації (шиїти);

держава ісламської цивілізації (суніти);

держава латиноамериканської цивілізації;

держава африканської цивілізації.

2.              Що саме у вищезазначених державах вам найбільше подобаєть

ся і чому?

Література до розділу З

Наукова і навчально-методична література

Авер'янов В.Б. Державне управління // Юридична енциклопе

дія. - К., 1999. - Т. 2. - С. 119-120.

Авер'янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія.

-К., 1999. -Т. 2. -С. 121.

Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади // Юридична енци

клопедія. - К., 2002. - Т. 4. - С. 287.

326              РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Авер'янов В.Б. Уряд // Юридична енциклопедія. - К., 2004. -

Т. 6. -С. 222,

Авторитаризм й демократки в развивающихся странах / Хо-

рос В.Г., Мирений Г.И., МайданикК.Л. идр. -М.: Наука, 1996.

-              336 с.

Административное право (Общая й Осо б енная части) / Под ред.

А.Е. Лунева. - М.: Юридическая литература, 1970. - 600 с.

Адольф Гитлер // Мирошникова В.В., Мирошникова Д.С. 100

знаменитих политиков. - Х.г ФОЛИО, 2004. - С. 123-129.

Алексеев С.С. Государство й право. Начальний курс. - М.; Юри

дическая литература, 1996. - 192 с.

Альбедиль М.Ф. Индуизм. - СПб.: Петербургское Востоковеде-

ние, 2000. - 256с,

10.              Бабаев В.К., Баранов В.М., Толстик В.А. Теория государства й

права в схемах й определениях: Учеб. пособ. - М.: Юристі, 1998.

-256 с.

Батанов О.В. Органи судової влади // Юридична енциклопедія.

-К.,2002.-Т. 4.-С. 292.

Батанов О.В., Воронов М.П. Представницькі органи // Юридич

на енциклопедія. - К., 2003. - Т. 5. - С. 63.

Бахман К. Кем бьіл Гитлер в действителькости. - М.: Прогресе,

1981. - 207 с.

Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государс

тво й право. - 1997. - № 3. - С. 14-21.

Бемер Г. История ордена иезуитов. - Смоленск: Русич, 2002. -

464с.

Блок М. Феодальне суспільство. - К.: Всесвіт, 2001. - 528 с.

Бобровник С.В. Конфедерація // Юридична енциклопедія. - К.,

2001. - Т. 3. - С. 330.

Богданов А.А, Завтра ли? // Богданов А.А. ВопросьІ социализ-

ма: РаботьІ разньїх лет. - М.: Политиздат, 1990. - С. 305-321.

Боливар С. О самобьітности Латинской Америки // Сравнитель-

ное изучение цивилизаций: Хрестоматия: Учеб, пособ. / Сост.

Б.С. Ерасов. - М.; Аспект Пресе, 1999. - С. 437-438.

Брагина Е.А. Индия: сохранение опорьі на собственньїе сильї //

ПостиндустриальньІймириРоссия. -М,: Здиториал УРСС, 2001.

-С. 388-403.

Буровский А.М. Несостоявшаяся империя: Историческое рас-

следование. - Красноярск: БОНУС, М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. -

512 с.

Бушков А. Рьіцарь из ниоткуда: Роман. - СПб.: Нева, 1996. -

448с.

Бушков А., Буровский А. Россия, которой не бьІло-2. Русская

Атлантида: Историческое расследование. - Красноярск: БОНУС,

М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2000. - 512 с.

Глава 16. Типологія держави: иивілізаиійнчй підхід              327

24.              Бушков А.А. Россия, которой не бьіло: загадки, версии, гипотези.

-              М-: ОЛМА-ПРЕСС, СПб.: Нева, Красноярск: БОНУС, 1997. -

608 с.

Василенко И.А. Политическая глобалистика: Учеб. пособ. - М.:

Логос, 2000.-360с.

Введение в политологию. Наука о политике: Учеб. пособ.: В 2 ч,

/ Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Харьков, 1994. -

Ч. 1. - 248 с.

Введение в политологию. Наука о политике: Учеб. пособ.: В 2 ч.

