Загальні властивості діяльності

Діяльність - це форма реального зв’язку людини з світом, приро­дою, суспільством, а також найважливіша умова формування свідомос­ті й особистості.

Діяльність - це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) актив­ність людини, що регулюється усвідомленою метою.

Поняття діяльності є вужчим за поняття активності, воно властиве лише людині. Натомість, активність притаманна і тваринам. Не будь яка активність людини є водночас і діяльністю. Щоб чітко розрізняти ці поняття, необхідно орієнтуватись на загальні властивості діяльності. До них належать такі особливості.

1) Цілеспрямованість (наявність мети), що відрізняє діяльність від інших форм активності людини, наприклад, імпульсивної поведінки, керованої безпосередньо емоціями і потребами.

2) Зміст діяльності визначається метою, а непотребою, яка її поро­джує. Наприклад, робітник працює біля верстата тому, що прагне задо­вольнити потребу в їжі. Але саме по собі керування верстатом не вга­мовує голод, воно спрямоване на виготовлення деталі, яка є метою діяльності. Таким чином, мета (те, на що спрямована діяльність) і мо­тив (задля чого ця діяльність) розмежовуються. У випадках, коли дія­льність самоцінна, являє для людини значущість самим своїм виконан­ням, мета і мотив збігаються. Наприклад, у грі та творчості.

2) Предметність - полягає у тому, що діяльність спрямовується на предмет, що у її процесі перетворюється на результат діяльності. Спо­соби досягнення цілей визначаються об’єктивними властивостями ре­чей. Папір ріжуть ножицями, а хліб ножем. Однакова ціль - розчлену­вання предметів - досягається різними способами, залежно від особливостей предметів.

3) Усвідомлюваність, що виявляється як розуміння людиною зв’язку між метою і задоволенням своїх потреб. Людина виготовляє де­талі, які сама не може споживати, але отримуючи за свою роботу зар­плату, задовольняє всі свої потреби.

4) Опосередкованістьозначає, що діяльність виконується за допомо­гою певних засобів і способів. Засоби діяльності поділяють на зовнішні (інструменти, техніка) і внутрішні (знання, вміння, навички).

5) Соціальність- виконання діяльності спирається на результати праці інших людей, виконується задля їх блага, її результати спожива­ють інші люди. Так, щоб бути здатною до діяльності, людина повинна засвоїти засоби і способи, що існують у суспільстві і вироблені попере­дніми поколіннями.

3.