§12. Презумпції
У правовій дійсності є феномен, який, не будучи юридичним фактом, може породжувати правовідносини. Це — презумпція.
>>>373>>>
Види презумпцій за фактом правового закріплення: фактичні (загальножиттєві) законні - правдоподібне знання про розвиток природи, суспільства, мислення; можуть використовуватися суб'єктами судової, слідчої діяльності без звернення до доказів - певний логічний засіб, який використовується у судовому процесі внаслідок того, що він передбачений законом або випливає із його змісту У законі не виражені і юридичного значення не мають У законі виражені і мають юридичне значення Ми ведемо мову про законні презумпції.
Презумпція (лат.
praesumptio — припущення) — закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення.Презумпції — важливий і досить гнучкий інструмент регулювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в існуванні певного юридичного факту, оскільки в них:
- відображаються вихідні, принципові засади прав;
- закладений механізм реалізації цих засад. Законні презумпції бувають двох видів:
• неспростовні презумпції — не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву;
• спростовні презумпції — можуть бути спростовані в результаті встановлення іншого щодо цих фактів, (див. ще про презумпції у § «Основні стадії застосування норм права»).
Види презумпцій за субординацією в правовому регулюванні та і'х риси: матеріально-правові процесуально-правові - містять правоположення про наявність (відсутність) певного юридичного факту при існуванні інших фактів, які можуть мати відношення до іншого суб'єкта даних правовідносин або неозначеного кола осіб - виключають необхідність доказів для винесення рішення або вказують на суб'єкта, на якого покладається тягар доведення під час розгляду юридичної справи, чим встановлюється порядок застосування норм процесуального права
>>>374>>>
- служать передумовою для іс- - мають передумовою матері-нування процесуальної презумп- ально-правову презумпцію ції - вступають у дію лише за доведеності умов їх застосування — завжди випливають із правової норми і розподіляють тягар доведення суворо визначено, а не приблизно - завжди можуть бути спростовані через доказ про відсутність фактів, за наявності яких вони застосовуються - не можуть бути спростовані, якщо матеріально-правова презумпція є незаперечною Слід зважити на те, що в більшості правових норм матеріальні і процесуальні види презумпцій тісно переплітаються.
Кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі України закріплено таку презумпцію, як презумпція вини.
Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Правда, із презумпції вини є винятки. І все ж таки загальним правилом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною передумовою договірної відповідальності є вина боржника.Іншим прикладом презумпції може бути закріплена в Цивільному кодексі Російської Федерації презумпція розумності і добросовісності учасників цивільних правовідносин (ч. З ст. 10). Це означає, що: 1) операції юридичної особи, які виходять за межі її правоздатності, визнаються недійсними; 2) учасник цивільних Правовідносин визнається добросовісним, а доводити його недобросовісність має той, хто з такими діями пов'язує певні юридичні наслідки.
Щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні презумпцій --ні судовому, ні доктринальному, вони повинні закріплюватися в законах і чітко формулюватися.
Еще по теме §12. Презумпції:
- 4. Поняття та зміст презумпції невинуватості як конституційного принципу кримінального процесу.
- § 4. Юридичні факти, презумпції і фікші
- Повноваження представник
- ЗМІСТ:
- 21. Роль і місце адвоката у судочинстві
- § 4. Законодавча техніка: поняття і види
- § 9. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні прав і свобод людини
- § 2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку
- Е.Ф. Борисов. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - 536 с., 2000
- ПРЕДИСЛОВИЕ
- I. МЕРКАНТИЛИЗМ
- ТОМАС МЕН
- Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".
Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.
- БОГАТСТВО АНГЛИИ ВО ВНЕШНЕЙ ТОРГОВЛЕ
- Глава II. Способы обогащения нашего королевства и увеличения количества денег в стране