/ Под общ. ред. Н.И. Горлач, Г.Т. Головченко. - Харьков, 1995. -

Ч. 2. - 463 с.

Венгеров А.Б. Предсказания й пророчества: за й против: Исто-

рико-философский очерк. - М.: Моск. рабочий, 1991. - 240 с.

Венгеров А.Б. Синергетика й политика // Общественние науки

й современность. - 1993. - № 4. - С. 55-69.

Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука, право // Совет-

ское государство й право. - 1986. - М» 10. - С, 36-45.

Венгеров А.В. Теория государства й права: Учебник. - 3-є изд. -

М., 1999. -528с.

Вдасть // Введение в политологию: Словарь-справ очник / Под

ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С. 33-34.

Воронов М.П. Автономія // Юридична енциклопедія. - К., 1998.

-Т. 1.-С. 23-24.

Галаур С. Модель з математичним ухилом // Урядовий кур'єр.

-2003. - 27 червня. - С. 5.

Григонис 9.П., Григонис В.П. Конституционное право зарубеж-

них стран. Курс лекций. - СПб.: Питер, 2002. - 416 с.

ГромьїкоА.Л. Политическиережими. -М.: Знаеие, ТОО «Интел-

Тех», 1994.-64с.

Гумилев Л.Н. Древняя Русь й Великая Степь. - СПб.: Кристалл,

2001. - 767 с.

Давиденко В.В. Економічна функція сучасної держави // Дер

жава І право: 36. наук, праць. - К.: 1н-т держави і права ім.

В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С.  73-79.

Дарол А. Танньїе общества. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - 304 с.

Демократи» либеральнamp;я // Введение в политологию: Словарь-

справочник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996.

-С. 62-63.

Демократия социальная // Введение в политологию: Словарь-

справочник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996.

-С. 67.

Дюмон Л. Ното Ьіегагспісиа // Сравнительное изучение циви-

лизаций: Хрестоматия: Учеб. пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.:

Аспект Пресе, 1999. - С. 372-380.

328РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Жук П. До розробки нового адміністративно-територіального

поділу України // Перехід IV. - 2001. - № 1 (6). - С. 21-27.

Загальна теорія держави і права: Навч.  посіб. / За ред.

В.В.  Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 320 с.

Збітнев Ю. Німецький експеримент // Перехід IV. - 2000. -

№  2(4). -С. 113-125.

Знновьев А.А. На пути к сверхобществу. - М.: ЗАО «Изд-во

Центрполиграф», 2000. - 638 с.

Злотников Р.В. Империя. Виват, императорі Роман. - М.: ОЛМА-

ПРЕСС, Альфа-книга, 2002. - 415 с.

Иванян 9-А. Бельїй дом: президенти й политика. - М.: Полит-

издат, 1975. - 432 с.

Из материалов Верховного Суда по делу «Птицеторговая корпо-

рация Шехтера» против Соединенньїх Штатов Америки. 1935

год // Хрестоматия по всеобщей истории государства й права. /

Под ред. К.И. Батьіра й Е.В. Поликарповой. - М.: Юристі, 1996.

-Т. 2. - С. 308-309.

Иноземцев В.Л. За пределами постзкономического общества:

Научное издание. - М.: Асайетіа - Наука, 1998. - 640 с.

История новейшего времени страя ЕвропьІ й Америки: 1918—1945

/ Под рєд. Е.Ф. Язькова. - М.: Внсшая школа, 1989. - 463 с.

Каганець І. Фашизм чи солідаризм // Перехід IV. - 2004. - №

12. -С. 77-87.

Каганець І.В. Арійський стандарт; Українська ідея епохи вели

кого переходу. - К.: А.С.К., 2004. - 336 с.

Калапіников М. Вперед в СССР-2. - М.: Яуза, Зксмо, 2003. - 416 с.

Калапіников М. Гнев орка. - М.: АСТ, Астрель, 2003. - 598 с.

Каминский С.А. Институт монархии в странах Арабского Восто-

ка // Советское государство й право. - 1978. - № 7. - С. 108-

112.

Канигин Ю.М. Вехи священной истории: Русь-Украина. - К.;

Украйна, 1999.-350с.

Кафарсьвий В.І. Цивілізація // Юридична енциклопедія. - К.,

2004. - Т. 6. - С. 361-362.

Кашкин С.Ю. Политический режим в современной Индия: су-

щность, освовньїе особенности й тенденции развития // Государ

ство й право. - 1995. - М 4. - С. 122-130.

Ковлер А.И. Кризис демократии? Демократия на рубеже XXIвека.

-              М.: Институт государства й права РАН, 1997. - 102 с.

КомаровС.А., МалькоА.В. Теория государства й права: Учебно-

метод. пособ. - М.; НОРМА-ИНФРА-М, 1999. - 448 с.

Конституционное (государственное) право аарубєжньїх стран:

Учебник: В 4 т. / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: ВЕК, 1995. -

Т. 1-2. - 778с.

Глава 16. Типологія держави: цивілізаиійний підхід              329

Конституції он ное право зарубежньїх стран: Учебник / Под общ.

ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо й Л.М. Знтина. - М.: НОРМА,

2000. - 832 с.

Конфуций. Луньюй // Конфуций. Уроки мудрости: Сочиеения.

-              М.: ЗКСМО-Пресс, X.: Фолио, 2002. - С. 15-126.

Кормич Б.А. Митна політика України як функція держави //

Держава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім.

В.М. Корецького НАН України, 2000. - ВшІ. 5. - С. 438-442.

Коул А., Банч К. Конец империи: Роман. - М.: АСТ, 2001. - 590 с.

Курашвили Б.П. Модели социализма // Советское государство

й право. - 1989. - № 8. - С. 99-110.

Латинская Америка: Справочник / Под общ. ред. В.В. Вольско-

го; Сост. С.Н. Табунов. - М.: Политиздат, 1990. - 399 с.

Лебедева З.Е. Тропическая Африка й глобализация // Постин

дустриальньїй мир й Россия. - М.: Здиториал УРСС, 2001. -

С. 419-433.

Легитимность // Введениє в политологию: Словарь-справочник

/ Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С. 109-

110.

Лем С. Сумма технологии. - М.: АСТ, 2002. - 668 с.

Ленин В.И. О приданий законодательньїх функций Госплану //

Ленин В.И. Последние письма й статьи. - М.: Политиздат, 1976.

-С. 8-9.

Лисенков С.Л. Імперія // Юридична енциклопедія. - К., 1999. -

Т. 2.-С. 666.

Локк Дж. Два трактати про врядування. - К.: Основи, 2001. -

265 с.

Любашиц В.Я., Мордовцев А.Ю., Тимопіенко И.В. Теория госу-

дарства й права: Учеб. пособ. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 512 с.

Маляренко В.Т. Правосуддя // Юридична енциклопедія. — К.,

2003. - Т. 5. - С. 50-51.

Марченко М.П. Соотношение законодательной й исполийтель-

ной властей в государственном механизме Германии 30-х годов

// Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. - 1994. -

№ 5. - С. 3-12.

Мельников Е.Н. Развитие авторитарних тенденций в африканс-

них стран ах капиталистической ориентации (на примере бив

ших французских колоний) // Советское государство й право. —

1988. - № 2. - С. 103-108.

Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджменте. - М.:

Дело, 1997. - 704 с.

Мирзеханов В.С. Кризис «идеологии развития»: некоторьіе раз-

Постиндустриальньїй мир й Россия. - М.: Здиториал УРСС, 2001.

-С. 434-440.

330              РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

81.              Мірошніченко М.І. Природа відношення «державна влада» -

держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 19. - С. 22-30.

Мойсеева Л.А. История цивилизаций. Курс лекций. - Ростов н/

Д.:Феникс, 2000. ~ 416с,

Монтескье Ш.Л. О духе законов // Теория государства й права:

Хрестоматия: В 2 т. / Авт.-сост. В.В. Лазарев, С.В. Липень. -

М.: Юрисгь, 2001. - Т. 1. - С. 232-237.

Мухаев Р.Т. Теория государства й права: Учебник. - М.: ПРИОР,

2001.-464 с.

Манинг Н. Реформа госу даре т вен ного управлений: международ-

ньгй опьіт. - М.: Весь Мир, 2003. - 496 с.

Назаренко Г.В. Теория государства й права: Учеб. пособ, - М.:

Поанавательная книга плюс, 1999. - 176 с.

Нерсесянц В.С. Теория государства й права. - М.: НОРМА, 2001.

-272 с.

О восстановлении национальной зкономики. Закон США от

16 июля 1933 года // Хрестоматия по всеобщей история госу

дарства й права / Под ред. К.И. Ватьіра й Е.В. Поликарповой. -

М.: Юристі, 1996. - Т. 2. - С. 305-307.

О разработке концепции информатизации общества. Постанов-

ление Политбюро ЦК КПСС от 15 июля 1988 года // Известия

ЦК КПСС. - 1989. - М 1. - С. 55-56.

12 мая 1933 года // Хрестоматия по всеобщей истории государства й права / Под ред. К.И. Батьіра й Е.В. Поликарповой. -М.: Юрисгь, 1996. - Т. 2. - С. 303-304.

91.Общая теория права й государства: Учебник /  Под ред. В.В.  Лазарева. - М.: Юрисгь, 1996. - 472 с.

Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. Теорія держави І

права: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 176 с.

Осавелюк А.М. Современньїй механизм системи сдержек й про-

тивовесов в зарубежньгх государствах // Государство й право. -

1993. - № 12. - С. 105-114.

Основи держави і права України: Навч. посібник / Укл.: Коле

ктив авторів юридичного факультету УАБС; За ред. В.В. Сухо

носа (молодшого). - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.

-              388 с.

Основи государства й права: Учеб.  пособ.  / Л.Л.  Богачева,

В.А.  Бигун, Ю.П. Витяк й др. / Под ред. В.В. Комарова. - X.:

Нндиональная юридическая академия УкраиньІ, 1997. - 245 с.

Павлішина Л.Ф. Японія - ефективна виконавча влада і процеси

демократизації: Матеріали Міжн. наук. кокф. «Європа, Японія,

Україна: шляхи демократизації державно-правових систем». -

Глава 16. Типологія держави: иивілізашйний підхід              331

К.: Інститут держави і права ім. В.М, Корецького НАН України, 2000. - С. 48-51.

Пак Чжон Хи // Вагман И.Я., Вукина Н.В., Мирошникова В.В.

100 знаменитих тиранов. - X.: ФОЛИО, 2003. - С. 363-366.

Панарин А.С. Политология. Западная й восточная традиция:

Учебник для вузов. - М.: Университет, 2000. - 320 с.

Пігенко В., Пушак Т. Президентська, парламентська та змішана

форма правління: досвід демократій центрально-східної Європи у

контексті становлення системи державного управління в Україні.

-К.: Вісник програми сприяння парламенту України, 2003. -38с.

Погребняк С.П. Методологічні засади державної влади: Мате

ріали Міжн. наук. конф. «Методологічні проблеми правової на

уки», Харків: 13-14 грудня 2002 р. - X., 2003. - С. 163-165.

Политология: Курс лекций / Под ред. А.А. Радугина. - М.:

Центр, 1996.-288с.

Про державну службу. Закон України № 3723-ХП від 16 груд

ня 1993 року // Міжнародні правові акти та законодавство

окремих країн про корупцію / Упоряд. М.І. Камлик та ін. —

К.: Школяр, 1999. - С. 401-419.

Про підприємства в Україні. Закон України № 887-ХІІ від 27 бе

резня 1991 року // ВВР. - 1991. - № 24. - Ст. 272.

Проблеми общей теории права й государства. Учебник / Под

общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 1999. -

832с.

Протасов В.Н. Теория права й государства. Проблеми теории

права й государства: ВоцросьІ й ответм. - М.: Новий Юрист,

1999. - 240 с.

Рабінович П.М. Орган держави // Юридична енциклопедія. -

К., 2002. - Т. 4. - С. 286-287.

Ресурси власти // Введевие в политологию: Словарь-справоч-

ник / Под ред. В.П. Пугачева. - М.: Аспект Пресе, 1996. - С.

200-201.

Российская историческая Политология. Курс лекций: Учеб.

пособ. / Отв. ред. С.А. Кислицин. - Ростов н/Д.т Феникс, 1998.

- 608 с.

Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К.: Тандем, 1996. -

240с.

Сацков Н.Я. Разрушающая й созидающая роль идеи к Третье-

му Тиеячелетию Христовой Зри. - К.: Институт праксеологии,

1995. - 902 с.

Семчик В.І. Порівняльний аналіз аграрного законодавства Укра

їни та зарубіжних країн (Росії, СІЛА, Європи, Японії): Матеріа

ли Міжн. наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демок

ратизації державно-правових систем*. - К.: Інститут держави

і права їм. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 141-147.

332РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Сильверберг Р. Замок лорда Валентина: Фантастический ро

ман. - СПб.: Сфинкс; СПб, М.: ВМКЦ, 1993. - 512 с.

Скакун О.Ф. Теория государства й права: Учебник. - X.: Кон-

сум, Ун-т внутренних дел, 2000. - 704 с.

Скрипнюк О.В. Лібералізм // Юридична енциклопедія. - К.,

2001.-Т. 3. - С. 482-483.

Словська І.С. Англо-американська модель конституціоналізму:

теоретико-правовий аналіз // Держава і право: 36. наук. пр. -

К.: Ін-т держави і права їм. В.М. Корецького НАН України,

2001. - Вип. 10. - С. 218-221.

Солон // Варламова Т.К. Политики й правители. - М.: РИПОЛ

КЛАССИК, 2001. - С. 457-459.

Сталий (Джугашвили) Иосиф Виссарионович - генеральний

секретарь ЦК РКП(б) - ВКП(б) (с 1922 г.), Председатель

Совета министров (Совнаркома) СССР (1941-1953) // Данцев

А.А. Правители России. XX век. - Ростов н/Д.: Феникс, 2000.

- С.65-85.

Сталий Й.В. Итоги первой пятилетки // Сталий И.В. ВопросьІ

ленинизма. - Л.: Госполитиздат, 1953. - С. 366-432.

Сухонос В. Аналіз державного режиму: термінологія, класифі

кація та характеристика в постіндустріальну епоху // Підпри

ємництво, господарство і право. - 2002. - № 12. - С. 10-ІЗ.

Сухонос В. Здійснення державної влади в умовах демократич

ного, авторитарного і тоталітарного режиму (політичний і еко

номічний аспекти) // Предпринимательство, хозяйство й пра

во. - 2000. - № 2. - С. 3-6.

Сухонос В. Моральна-ідеологічна основа державної влади в пост-

індустріальному суспільстві // Підприємництво, господарство і

право. - 2003. - хе 2. - С. 109-110.

Сухонос В. Організаційно-правовий вимір держави постівдуст-

ріального суспільства: методологічний аспект // Підприємни

цтво, господарство і право. - 2004, - № 7. - С. 88-90.

Сухонос В. Публічний вимір держави постіндустріадьного сус

пільства: методологічний аспект // Підприємництво, господар

ство і право. - 2003. - Кг 11. - С. 72-74.

Сухонос В. Соціально-економічна основа державної влади в

постіндустріальному суспільстві // Підприємництво, господар

ство і право. - 2003. - № 10. - С. 68-70.

Сухонос В. Суверенітет яв територіальний вимір держави пост-

індустріального суспільства: функціональний та економічний

аспекти // Підприємництво, господарство і право. - 2003. -

№ 3. - С. 75-76.

Сухонос В. Форма державно-територіального устрою: терміно

логія і класифікація постіндустріальної епохи // Підприємни

цтво, господарство і право. - 2003. - № 1. - С. 65-68.

Глава 16. Типологія держави: цивілізацій ний підхід              333

Сухонос В.В. Динаміка сучасного державно-політичного режи

му в Україні: антиномія демократизму авторитаризму. - Суми:

Університетська книга, 2003. - 336 с.

Сухонос В.В. Методологічні проблеми дослідження монархіч

ної форми правління: термінологія і класифікація постіндуст-

ріальної епохи:  Матеріали Міжн. наук. конф. «Методологічні

проблеми правової науки». - X.: Право, 2003. - С. 165-169.

Сухонос В.В. Правовий аспект банківської діяльності з точ

ки зору формування постіндустріального суспільства // Про

блеми і перспективи розвитку банківської системи України:

36. наук. пр. - Суми: Мрія-1 ЛТД, УАБС, 2003. - Т. 8. -

С.125-128.

Сухонос В.В. Роль глави держави у формуванні і функціону

ванні динамічного виміру державного механізму: теоретико-

методологічний та історичний аспекти // Держава і право: 36.

наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і

права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - Вип. 26. - С.

21-27.

Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, ха

рактеристика (проблеми постіндустріальної епохи) // Держа

ва і право: Зб. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.

Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 57-63.

Тамура С. Японська політична і правова системи: Матеріали

Міжн. наук. конф. «Європа, Японія, Україна: шляхи демокра

тизації державно-правових систем». - К.: Інститут держави і

права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 46-48.

Теория государства й права / Под ред. К.А. Мокичева. - М.:

Юридическая литература, 1971. - 632 с.

Теория государства й права:  100 зкзаменационньїх ответов:

Зкспресс-справочник. - Ростов н/Д.: МарТ, 2002. - 288 с.

Теория государства й права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Ма-

тузова й А.В. Малько. - М.: Юрист-ь, 2000. - 776 с.

Теория государства й права: Учебник / Под ред. В.М. Корель-

ского й В.Д. Перевалова. - М.: НОРМА, 2000. - 616 с.

Теория государства й права: Учебник / Под ред. М.М. Рассоло-

ва, В.О. Лучина, Б.С. Збзеева. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон й

право, 2000. - 640с.

Теорія держави і права: Конспект лекцій / Уклад. В.В. Сухо

нос (мол.). - Суми: УАБС, 2003. - 90 с.

Тихонова З.А. Глава держави // Юридична енциклопедія. -

К.,1998.-Т. 1.-С. 593-594.

Тоффлер 9. Адаптивная корпорация // Новая постиндустри-

альная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземце-

ва. - М.: Асайетіа, 1999. - С. 448-462.

Тоффлер 9. Метаморфози власти. - М.: АСТ, 2002. - 669 с.

334РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Тоффлер 3. Третья волна. - М.: АСТ, 1999. - 784 с.

Тоффлер 3. Шок будущего. - М.: АСТ, 2001. - 560 с.

Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходьг. - М.: Рефл-

бук; К.: Ваклер, 2002. - 480 с.

Федоренко В.Л. М'янма // Юридична енциклопедія. - К., 2001.

-Т- 3. - С. 789.

146.              Федоренко В.Л. Непал // Юридична енциклопедія. - К., 2002.

-              Т. 4. - С. 143.

Федоренко В.Л. Шрі-Ланка // Юридична енциклопедія. - К.,

2004. - Т. 6.- С. 447-448.

Федько В. Нацизм і більшовизм. Історичні підстави декомуні-

аації // Перехід IV. - 2001. - № 3. - С. 79-89.

Феллер В.В. Новьій миф о будущем. Научно-популярное изда-

ние. - Самара: Самарский дом печати, 2000. - 256 с.

Феномен восточного деспотизма: структура управлення й влас-

ти. - М.: Наука, Восточная литература, 1993. - 392 с.

Фукуяма Ф. Доверие. Социальнме добродетели й создание бла-

госостояния // Новая постиндустриальная волна на Западе.

Антология // Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Асагіетіа, 1999.

-С. 123-162.

Хантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце XX века.

-М.: РОССП9Н, 2003. - 368 с.

Хашматулла Б. Идея правового государства й проблеми иелам-

ской государственности: история й современность: Автореф.

дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одесская национальная юри-

дическая академия. - Одесса, 1994. - 21 с.

Хашматулла Б. Мусульманская концепция государства // Дер

жава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.

Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 46-51.

Цвєтков В.В. Бюрократія // Юридична енциклопедія. - К., 1998.

-              Т. 1. - С. 296.

Цивилизационньїе модели современности й их исторические кор-

ни / Под ред. Ю.Н. Пахомова. - К.: Наукова думка, 2002. -

632 с.

Чаликова В. Либерализм // 50/50: Опьіт словаря нового ммш-

ления / Под общ. ред. М. Ферро й Ю. Афанасьева. - М.: Про

гресе, 1989. - С. 274-279.

Черняк Є.В. Роль судової влади в політичній системи США //

Держава і право: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права ім.

В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 21. - С. 149-154.

Чиркин В.Е. Гонидек П.-Ф. в сотрудничестве с Бокелем А.

Африканское государство. Зволюция, федерализм, централиза-

ция й децентрализация. - 2-е изд., переработ. - Париж: Гене

ральная библиотека права й юриспруденції й, 1985. - 362 с. -

Глава 16. Типологія держави: иивілізашйний підхід              335

Рецензия // Советское государство й право. - 1986. - № 3. -С.   148-150.

Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежньїх стран. - М.:

Юрист-ь, 1999. -568с.

Чугуенко М. Шокирующая Украйна. ЛабиринтьІ истории. -

X.: КнижеьІЙ клуб «Клуб семейного досуга», 2003. - 320 с.

Шаповал В.М. Державний лад країн світу. - К.: Український

Центр Правничих Студій, 1999. - 320 с.

Шаповал В.М. Парламент // Юридична енциклопедія. - К.,

2002. - Т. 4. - С, 434-435.

Шаповал В.М. Форма державного правління // Юридична ен

циклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 295-296.

Шаталин С.С. й др. Переход к рьінку. Концепция й програмна.

-              М.: Архангельское, 1990. - 239 с.

Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади реформування правової

системи України. // Правова держава. - К., 1996. - Вип. 7. -

С.50-56.

Шемшученко Ю.С., Тимошенко В.І. Типологія держав // Юри

дична енциклопедія. - К., 2004. - Т. 6. - С. 65-66.

Шемякин Я.Г. Специфика латиноамериканской цивилизации

// Сравнительное изучение цивилизации: Хрестоматия: Учеб.

пособ. / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 453-

463.

Якушик В.М. Государство переходного типа (вопросьі теории).

-              К.: Льібидь, 1991. - 199 с.

Глава 17. Норма права

339

Соціальні норми є мірою свободи індивіда, що встановлює межі його поведінки, соціальної експансії, способів задоволення потреб і інтересів.

Обов'язковість означає, що соціальні норми як нормативне вираження соціальної необхідності завжди так чи інакше є обов'язковими, тобто мають характер припису.

Наявність процедури, тобто тих чи інших процедурних форм, детально регламентованих порядків реалізації і дії соціальних норм, завжди притаманна соціальному регулюванню.

Санкціонованість передбачає механізми забезпечення реалізації приписів кожного нормативного регулятора.

Системність притаманна як окремим нормам, так і їх масиву в масштабі суспільства. У будь-якому разі кожне суспільство повинно прагнути до формування такої системи, удосконалення їх системних якостей, налагодження взаємодії між видами соціальних норм.

Проблема класифікації соціальних норм передбачає чіткий їх поділ. Найкраще соціальні норми можуть класифікуватися за способом утворення або ж за формою.

Класифікація за способом утворення дозволяє поділити соціальні норми на ті, що носять стихійний характер (певні звичаї і моральні норми), і на ті, що носять свідомий характер (релігійні і корпоративні норми).

Зовсім інша річ, коли соціальні норми поділяються за способом закріплення і вираження. У цьому випадку вони можуть бути усними або письмовими.

Крім того, соціальні норми мають два виміри. Перший пов'язаний зі способом встановлення і забезпечення. У цьому випадку соціальні норми розрізняються як норми моралі, звичаї, норми права, корпоративні і релігійні норми. Другий вимір пов'язаний зі змістом сфери врегульованих відносин. При цьому вимірі соціальні норми поділяються на політичні, організаційні та естетичні (див. табл. 17.1).

Соціальні норми за змістом сфери врегульованих відносин. Політичні норми - норми у сфері політики, тобто правила боротьби за владу. Політичні норми можуть бути різними. Так, ще в епоху Відродження був сформульований принцип: «Мета виправдовує засоби». Це — політична норма, яка з'явилася в той час, коли на уламках феодальної роздробленості знову почали формуватися централізовані держави. «Мета виправдовує засоби» - саме так, можливо, говорили Іван Калита або Людовик Лисиця, знищуючи Твер чи Льєж, щоб задовольнити своїх союзників монголо-татар

Глава   17